Справа № 2-1652/11

            Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19.05.2011 р.                                                                                                     м. Запоріжжя

      Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:

      головуючого судді                                                                             Холод Р.С.

      при секретарі                                                                                      Родніковій Ю.О.

      за участю позивача                                                                      ОСОБА_1

      представника відповідача                                                          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору і зустрічним позовом ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -  

В С Т А Н О В И В:

11.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до публічного  акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» ( надалі  ПАТ «ПУМБ»)  про розірвання кредитного договору.  В обґрунтування  своїх позовних вимог посилається на те, що ним  06.10.2006 року з  ПАТ «ПУМБ»був укладений кредитний договір  №4995738  на суму  49 702 дол. США, строком  до 06.10.2011 року зі сплатою відсотків в розмірі 11,90% для придбання автомобіля «Мазда-СХ-7».  В наступному, йому стало відомо, що вказаний кредитний договір не відповідає закону та порушує його права, оскільки укладений в іноземній валюті, а не в гривнах України, курс  іноземної валюти міняється, він не стабільний, а отже і стягнення з нього постійно різні. Вважає вказане істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Подальше виконання кредитного договору на умовах падіння курсу гривні відносно долара США приведе до явного порушення відношення майнових інтересів сторін, а виконання обов»язків по кредитному договору значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладення договору. Просить суд задовольнити позов, розірвати кредитний договір, зобов»язати відповідача виконати перерахунок кредитного боргу в національній валюті України, згідно курсу НБУ на час укладення договору, зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, а саме автомобіля «Мазда-СХ-7»д.н. НОМЕР_1.  

В судовому засіданні  позивач  позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.    

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що дійсно 06.10.2006 року на прохання позивача вони уклали з ним кредитний договір на суму  49 702 дол. США,  для отримання кредиту позивач написав письмову  заяву, де вказав  валюту  кредиту  в іноземній валюті.   Позивачем проводилося погашення кредиту до квітня 2009 року, потім виплати були припинені.  На думку представника відповідача, договір, укладений між сторонами відповідає вимогам  чинного законодавства, а тому вважає, що  позовні вимоги є  безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.      

Натомість відповідач подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те,  що 06.10.2006 р. з відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в сумі 49 702,00 дол. США на  строк до 06.10.2011р. на придбання автомобіля.  Повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку, який є невід»ємною частиною договору. У забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір застави від 06.10.2006р. транспортного засобу: Мазда модель СХ-7, 2006 року випуску, а також з відповідачем ОСОБА_4 укладений договір поруки від 30.07.2009р. Умови кредитного договору відповідачі не виконують, станом на 30.03.2011 р. мають  заборгованість 33 378,66 дол. США та 62 110,63 грн. В  судовому   засіданні представник    позивача   по зустрічному позову позов    підтримав,   просив   стягнути з відповідачів вищезазначену суму заборгованість та сплачені судові витрати.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, зустрічний позов ПАТ «ПУМБ»підлягає задоволенню, виходячи з наступного.    

          Відповідно до  ч.1 ст. 11  ЦПК України  суд  розглядає цивільні справи  не інакше як за зверненням фізичних  чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть  участь у справі.    

Згідно ст. 60 ЦПК України  кожна сторона  зобов’язана довести  ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються  сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.    

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.      

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.      

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.      

В судовому засіданні встановлено, що 06.10.2009 року  між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» був укладений кредитний договір, згідно умов якого ПАТ «ПУМБ» надав  позивачу  кредитні кошти  у розмірі 49 702,00 дол. США для придбання автомобіля, строком  до 06.10.2011 року зі сплатою 11,90 % річних за користування кредитними коштами. Договором було встановлено, що  повернення кредиту та сплата процентів здійснюється щомісячно в строки, встановлені у графіку, який є невід»ємною частиною договору. Договором передбачено, що  усі платежі  для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом  повинні  здійснюватися  позичальником у валюті кредиту.   

          Звертаючись з позовом  до суду позивач зазначає, що  кредитний договір суперечить  вимогам законодавства та укладений ним на вкрай невигідних умовах, а тому підлягає розірванню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті, а позивач отримав те, на що розраховував –кошти в іноземній валюті на споживчі потреби. На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій валюті, в гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в  якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.      

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12 листопада 2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлюється щоденно, для розрахунку курсу гривні до іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.      

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті ( долар США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в іноземній валюті, сторони за договором (перш за все позивач) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення ризику за цим договором.      

В судовому засіданні представник відповідача  вказав на те, що позичальник в повній мірі був ознайомлений з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, а також іншою інформацією згідно з вимогами законодавства, вся надана інформація йому цілком  була зрозуміла та не потребувала  додаткового тлумачення.      

Під час укладання кредитного договору, сторони чітко розуміли, що курсові коливання гривні можуть настати, але позивач обрав валютою кредитування саме в іноземній валюті та взяв на себе зобов’язання повернути кредит в іноземній валюті. Тому твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві України.      

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та правил. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. ст. 3, 627 ЦК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. За ст. 632 ЦК України ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, тобто вільною. Позивач звернувся до банку з проханням про видачу кредиту у іноземній валюті. З свого боку банком потреби позивача було задоволено та надано кредитні кошти у іноземній валюті.      

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки  банківську діяльність»кошти - гроші у національній або іноземній  валюті чи їх еквівалент.  

Відповідно до ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року  передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідач має банківську ліцензію №8 від 23.12.1991 року, видану НБУ на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та п.п.5-11 частини другої ст.47 України «Про банки і банківську діяльність».

Як вбачається з письмового дозволу № 8-1 від 02.10.2006 року та додатку до нього відповідач вправі, в тому числі, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.   

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: - надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; - використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.   

Отримуючи кредит в повному об'ємі, позивач не пред’являв до відповідача вимог щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.    

До подання позовної заяви позивач погоджувався із всіма умовами укладеного із ПАТ «ПУМБ»валютного кредитного договору, про що свідчать факти повернення ним кредитних коштів разом із нарахованими відсотками в повному обсязі, встановлені договором та графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди до 2009 року. Коли вартість іноземної валюти  внаслідок кризових обставин в країні збільшилась, позивач різними способами намагається уникнути його виконання, хоча позивачеві було відомо, що він особисто несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором.      

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.    

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. ПАТ «ПУМБ»свої зобов'язання виконав у повному обсязі. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. На розірвання спірного договору банком не надано згоди.  

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо  його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована  сторона.  

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведена наявність одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, які є підставою для  розірвання кредитного договору за рішенням суду.

Кредитний договір відповідає вимогам законодавства України.  

Посилання позивача на те, що договір є несправедливими, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.       

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ПАТ «ПУМБ»встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов»язання за кредитним договором виконує неналежним чином, а саме припинив виконання зобов»язань з 10.04.2009р.        

У забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір поруки №7875033 від 30.07.2009р., згідно з яким ОСОБА_4 зобов»язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов»язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов»язань.  

          У відповідності зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання їм свого обов’язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

          У відповідності зі ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя.

          Відповідно до  вимог  ст.ст. 526,  527 ЦК України  зобов'язання  має  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору.

          У порушення норм закону та умов договорів відповідачі зобов’язання за договорами належним чином не виконали.

          Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

          У зв’язку з порушенням умов кредитного договору заборгованість відповідачів станом на 30.03.2011р. становить 33 378,66 дол. США та 62 110,63 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту –27 631,05 дол. США; заборгованість за відсотками –5 747,61 дол. США; сума пені за порушення строків виконання зобов»язань –4 793,26 дол. США (у гривневому еквіваленті 38 154,35 грн.); заборгованість за сумами штрафу за порушення обов»язків, передбачених пп.. 4.3.2-4.3.4 кредитного договору – 497,02 дол. США (у гривневому еквіваленті 3 956,28 грн.); заборгованість за сумами штрафу за невиконання умов страхування предметів застави –20 000,00 грн. Зазначене підтверджується наданим до суду розрахунком.

          Аналізуючи зібрані докази,  суд вважає,  що зустрічні позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,  доведені  та  підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Крім того,  відповідно до  вимог ст. 88  ЦПК  України з  відповідачів по зустрічному позову підлягають стягненню судові витрати.  

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 192, 203, 526, 527, 530, 553, 554, 627, 629, 632, 651, 652, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України  «Про банки і банківську діяльність»,  Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і контролю», ст.ст.10, 11, 60, 88, 89, 209, 212, 213, 215, 218, 223 ЦПК України,  суд , -     

В И Р І Ш И  В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору –відмовити.

Зустрічний позов ПАТ „Перший Український Міжнародний Банк” задовольнити.

Стягнути  солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства  „Перший Український Міжнародний Банк” (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а, код ЄДРПОУ 14282829) суму заборгованості за кредитним договором №4995738 від 06.10.2006р. у розмірі 33 378 (тридцять три тисячі триста сімдесят вісім) дол. США 66 (шістдесят шість)  центів та 62 110 (шістдесят дві тисячі сто десять) грн. 63 (шістдесят  три) коп., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. і витрати з оплати судового збору в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                    Р.С. Холод