Справа № 22ц-328/2008                                Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                      Бечко Є.М.

                                                                         Доповідач - Ішутко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 30 листопада 2007 року у справі за  позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Чернігівбуд” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та  відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 30 листопада 2007 року, яким частково задоволені його позовні вимоги та стягнуто з ВАТ „Чернігівбуд” на користь ОСОБА_4 386 грн. 12 коп. середнього  заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а в решті позовних вимог відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить  скасувати рішення суду та постановити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 Апелянт вважає, що висновок суду про законне звільнення  з роботи на підставі висновку ЛКК лікарні №4 суперечить обставинам справи і наявним у матеріалах справи  доказам. Довідка ЛКК є листом головного лікаря, а не висновком комісії і, відмовляючи 14 травня 2007 року у допуску до роботи стропальником, відповідач на медичний огляд його не направляв, хоча лікарняний лист було закрито і  він був готовий приступити до роботи.

 З 12 по 18 травня 2007 року заходів щодо визначення його стану здоров'я відповідачем не здійснювалось, а тому висновок суду про необхідність надання робітником довідки про забезпечення його легкою працею не ґрунтується на законі та суперечить обставинам справи, оскільки така довідка не могла бути отримана у зв'язку з повним відновленням здоров'я.

 На думку апелянта, висновок суду про ненадання позивачем доказів про не допуск його до роботи з 14 травня 2007 року не ґрунтується на  матеріалах справи, зокрема у  листі Територіальної державної інспекції праці від 19.06.2007 року №117/П-115 період з 14 по 18 травня 2007 року визначено як вимушений прогул, а у листі відповідача від 18 травня 2007 року №114 зазначено про неможливість допустити до роботи стропальником.

Апелянт посилається на те, що наказ від 16 травня 2007 року про звільнення його з роботи видано без отримання згоди профспілкового комітету, засідання якого відбулось лише 17 травня 2006 року. На думку апелянта, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я має бути  доведена власником або уповноваженим ним органом, оскільки власник є ініціатором звільнення.

ОСОБА_4 зазначає, що на момент звільнення відповідач не перевіряв стан його здоров'я, а на його прохання направити на медичний огляд або комісію, відсторонив від виконання  обов'язків та звільнив з роботи. Такими діями відповідач порушив його Конституційне право на працю та спричинив душевні страждання та переживання за свою сім'ю, які оцінює в 5000 грн.

         В запереченнях на апеляційну скаргу  ВАТ „Чернігівбуд” не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 та просить відхилити його апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни. У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що довідка ЛКК лікарні №4 вважається висновком, оскільки вона підписана не лише головним лікарем, а в ньому містяться підписи голови ЛКК та членів комісії, а тому це висновок колегіального органу. Крім того, роботодавець  не був зобов'язаний направляти працівника на медичний огляд, оскільки позивач пройшов такий огляд у лютому 2007 року і рекомендації щодо легшої роботи було надано йому безстроково. Оскільки позивач не довів незаконність  звільнення його з  роботи, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди. 

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку ЛКК лікарні №4 ОСОБА_4. протипоказані роботи, пов'язані з постійним підйомом на висоту, підняттям важкого та напруженням на ноги, в зв'язку з чим йому було запропоновану  легшу роботу - роботу сторожа, від якої він відмовився. Таким чином, суд прийшов до висновку, що звільнення було проведено у відповідності з  вимогами п.2 ст. 40 КЗпП України.

         Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

            Так, відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, що укладений на невизначений строк, строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров”я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення з такої підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

            Як вбачається із матеріалів справи, наказом  від 16.05.2007 року № 19-к  ОСОБА_4 було звільнено з роботи з 18.05.2007 року за п.2 ст.40 КЗпП за станом здоров”я, що перешкоджає продовженню роботи, згоду на яке було надано профспілковим комітетом, що вбачається з протоколу №1 від 17.05.2007 року. До звільнення, наказами по підприємству, позивач тимчасово до 11.05.2007 року переводився на легшу роботу, але від запропонованої постійної  роботи сторожем відмовився, про що свідчить підпис позивача на наказі. Також відповідачем був складений акт від 21. 05.2007 року. Інше вакантне робоче місце, на яке працівник міг би бути переведений, на підприємстві було відсутнє.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що звільняючи ОСОБА_4 з роботи, відповідач не порушив норми трудового законодавства, а діяв у відповідності з ч.2 ст. 40 КЗпП України, яка допускає звільнення в разі неможливості перевести працівника на іншу роботу, при цьому неможливість може бути обумовлена і відмовою працівника від переведення і відсутністю вакантного робочого місця (вакантної посади).

Доводи апеляційної скарги про те, що довідка ЛКК не є висновком комісії, не можуть бути взяті до уваги, оскільки  даний документ підписаний головою ЛКК та членами комісії, тобто є висновком колегіального органу. Крім того, твердження позивача, що у зв'язку з його заявою від 15.05.2007 року відповідач повинен був направити його на медичний огляд і до його проведення не звільняти працівника, не ґрунтуються на положеннях ст.169 КЗпП України, оскільки в даному випадку роботодавець не був зобов'язаний направляти працівника на медичний огляд, оскільки останній пройшов такий огляд у лютому 2007 року і рекомендації щодо легшої роботи йому було надано безстроково.

           Виходячи з наведеного, рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  303,  307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 ЦПК України,  апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 30 листопада 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                        Судді: