Справа № 2-1782/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"17" червня 2011 р.Дарницький районний  м. Києва в складі:

          головуючого судді  -                                      Сухомлінова С.М.

          секретаря -                                                       Петровська В.В.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом   Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договорів,

                                                в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 1 108 559,83 грн. кредитної заборгованості та стягнення цієї заборгованості звернути на квартиру АДРЕСА_1. Також просив зняти з реєстраційного обліку та виселити з кв.115 всіх проживаючих там осіб.

          Посилався на те, що в грудні 2007р. з ОСОБА_1 було укладено два кредитних договора на суму 130 658 дол. США, для забезпечення яких з ОСОБА_2 був укладений договір поруки та договір іпотеки де предметом договору була визначена АДРЕСА_1.

          Стверджував, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов’язання, в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 142 501,88 дол. США яку відповідачі після попередження не погасили, чим порушили умови договору.

          По справі судом в якості третьої особи на боці відповідачів була залучена Служба у справах дітей Дарницької районної Державної адміністрації у м. Києві.

          Відповідачі заявили зустрічний позов про розірвання кредитних договорів та договору поруки і зобов’язання ПАТ «Універсал Банк»прийняти у відповідачів ОСОБА_1 659 816,90грн кредитних коштів з розстрочкою платежів на 180 місяців. Посилались на те, що оспорюванні договори повинні бути розірвані у зв’язку з істотною зміною обставин на підставі ч.2 ст.652 ЦКУ.

          В судовому засіданні представник позивача свої заявлені вимоги підтримав, а зустрічний позов не визнав. Відповідачі первинний позов не визнали, а зустрічні вимоги підтримали.

          Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним первинний позов задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю, виходячи з наступного.

          Як вбачається з договорів (а.с.11-16,23-34,35-37) та пояснень відповідачів, 04.12.2007р. позивач уклав з ОСОБА_1 два кредитних договору за умовами яких ОСОБА_1 отримав строком на 20 років кошти в сумі 130 658 дол. США. Для забезпечення кредитних договорів 04.12.2007р. позивач уклав з ОСОБА_2 договір поруки і договір іпотеки за умовами якого відповідачка передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

          Згідно листів (а.с.47-49) та пояснень сторін, в зв’язку з економічною кризою боржник ОСОБА_1 перестав виконувати свої кредитні зобов’язання, а позивач в квітні 2010року пред’явив письмову вимогу про дострокове повернення кредиту до обох відповідачів.

          Як вбачається з розрахунків (а.с.38,39), заборгованість відповідача ОСОБА_1 на момент пред’явлення позову складає загальну суму (103 552,69 дол. США+ 39 949,19 дол. США) 142 501,88 дол. США, що по курсу НБУ становить 1 008 559,83грн.

          Відповідно п.5.2.5 кредитних договорів, Банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів в повному обсязі у випадку прострочення сплати чергового платежу і не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів після пред’явлення письмової вимоги.

          Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором позики встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів

          Згідно п.1.3 Договорів поруки, поручитель відповідає перед позивачем в тому же обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісії сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

          Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 1 008 559,83 грн. солідарно.

          Згідно ст..35 ЗУ «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов’язання іпотекодержатель надсилає іпотекодержавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

          Враховуючи те, що позивач не представив належних доказів отримання відповідачами письмової вимоги, а відповідачі заперечують факт отримання зазначених вимог, суд вважає позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки незаконними.

          Відповідно ч.2ст.39 ЗУ «Про іпотеку»одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

          Враховуючи те, що позовні вимоги ПАТ «Універсал банк»в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд вважає безпідставними, то відповідно і вимоги про виселення та зняття з реєстрації відповідачів також слід вважати безпідставними.

          Згідно вимог ст..652 ЦК України договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

3)          Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4)          Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Разом з тим, з п.8.5 кредитних договорів вбачається, що позичальник (ОСОБА_1) був повідомлений про можливість настання валютних ризиків, пов’язаних із зміною курсу валюти кредиту, а також був повідомлений про те, що ці ризики несе позичальник.

          Крім того, згідно ст..36 ЗУ «Про Національний Банк України»в Україні незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому вважати суттєву зміну курсу гривні до долара США непереборною або непередбачуваною силою не можна.

          Таким чином, відповідачі не навели належних доказів своїм твердженням в тій частині, що боржник ОСОБА_1 при укладенні кредитних договорів виходив з того, що такого знецінення гривні по відношенню до долара США не відбудеться і не міг  розумно передбачити можливість такої ситуації .

          Виходячи з наведеного, суд вважає недоведеною одну з умов для розірвання договорів кредиту, як це передбачено ч.2ст.652 ЦК України, що свідчить про необґрунтованість зустрічних позовних вимог в цілому, оскільки підстави для розірвання договору поруки заявлені такі ж самі, а решта зустрічних вимог є похідними від наслідків розірвання оспорюваних договорів.

Вирішуючи позов таким чином, відповідно вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача по 910 грн. судових витрат з кожного.

           На підставі викладеного та ст.ст. 526, 611, 1050, 1054 ЦК  України,  керуючись ст.ст. 88, 208, 215-218,224  ЦПК України, суд –

                                                в и р і ш и в  :

          Позов ПАТ «Універсал Банк»задовольнити частково.

          Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»з ОСОБА_1, ОСОБА_2 1 108 559 (один мільйон сто вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 83 коп. заборгованості солідарно.

         В решті позову відмовити.

         В задоволені зустрічного позову відмовити повністю .

         Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»з ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 910 (дев’ятсот десять) судових витрат.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  шляхом подання  апеляційної скарги  протягом десяти днів.

              СУДДЯ :                                                         С.М. Сухомлінов