ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"09" жовтня 2006 р. Справа №6/303-нА
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" м. Кам'янець-Подільський
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кам'янець-Подільський
про скасування рішень про застосування штрафних санкцій №0000302240/0 від 20.06.06р. та №0000302240/1 від 22.08.06р.
Суддя Танасюк О.Є. Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.
Представники сторін:
від позивача Джурбій В.М. - представник за довіреністю №155 від 01.03.06р.
від відповідача Олійник В.І. –представник за довіреністю №21872/10/10-017 від 28.12.05р.
Совецький В.С. –представник за довіреністю №3587/10/10-017 від 01.03.06р.
Павлунішин С.В. –представник за пост. довіреністю №10872/10/10-017 від 22.06.06р.
Від прокуратури: Шкадько В.В. –прокурор відділу прокуратури Хмельницької області
Постанова приймається 09.10.06р., оскільки 03.10.06р. в судовому засіданні оголошувалася перерва.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0000302240/0 від 20.06.06р., яким позивачу нараховано фінансові санкції за порушення вимог ЗУ „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в сумі 2 587 347,71 грн. та рішення №0000302240/1 від 22.08.06р. на аналогічну суму.
Повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказуючи, що за результатами проведення відповідачем виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 09.06.06р. складено акт №432223433168743, яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, а саме, що відстрочення імпортних операцій за зовнішньоекономічним контрактом № 09-29-04 від 2.10.2004р., укладеного між позивачем та Дельта Браун Інк. перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення перерахунку коштів на користь постачальника продукції, що імпортується, без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Зазначене порушення є підставою для нарахування пені в розмірі 2587347грн.71коп. відповідно до ст. 4 Закону України „ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Позивач із твердженнями відповідача викладеними в акті перевірки та з нарахуванням пені в спірних податкових рішеннях не погоджується, мотивуючи тим, що відповідачем не вірно застосовані норми діючого законодавства, оскільки в ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХП від 16.04.1991р. із змінами і доповненнями, в якому чітко визначено, що ,,момент здійснення експорту( імпорту) —це момент перетину митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця”. Тобто із зазначеної норми вбачається, що поставкою імпортного товару, як об'єкта регулювання Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є сам факт ввезення товару на митну територію України. Отже, надходження товару на митну територію України в законодавчо встановлені терміни пов'язується із перетином митного кордону України. Оскільки, товар, який поставлявся нерезидентом позивачу за контрактом №09-29-04 від 02.10.2004р., перетнув митний кордон в межах 90 - денного строку з моменту здійснення перерахунку коштів, як це і передбачено ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, тому підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до даного Закону відсутні.
В зв'язку з цим вважає спірні податкові рішення про застосування фінансових санкцій протиправними та просить їх скасувати.
Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву та його повноважні представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, вказуючи, що на момент перевірки у позивача були відсутні належним чином оформлені ВМД типу ІМ-40, на протерміновану дебіторську заборгованість по вищевказаних зовнішньоекономічних контрактах, тому відповідно до ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” йому правомірно нарахована пеня в сумі 2 587347,71грн.
За таких обставин, вважає спірне рішення прийнятим правомірно.
21.09.2006р. прокуратура Хмельницької області подала заяву (№ 05-1009-06), в якій зазначила, що враховуючи порушення інтересів держави, керуючись ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” та ст.60 КАС України, прокуратура Хмельницької області вступає у розгляд зазначеної справи.
Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „Едпол”, м. Кам’янець-Подільський зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, що підтверджується довідкою Управління статистики у Кам’янець-Подільському районі №95 від 27.10.05р.
02.10.04р. між Позивачем та Дельта Брендз, Інк. (США) укладено контракт на поставку та встановлення обладнання №09-29-04., згідно п.1.4. якого нерезидентом (Дельта Брендз, Інк. (США)) було поставлено Позивачу обладнання на загальну суму 14 953 000$ США., оплата здійснювалася шляхом перерахування передоплати в сумі 2 млн.$ США, а залишок в розмірі 12 894 000,00 $ США погашався як документарний акредитив.
На виконання умов імпортного контракту ТОВ „Едпол” здійснило перерахування валютних коштів на рахунок нерезидента платіжним дорученням №1 від 22.10.04р. на суму 1 349 946,73 дол. США та платіжним дорученням №2 від 28.10.04р. на суму 652 736,73 дол. США..
В період з 12.05.06р. по 05.06.06р. посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.03.06р., за результатами якої складено акт перевірки №432223433168743 від 09.06.06р.
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено, що станом на 01.01.05р., згідно акта попередньої документальної перевірки від 01.04.05р. №107 234 33168743 за контрактом №09-29_04 від 02.10.04р. у позивача рахувалася дебіторська заборгованість в сумі 10 627 239,78 грн., що становить 2002683,46 $ США. В періоді, що перевірявся здійснювалися зовнішньоекономічні операції за даним контрактом, станом на 31.03.06р. дебіторська заборгованість становить 10 602 876,27 грн. ( 2 099 579,46 $США.). Зазначене порушення стало підставою для нарахування пені в розмірі 2 587 347грн.71коп. відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.
Позивачем в матеріали справи надано повідомлення Дніпропетровської філії „Промінвестбанку”, з яких вбачається, що строк, який починає перебіг з дати списання коштів з банківського рахунку позивача в якості розрахунку за поставлену партію товару (розрахунок акредитивом) до моменту перетину цією партією товару митного кордону України (оформлення позивачем УАД ІМ -74) не перевищує 90 днів. Крім того, на момент перевірки позивачем пред'явлені ВМД типу ІМ-40, якими підтверджується надходження товарів від нерезидента по вказаному контракту та поміщення їх під митний контроль Подільською регіональною митницею.
В зв’язку з цим, на підставі акту перевірки №432223433168743 від 09.06.06р., відповідачем було прийнято спірне рішення №0000302240/0 від 20.06.06р., яким позивачу нараховано 2 587 347,71 грн. пені за порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (скарга №72 від 27.06.06р.) до Кам’янець-Подільської ОДПІ, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги №14616/10/25-010 від 22.08.06р., скарга позивача залишена без задоволення, спірне рішення №0000302240/0 від 20.06.06р. про застосування штрафних санкцій на загальну суму 2 587 347,71 грн. –без змін, а за результатами оскарження прийнято нове рішення №0000302240/1 від 22.08.06р. на аналогічну суму штрафних санкцій.
Вважаючи спірні податкові рішення №0000302240/0 від 20.06.06р. та №0000302240/1 від 22.08.06р. незаконними та такими, що порушують його права, позивач звернувся з позовом про їх скасування в судовому порядку.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. із змінами і доповненнями імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ототожнює поняття момент перетину товару митного кордону із спеціальними поняттями ,зокрема, про переміщення (ввезення –вивезення) товару через митний кордон України як сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку (п.2, п.23 ст.1 Митного кодексу України), про митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку(ст.1 п.15 Митного кодексу України) та про митне оформлення як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п.14 ст.1 Митного кодексу України).
Однак, судом приймається до уваги, що ст.1 Закону, момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальше їх використання власником на вільний розсуд. В ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем –момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.
Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за № 443/2247, моментом перетину митного кордону при перевезенні залізничним транспортом при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.
Отже, судом враховується, що підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа „Під митним контролем”, виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп „Під митним контролем” і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. №11/18-5435).
Відповідно до наданих позивачем УАД ІМ-74 та повітряно-транспортних накладних, товар за контрактом №09-29-04 від 02.10.04р. надійшов в Україну на адресу позивача, перетнув митний кордон України, який співпадає із державним кордоном України, в пунктах пропуску Бориспільської, Рава-Руської та Подільської регіональних митниць.
Також судом приймається до уваги, що з повідомлень Дніпропетровської філії „Промінвестбанку” вбачається, що строк, який починає перебіг з дати списання коштів з банківського рахунку позивача в якості розрахунку за поставлену партію товару (розрахунок акредитивом) до моменту перетину цією партією товару митного кордону України (оформлення позивачем УАД ІМ -74) не перевищує 90 днів. Крім того, на момент перевірки позивачем пред'явлені ВМД типу ІМ-40, якими підтверджується надходження товарів від нерезидента по вказаному контракту та поміщення їх під митний контроль Подільською регіональною митницею.
З врахуванням викладеного, суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що тільки вантажно-митною декларацією типу ІМ-40 засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України .
Зі змісту Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 574, слідує, що ВМД є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому не зазначено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.
Отже, моментом перетину товаром митного кордону України є фактичне переміщення товару через митний кордон, що підтверджується відміткою пункту пропуску регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України. В зв’язку з цим, суд не вважає порушеним 90-денний строк, передбачений ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Зазначене свідчить про відсутність підстав для нарахування відповідачем штрафних санкцій.
За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення позову згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому. При цьому згідно ч.1 ст. 94 Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями „Едпол”, м. Кам’янець-Подільський до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Кам’янець-Подільський про скасування рішень про застосування штрафних санкцій №0000302240/0 від 20.06.06р. та №0000302240/1 від 22.08.06р. задоволити.
Скасувати рішення Кам’янець-Подільської ОДПІ №0000302240/0 від 20.06.06р. та №0000302240/1 від 22.08.06р. про застосування штрафних санкцій в сумі 2 587 347,71 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями „Едпол”, (м. Кам’янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, 7) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.)
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.