Справа № 2-3185/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем    України

"17" червня 2011 р.  Дарницький районний  суд м. Києва в складі  :

головуючого –судді                                     Ящук Т.І.

при секретарі                                                Жиленко Ю.Г.

з участю  позивачки                                     ОСОБА_1

відповідачів                                                  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 , треті особи –Відділ ГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, КП «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва –про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання надати згоду на реєстрацію, -

встановив :

          Позивачка ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до  відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання надати згоду на реєстрацію, посилаючись на наступні обставини. У грудні 1999 року позивачка разом зі своїми малолітніми дітьми була вимушена переїхати проживати до своїх батьків за адресою АДРЕСА_1, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва була визнана такою , що втратила право користування жилим приміщенням за адресою : АДРЕСА_2.

          Ніхто з відповідачів не заперечував, щоб позивачка разом з дітьми поселилась у спірній квартирі , наймачем якої є  ОСОБА_2 –мати позивачки.

          Всі ці роки   позивачка проживає у даній квартирі, веде спільне господарство з відповідачами, та несе всі обов’язки, що випливають з договору найму.

          Коли позивачка з матір’ю звернулась до ЖЕК № 201, щоб зареєструватися, то їй було відмовлено в реєстрації, оскільки , крім згоди наймача, необхідна була письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї. Однак  між сторонами склалися відносини, за яких не всі відповідачі надають згоду на реєстрацію позивачки за адресою спірної квартири.

          Тому позивачка просила визнати її такою, що має право користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1 ; зобов’язати відповідачів надати згоду на реєстрацію позивачки у вказаній квартирі.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги , просила позов задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що вона поселилась у дану квартиру за згодою усіх членів сім’ї. Проте  її брат –відповідач ОСОБА_4 не бажає надавати письмову згоду на  реєстрацію позивачки у спірній квартирі ,тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.

          Відповідачка ОСОБА_2  в судовому засіданні позов визнала. Пояснила, що у її дочки ОСОБА_1 помер чоловік, і оскільки вона не була зареєстрована за місцем його проживання, то залишилась без житла. Позивачці  не було де жити, тому  вона як мати забрала дочку до себе у спірну квартиру. Позивачка  з дітьми займає окрему кімнату , допомагає відповідачам у сплаті комунальних послуг та квартирної плати, веде  з  відповідачами, за винятком ОСОБА_4,  спільне господарство.

          Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, оскільки її сестра ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі вже 10 років           і  є повноправним членом сім’ї наймача.

          Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився ,  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи в його відсутності.

          Відповідач ОСОБА_6  в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що через хворобу її чоловік не може з’явитися в судове засідання . Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності вказаного відповідача.

          Відповідач  ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав . Пояснив, що  він не заперечує, щоб його сестра ОСОБА_1  проживала у квартирі, але заперечує проти її реєстрації, оскільки ОСОБА_2 має намір  виписати його із квартири.

          Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином , судом визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності.

          Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд  вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2009 року  та рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.03.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким , що втратив право користування жилим приміщенням  та за зустрічним позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації –про збереження права  користування жилим приміщенням, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, укладення окремого договору найму жилого приміщення –встановлено , що у 1988 році ОСОБА_2 отримала згідно з ордером на сім’ю з шести чоловік, в тому числі вона, її чоловік ОСОБА_6, діти –ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3  квартиру АДРЕСА_1 .

          Спірна квартира складається з п’яти жилих кімнат , в тому числі ізольованих –площею 17 кв.м., 10 кв.м., 14,9 кв.м. ; кімната площею 7,7 кв.м. пов’язана спільним входом  з кімнатою площею 19, 1 кв.м.

          Як вбачається з довідки форми № 3, виданої 20.05.2011 року ЖЕК № 201 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є наймачем  квартири АДРЕСА_1,  житловою площею 68,7 кв.м.

          Разом з нею зареєстровані  її чоловік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,  син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

          Зазначеними рішенням Апеляційного суду м. Києва від  28.05.2009 року та рішенням Дарницького районного суду м. Києва  від 19.03.2009 року встановлено , що  крім  вказаних осіб у квартирі проживає дочка  ОСОБА_2  ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми.

          Як вбачається з матеріалів даної справи ( копії свідоцтва про народження –а.с. 7,    копії свідоцтва про укладення шлюбу від 11.10.1987 р. –а.с. 9), позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6, є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_2  

          Згідно з паспортом громадянина України , виданим Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.11.2002 року, серії НОМЕР_1 ,  у ОСОБА_1 відсутня реєстрація місця проживання.  

          Як вбачається з копії ухвали  Київського міського суду  від лютого 2000 року , рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.12.1999 року  по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_1 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, вказаним рішенням  ОСОБА_1 визнано  такою , що втратила право користування квартирою  АДРЕСА_2 ( а.с. 10-22).

          Заперечуючи проти вказаного позову, ОСОБА_1 пояснювала,  що в 1988 році вона вийшла заміж та за згодою всіх членів сім’ї  пішла проживати на житлову площу чоловіка, оскільки у квартирі проживало багато людей . В 1999 році її чоловік продав свою квартиру, і коли вона виявила бажання повернутись у квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не впустили її.

          Ухвалою Київського міського  суду встановлено , що  вказану трикімнатну квартиру отримувала ОСОБА_2 в 1965 році на сім’ю з п’яти осіб, в тому числі на ОСОБА_1   З 1987 року  ОСОБА_1  у вказаній квартирі не проживала  з причин, які визнані судом неповажними,  тому на підставі ст. 71 ЖК України суд визнав ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

          Як встановлено в даному судовому засіданні з пояснень сторін, з  1999 року ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1, не будучи в ній зареєстрованою та не маючи іншого місця проживання, де б вона була зареєстрована.

          Відповідно до ст. 64 ЖК України , члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються  нарівні  з  наймачем  усіма  правами  і  несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму жилого  приміщення.        До членів  сім'ї наймача належать дружина наймача,  їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони  постійно  проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 65 ЖК України встановлено , що наймач вправі  в  установленому  порядку  за письмовою згодою всіх членів сім'ї,  які проживають разом з ним,  вселити в займане
ним жиле приміщення  свою дружину,  дітей, батьків, а також інших осіб.  

             Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають  рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням,  якщо при вселенні  між  цими  особами,  наймачем  та членами його сім'ї,  які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з роз’ясненнями,  що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати порядок, встановлений при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи прописані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням . При цьому наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Однак відсутність письмової згоди членів сім’ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.  

          Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

          В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали, а відповідач ОСОБА_4 не заперечував, що  позивачка ОСОБА_1 з 1999 року проживає у спірній квартирі , веде разом з наймачем ОСОБА_2  спільне господарство,  допомагає батькам із придбанням ліків,  особистими коштами сплачує більшу частину квартплати та комунальних послуг.  Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  визнали , що  позивачка ОСОБА_1  набула рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням.  

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_4 проти позову, то вони суперечливі,  він не заперечує проти проживання позивачки у спірній квартирі, проте заперечує проти її реєстрації.   Як вбачається з рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.03.2009 року,  при розгляді  вищевказаної справи,  ОСОБА_4 також не заперечував проти проживання ОСОБА_1 в  спірній квартирі.

Отже,  в судовому засіданні встановлено, що з 1999 року позивачка постійно проживає у спірній квартирі ,  куди вселилась за згоди усіх членів сім’ї наймача , веде з наймачем спільне господарство, несе витрати по утриманню квартири  ,  іншого житла ОСОБА_1  не має  і з 2000 року  не має реєстрації місця проживання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідачів надати згоду на реєстрацію позивачки  у спірній квартирі, то в їх задоволенні слід відмовити ,  оскільки вказаний спосіб захисту  права не передбачений законами України.

За змістом ст. 65 ЖК України та ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» рішення суду про визнання за особою права користування жилим приміщенням є підставою для її реєстрації за місцем проживання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому суд вважає, що відсутні правові підстави  зобов’язувати відповідачів  надавати згоду на реєстрацію,  оскільки примусове надання згоди  як спосіб судового захисту житлових прав не передбачений  ні Житловим , ні Цивільним кодексами України.

На підставі викладеного , ст. 64,65 Житлового кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», керуючись ст. ст. 3, 4,10,11, 57,60, 61 , 209, 212 - 218  ЦПК України , суд –

вирішив :

          Позов задовольнити частково.

          Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8,  право користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1.

          В іншій частині позову ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Дарницький районний суд м. Києва  шляхом подачі  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення,  а в разі оскарження  рішення особою, яка не була присутня при проголошенні рішення –протягом десяти днів  з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя  :   підпис