Справа № 2-1802/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"06" липня 2011 р.Дарницький районний  м. Києва в складі:

          головуючого судді  -                                               Сухомлінова С.М.

          секретарів -                                                                Момот М.В., Петровській В.В.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення  з відповідача 395 034,10 дол. США (що еквівалентно 3 128 354,04 грн.) та 120 000,00 кредитної заборгованості Посилався на те, що 19.03.2008р. між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 287 00,00 дол. США строком до 19.03.2013р. із щомісячною сплатою відсотків. Проте, відповідач свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів не виконав, чим порушив права позивача.

Відповідач заявила зустрічний позов про визнання кредитного договору № КФ/08-22/КД укладений 19.03.2008р. та договір іпотеки № ІФ/08-22/КД недійсними та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження рухомого майна за договором іпотеки. Стверджувала, що у  банку не було законних підстав для укладання вищевказаних договорів, у зв’язку з відсутністю індивідуальної та генеральної ліцензії НБУ .

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 428 382,01 дол. США (що еквівалентно 3 415 361,25грн)та 120 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, а зустрічний позов не визнав. Представник відповідача первинний позов не визнав, а зустрічні вимоги підтримав.

Представник третьої особи по зустрічному позову Національного Банку України в судове засідання не з’явився та надав до суду свої пояснення.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним первинний позов задовольнити, а в задоволені зустрічного позову відмовити повністю, виходячи з наступного.

19.03.2008р. позивач уклав з ОСОБА_2 кредитний договір за умовами якого  остання отримала строком до 19.03.2013 кошти в сумі 287 000,00 дол. США(а.с.4-9).

Для забезпечення кредитного договору 19.03.2008 р. позивач уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки за умовами якого відповідачка передала в іпотеку нежитлові приміщення за Договорами про участь у фонді фінансування будівництва та Договорами про відступлення майнових прав, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Уко-Капітал»(а.с.50-57).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, ОСОБА_2 перестала виконувати свої кредитні зобов’язання, в зв’язку з чим їй було направлено письмову вимогу про усунення порушення (а.с.17,18)

Згідно розрахунку (а.с.208-210)загальна сума заборгованості відповідача складає  428 382 дол США та 120 000,00 грн..

Пунктом 5.1.1 та п.5.1.2 Кредитного договору вказано, що протягом всього періоду дії кредитного договору Позичальник зобов’язався своєчасно повертати суми Кредиту та сплачувати проценти за користування Кредитом.

Відповідно п.6.3  Кредитного договору, у разі порушення Позичальником будь-яких зобов’язань за цим Договором, вказаних у п.5.1 , Банк має право надіслати Позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 10(десяти) робочих днів з дати отримання повідомлення. Якщо Позичальник не виправить порушення протягом вказаного терміну, Банк має право на дострокове стягнення/повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається .

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.625 цього ж кодексу передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

          Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором позики встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів

Таким чином, суд вважає що права позивача порушені а тому з відповідачки необхідно стягнути 428 382,01 дол. США та  120 000 грн. заборгованості.

Разом з тим, відповідно до ч.2ст.192 тач.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до п.5 якого передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з ліцензією та дозволом виданою НБУ ВАТ «Міжнародний комерційний банк»правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ», останній має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.(а.с.148-153)

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов таким чином, відповідно вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 1820грн судових витрат (а.с.23,24)

На  підставі викладеного ст. 264 ЦК України ст..145 ЖК України та керуючись ст..212-215 ЦПК України                                               

ВИРІШИВ:

  Позов Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» 428 382 (чотириста двадцять вісім тисяч триста вісімдесят два) дол.. США 01  центів – заборгованості.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»120 000 (сто двадцять тисяч) грн. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

СУДДЯ:                                                                                  С.М. Сухомлінов