ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"10" жовтня 2006 р. Справа №10/5489-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький
до Акціонерного товариства відкритого типу "Нетішинхарчопром" м.Нетішин
про стягнення 10072,31 грн.
Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Яроцький А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Нідзій І.М. –за дорученням від 16.08.2006р. №01-185/465
від відповідача : Гізун Т.П. –за довіреністю від 25.09.2006р. №178
Постанова виноситься 10.10.2006р., оскільки 26.09.2006р., 09.10.2006р. оголошувались перерви.
Суть спору:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить у відповідності до вимог ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” стягнути з відповідача 10072,31 грн., з яких 9624,42 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача (нестворення 2 робочих місць для інвалідів) та 447,89 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
В підтвердження подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., який подано відповідачем до фонду, розрахунок штрафних санкцій згідно вимог Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві (затв. наказом Міністерства статистики від 07.07.1995 р. №287/823), відповідно до якого розрахована сума штрафних санкцій в розмірі 9624,42 грн. за нестворення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів та розрахунок пені в сумі 447,89 грн. (ч.2 ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Вказує на те, що відповідно до нормативу, встановленого Законом, та середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу підприємства, чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях складає 5 чол.
Позивач в судовому засіданні подав заяву про зменшення суми позовних вимог. Просить стягнути з відповідача 9624,42 грн. адміністративно-господарських санкцій. Подана заява не суперечить чинному законодавству і задовольняється судом.
Повноважний представник відповідача у відзиві №177 від 25.09.2006р. проти позову заперечив, вказав на те що в 2005р. відповідач звертався до Нетішинського міського центру зайнятості з письмовим повідомленням про наявність організованих робочих місць для інвалідів, що підтверджується копіями звітів форми 3-ПН за 2005р. Зазначив, що на заявлену відповідачем кількість вакансій центр зайнятості не направив відповідну кількість інвалідів. Зазначив, що на підприємство відповідача було направлено трьох інвалідів, двоє з яких відмовились від посади. Відповідач посилається на те, що п. 2 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314) передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда може бути використане для його працевлаштування.
Стверджує, що відповідачем дотримано всіх вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, а тому вважає, що на відповідача не може покладатись відповідальність за невиконання вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, просить у позові відмовити.
Розглядом поданих матеріалів справи встановлено.
Акціонерне товариство відкритого типу „Нетішинхарчопром” м. Нетішин зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики від 11.07.2006р. № 02-02-523.
Відповідачем подано позивачу звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, відповідно до якого відповідачем показана середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік –131 особа, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –3 особи; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу –5 осіб; фонд оплати праці штатних працівників –630,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –4812 грн.; сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів –не зазначена.
Позивачем проведено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій з врахуванням середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу –131 чол., фонду оплати праці штатних працівників –630,4 тис. грн. та 4% нормативу відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ (2 особи), що становить 9624,42 грн., строк платежу закінчився 15.04.2006 р.
Оскільки штраф відповідачем в добровільному порядку не сплачено, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 9624,42 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворення 2 робочих місць для інвалідів..
На вимогу суду Нетішинський міськцентр зайнятості подав копії звітів форми 3-ПН, відповідно до яких відповідачем було визначено потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме в звіті від 25.05.2005р. –потреба в 2 інвалідах, від 28.06.2005р. –потреба в 1 інваліду; від 01.12.2005р. –потреба в 1 інваліду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення),передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідач передбачив 5 робочих місць для штатних працівників - інвалідів, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні “. На підприємстві відповідача в 2005 році працювало 3 інваліда, які працевлаштовані згідно наказів№105-К від 18.10.1999р., №133-К від 20.12.2000р., №62-К від 21.07.2003р. При цьому , відповідач у поданих до Нетішинського міськцентру зайнятості звітах форми 3-ПН повідомив про потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме визначив в звіті від 25.05.2005р. –потреба в 2 інвалідах, від 28.06.2005р. –потреба в 1 інваліді; від 01.12.2005р. –потреба в 1 інваліді.
Таким чином, відповідачем вжито необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме на органи соціального захисту населення покладається обов’язок займатися пошуком інвалідів та їх направленням на підприємство для працевлаштування.
Натомість, на підприємстві відповідача за направленням Нетішинського міськцентру зайнятості було працевлаштовано 1 інваліда в грудні 2005р. (лист Нетішинського міськцентру зайнятості від 31.05.2006р. №27-03/683).
Судом приймається до уваги, що оскільки відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено обов’язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись на підприємство відповідача.
Всупереч ст.71 КАС України доказів, які в спростували зазначене, позивачем не подано.
За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити з викладених вище підстав.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Акціонерного товариства відкритого типу „Нетішинхарчопром” м. Нетішин про стягнення 9624,42 грн. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.