ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.07.11 р.                                                                                 Справа № 11/99                               

за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці „Торезтепломережа”, м. Торез

до відповідача: Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез

про стягнення 20873,75грн.

Суддя  Соболєва С.М.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1. – за довіреністю №юр/4491 від 31.12.2010р.

від відповідача – не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці „Торезтепломережа”, м. Торез до Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез про стягнення суми боргу у розмірі 18672,04грн., інфляційних витрат в сумі 342,75грн., 3% річних в сумі 46,15грн. та пені в сумі 1812,81грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 18672,04грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.06.2011р. (вх. №02-41/24157) позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 18672,04грн. визнає у повному обсязі.       

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд, встановив :

Між ДП „Торезантрацит” (Споживач) та Виробничою одиницею „Торезантрацит” Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (Енергопостачальна організація) 29 жовтня 2007року укладено договір №47/2 про постачання теплової енергії, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води.

Згідно із п. 3.2.2. договору Споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії  в обсягах і в терміни , які передбачені Договором.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1. встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє в частині постачання теплової енергії з 29.10.2007рю, а  в частині розрахунків – до їх повного здійснення.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії  про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.    

Між тими ж сторонами було підписано Додаток №1 – обсяги постачання теплової енергії Споживачу, Додаток №2 – схема теплотраси, що перебуває на балансі Споживача, Додаток, Додаток №3 – умови припинення подачі теплової енергії.

Факт підключення опалення до об’єкта Споживача по вул. Енгельса підтверджується актом включення опалення від 07.12.2009р., який підписано з боку відповідача без заперечень.

На виконання умов договору за надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до сплати рахунки, зокрема, рахунок №47/2 від 27.01.2010р. на суму 12018,78грн., №47/2 від 22.02.2010р. на суму 6653,26грн., всього на суму 18672,04грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2010р. та на 01.07.2011р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 18672,04грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 18672,04грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов’язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

         Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов’язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов’язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов’язку.       

         Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов’язання,  що  виникає  між  суб’єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб’єкт (зобов’язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб’єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб’єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов’язаної   сторони  виконання  її  обов’язку .

        Як визначено  положеннями  526  Цивільного  кодексу  України  суб’єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

        Положеннями  частини першої статті  193  Господарського  кодексу  України  визначено,  що суб’єкти  господарювання  та  інші учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору.

        У  частині  сьомій  вказаної статті  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов’язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

       Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

       Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати послуг теплопостачання за січень, лютий 2010року належним чином не виконав, представлені йому послуги відповідно до договору №47/2 від 29.10.2007р. не оплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 18672,04грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того в акті звірки взаємних розрахунків та у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 18672,04грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 18672,04грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 342,75грн. та 3% річних в сумі 46,15грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 342,75грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 46,15грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п. 7.3.3. договору в сумі 1812,81грн. Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що підлягаю задоволенню в сумі 1812,81грн.

             Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України .       

             На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці „Торезтепломережа”, м. Торез до Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез про стягнення суми боргу у розмірі 18672,04грн., інфляційних витрат в сумі 342,75грн., 3% річних в сумі 46,15грн. та пені в сумі 1812,81грн., задовольнити повністю.

         Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (86600, м. Торез, вул. Енгельса, 88, р/р 2600130946602 у філії відділення ПІБ м. Тереза, МФО 334282, код ЄДРПОУ 32366906) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці „Торезтепломережа” (86600, м. Торез, вул. 50-років СРСР, 8, р/р26006300001260 в АТ „Злато банк”, МФО 380612, код ЄДРПОУ 26221744) борг у розмірі 18672,04грн., інфляційні витрати в сумі 342,75грн., 3% річних в сумі 46,15грн., пеню в сумі 1812,81грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 208,74грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.07.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >