Справа № 1-431/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарі Маляр Н.В.,

за участю прокурора Апаріна І.В., потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, з повною вищою освітою, працюючого авіатехніком з паливно-мастильних матеріалів в ТОВ «Кребо Інтернешнл», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, судимого 20 квітня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, штраф сплачено 20.04.2010 р.,-

          у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185,ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

28 вересня 2010 року приблизно о 19-10 год. ОСОБА_3 знаходився в приміщенні супермаркету «Велика Кишеня», розташованого по вул. Бориспільській, 9 в м. Києві, де керуючись раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою ключа від шафи для збереження речей відвідувачів магазину, в якій залишив свої речі, відчинив дверцята іншої шафи № 34, звідки таємно викрав належний ОСОБА_4 рюкзак марки «Дідора»чорного кольору вартістю 150 грн., в якому знаходилось належне ОСОБА_4 майно, а саме: мобільний телефон «Нокіа 1208»в корпусі чорного кольору вартістю 300 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, парасолька чорного кольору вартістю 150 грн., гроші в сумі 100 грн., дві коробки дитячого харчування вартістю 50 грн. кожна на суму 100 грн., магнітний ключ від дверей до під*їзду, ключ від дверей до загального коридору та два ключі від вхідних дверей квартири, перепустка «Київенерго», виписана на ім'я ОСОБА_4, та пластикова картка медичного страхування «Корона», які для потерпілого матеріальної цінності не становлять. Заволодівши майном ОСОБА_4 на загальну суму 800 грн., ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

9 січня 2011 року приблизно о 22-30 год. ОСОБА_3 проходив біля будинку АДРЕСА_2, де побачив ОСОБА_1 яка ішла попереду, тримаючи в руках сумку-гаманець. Керуючись раптово виниклим умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 прослідував за ОСОБА_1 в під*їзд № 2 будинку АДРЕСА_2, де біля ліфту обхопив її руками за плечі та утримуючи її таким чином, щоб вона не могла чинити опору, висловив погрозу застосування до неї фізичного насильства, після чого відкрито викрав, вирвавши з руки ОСОБА_1, належну їй сумку-гаманець чорного кольору вартістю 160 грн., в якій знаходились 140 грн., пластиковий студентський квиток Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова серії НОМЕР_1, виданий на ім*я ОСОБА_1, та пластикова картка «Visa»банку «Хрещатик»№ НОМЕР_2, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять. Заволодівши майном ОСОБА_1 на загальну суму 300 грн., ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, однак невдовзі був затриманий перехожими.

ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів при обставинах, встановлених судом, визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся та показав наступне. В 2010 році він пристрастиdся до наркотиків, через що мав потребу в грошах. 28 вересня 2010 року увечері він зайшов до магазину «Велика кишеня»де в шафі для зберігання речей залишив свою курку. Зробивши покупки, він повернувся за курткою і побачив, що в сусідній шафі знаходиться рюкзак. Подумавши, що в рюкзаку можуть знаходитися цінні речі, він вирішив його викрасти і ключем від своєї шафи відімкнув сусідню. Забравши рюкзак, він вийшов з магазину. Неподалік у дворі він забрав з рюкзака мобільний телефон і гроші в сумі приблизно 100 грн., а інші речі викинув. ОСОБА_3 також підтвердив. що 9 січня 2011 року, повертаючись додому, біля будинку на АДРЕСА_2 він побачив раніше незнайому йому ОСОБА_1, яка мала при собі сумочку-гаманець. Вирішивши її пограбувати, він зайшов за потерпілою до під*їзду та біля ліфту притисну її і висловив погрозу такого змісту: «якщо хочеш жити, віддай сумку». Оскільки потерпіла сумку не віддавала, він вирвав її і став тікати, однак неподалік вказаного будинку був затриманий знайомими ОСОБА_1

В суді підсудний не оспорював перелік і вартість викраденого у потерпілих майна та кваліфікацію його дій.

          Судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, зокрема, показань потерпілих, свідків, письмових та речових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.                                                                                                     Враховуючи викладене суд приходить до висновку про винність ОСОБА_3 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілої, та з погрозою застосування такого насильства, вчиненому повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які кримінальний закон відносить до категорії середньої тяжкості та тяжкого, обставини їх вчинення та позицію потерпілих щодо міри покарання для нього.           

Суд також враховує дані про особу ОСОБА_3, який має незняту та непогашену судимість за злочин у сфері обігу наркотичних засобів, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, працює, підтримує сімейні зв*язки та має матір пенсійного віку.

Обставинами, які пом*якшують покарання підсудного, суд визнає явку з повинною, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає рецидив злочинів.                     Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_3 за обома статтями обвинувачення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкціями частин статей обвинувачення.

Остаточне покарання ОСОБА_3 визначається за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке суд присуджує до реального виконання вважаючи, що таке покарання буде як належною карою за скоєне, так і слугуватиме досягненню мети покарання –виправленню ОСОБА_3 та попередженню нових злочинів.

Питання про речові докази суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 81 КК України, –речі, які були об*єктом злочинних дій, повертаються їх законному володільцю.

Вирішуючи питання про речові докази, суд, керуючись правилами ст. 81 КПК України,  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання:

·          за ч. 1 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі;

·          за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання 4 роки позбавлення волі.

Строк відбуття ОСОБА_3 покарання відраховувати з 10 січня 2011 року.

Речові докази: сумку-гаманець, гроші в сумі 140 грн., студентський квиток Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова серії НОМЕР_1, виданий на ім*я ОСОБА_1, пластикову картку «Visa»банку «Хрещатик»,- залишити потерпілій ОСОБА_1

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: