ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 серпня 2011 р.           Справа 16/49/2011/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ  вручення   

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області    

про стягнення 112231,32 грн. заборгованості за кредитним договором

Головуючий суддя Нешик О.С.    

Секретар судового засідання Снігур О.О.                                        

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №262 від 04.04.11 року),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

   Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 112231,32 грн. заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами  кредитного договору №Т241008-К/39  від 03 квітня 2009 року, у тому числі 89108,25 грн. основного боргу, 12119,43 грн. - заборгованості по відсотках, 11003,64 грн. - пені.

Ухвалою суду від 24 червня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її  до розгляду на 12 липня 2011 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, необхідністю витребування додаткових документів ухвалою суду від 12.07.11 року розгляд справи відкладено на 01.08.11 року.

21.07.2011 року через канцелярію суду надійшла заяву позивача б/н від 12.07.11 року про збільшення позовних вимог, згідно якої ПАТ "Сведбанк" просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 114 516,05 грн., з них: 89108,25 грн. - основний борг; 14 404,16 грн. - борг зі сплати відсотків; 11003,64 грн. - пеня.  Зазначена  заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні, 01.08.2011 року, представник позивача уточнені позовні вимоги  підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.  

На визначену дату представник відповідача не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема підписом від 26.07.2011 року на повідомленні пошти про вручення останньому поштового відправлення за №20909590.

Разом з тим, заявою б/н та дати (вх. канц. суду № 08-46/10026/11) відповідач позовні вимоги визнав повністю та просив розглянути справу за його відсутністю в зв'язку з частими виїздами за межі України.

З огляду на те, що такі дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем. Справу,  із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.04.2009 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ "Сведбанк" (Банк) та ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № Т241008-К/39 (кредит на поповнення обігових коштів в гривні), згідно п.1.1 якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В п.1.2, 1.3, 1.4 Договору сторони погодили розмір кредиту (157000,00 грн.), строк користування кредитом (з 03.04.2009 року по 03.04.2010 року включно), плату за користування кредитом  у вигляді процентів (32,00 % річних за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки Позичальника, відкритих в ВАТ "Сведбанк", за попередній місяць становить не менше, ніж 100%  від грошових надходжень на рахунки позичальника в усіх обслуговуючих банках, починаючи з квітня 2009 року; 34,00 % у разі порушення умов п. 1.4.1. цього Договору, починаючи з першого числа місяця наступного за місяцем, в якому було порушено зазначену умову).

В розділі 3 Договору сторони визначили порядок нарахування та сплати процентів, передбачивши, зокрема, що проценти нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредиту. При цьому враховується перший та не враховується останній день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у році. Проценти за користування кредитом  сплачуються щомісячно з 01 по 05 число  (включно) за попередній місяць; проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються Позичальником одночасно з погашенням кредиту.

Виконання зобов'язань по кредитному договору та у відповідності розділу 4 Договору забезпечується шляхом укладення  договору застави транспортного засобу та договорів  поруки.   

На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в сумі 157 000,00 грн., що стверджується випискою банку про рух коштів, розрахунком ціни позову в цій частині та не заперечується сторонами.

10.02.11 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення заборгованості по кредитному договору.

З акту звірки взаєморозрахунків станом на 12.07.11 року та інших матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача станом на час розгляду справи в суді становить 114 516,05 грн., з них 89108, 25 грн. - по кредиту, 14 404, 16 грн. - по відсотках, 11003, 64 грн. - пені.    

Непроведення відповідачем розрахунків згідно умов кредитного договору спонукало Банк звернутись з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 89 108, 25 грн. основної заборгованості, 14404,16 грн. заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином заявлена позивачем вимога про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитом є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту та процентів, судом не виявлено помилок.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду  відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

01.08.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст.75, 82, 84, 85,  87, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (01032 м.Київ, вул.С.Петлюри, 30, ідент. код 19356840) 89108,25 грн.   основного боргу, 14404,16 грн. заборгованості з нарахованих відсотків, 11003,64 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту; 1145 грн. 16 коп. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

  4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя                                             Нешик О.С.

          Повний текст рішення суду підписано 15 серпня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу -  ПАТ "Сведбанк" (01032 м.Київ, вул.С.Петлюри, 30);

3 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)