Справа № 2-1357/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"06" червня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді -                              Сухомлінова  С.М.

секретаря -                                                  Петровській В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Приватного підприємства «Юс –Центр»до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, зустрічний позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі –продажу недійсним, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди спірної квартири і визнання дійсним договору купівлі –продажу квартири, суд –          

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні кв.АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 і вселення в цю квартиру директора позивача ПП «Юс –Центр»ОСОБА_4. Посилаючись на те, що за договором оренди кв.АДРЕСА_1 була надана позивачу, але відповідач ОСОБА_2, не розрахувавшись повністю за придбану у відповідачки ОСОБА_1 спірну квартиру, самоправно поміняв в ній замки і створив перешкоди для її користування.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання договору купівлі –продажу спірної квартири недійсним і посилалась на те, що представник позивача ОСОБА_3 при підписанні оспорюваного договору діяла без належно оформлених повноважень та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Стверджувала, що надана ОСОБА_3 довіреність до підписання договору купівлі-продажу квартиру була позивачкою скасована і відповідачка не мала права підписувати цей договір

Відповідач ОСОБА_2 також звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди спірної квартири і визнання дійсним договору купівлі –продажу спірної квартири від 30 квітня 2010 р.  Послався на те, що оспорюваний договір оренди був укладений відповідачами ОСОБА_1 і ПП «ЮС Центр»заднім числом без наміру передавати спірну квартиру в оренду, а лише з метою перешкодити йому в користуванні своєю власністю. Стверджував, що 30.04.2010р. він уклав з представником ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної квартири вартістю 95 000 дол. США, з яких передав ОСОБА_3  75 000 дол. США, а решту повинен був заплатити до 20.09.2010р., але відповідачка стала ухилятися від отримання залишку коштів, а потім стала безпідставно оспорювати цей договір, чим порушила його права.

В судовому засіданні представник ПП «ЮС –Центр»підтримав свої позовні вимоги, а відповідачка ОСОБА_1 позов визнала. Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, а свої зустрічні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_1 свої  зустрічні позовні вимоги підтримала, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ці вимоги не визнали. При цьому ОСОБА_2 стверджував, що оспорюваний договір повинен бути визнаний дійсним . Відповідачка ОСОБА_3 стверджувала, що отримавши від ОСОБА_1 довіреність на продаж квартири, знайшла покупця ОСОБА_2, з яким підписала договір купівлі-продажу, а отримані від нього 75 000 дол. США передала ОСОБА_5, який є чоловіком позивачки ОСОБА_1 При цьому позивачка ОСОБА_1 ні в усній, ні в письмовій формі до підписання договору не попереджала її про скасування довіреності.

Представник ПП «Юс –Центр»та ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали ї стверджували, що при визнанні договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, позовні вимоги ОСОБА_2 будуть вважатись безпідставними а договір оренди квартири буде відповідачами виконуватись.

Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним в задоволенні позову ПП «ЮС-Центр»відмовити, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а позов ОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з паспорту, свідоцтва (а.с.122,135) та пояснень ОСОБА_1, остання з 24.07.2008 р. знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, а з 21.08.2008р. стала власником кв.АДРЕСА_1.

В 2010р. ОСОБА_1 опинилась у скрутному фінансовому становищі, внаслідок чого вирішила продати кВ. АДРЕСА_1, для чого 24.03.2010р. нотаріально оформила довіреність на ім’я ОСОБА_3 (а.с.67) яка працювала під керівництвом ОСОБА_5

Як пояснила відповідачка ОСОБА_3, після отримання довіреності, вона знайшла покупця ОСОБА_2, який погодився придбати спірну квартиру за 95 000 дол. США. Потім вона домовилась з ОСОБА_2 про те, що договір купівлі-продажу буде укладатись 30.04.2010р. і при підготовці документів від ОСОБА_5 вона отримала нотаріально посвідчену згоду на продаж його дружиною ОСОБА_1 спірної квартири.

Як вбачається з вищевказаної згоди (а.с.126), ОСОБА_5 підтвердив 28.04.2010р. що договір купівлі –продажу квартири укладається в інтересах їх сім’ї, на попередньо обговорених умовах і укладання цього договору відповідає їх спільному з ОСОБА_1 волевиявленню.

Згідно договору (а.с123-125) та пояснень ОСОБА_3 вона 30.04.2010р. у нотаріуса ОСОБА_6 підписала з ОСОБА_2 договір купівлі –продажу  квартири і отримала від ОСОБА_2 75 000 дол. США, які в той же день особисто передала ОСОБА_5 про що останній їй видав розписку. Як вбачається з представленої копії розписки (а.с.63) ОСОБА_5 за усним розпорядженням своєї дружини ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 за продаж спірної квартири 75 000 дол. США . Такі дії ОСОБА_3 були повністю узгоджені та схвалені ОСОБА_1.

Відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що ні  ОСОБА_5, ні ОСОБА_1 не попереджали її про скасовану довіреність, а якщо б вона знала про скасовану довіреність, то ніколи б не підписала договір купівлі-продажу спірної квартири.

ОСОБА_2 пояснив, що перед підписанням договору купівлі-продажу повноваження ОСОБА_3 за довіреністю були перевірені нотаріусом ОСОБА_6 і сумнівів в її дієздатності не виникало.

Як вбачається з витягу (а.с.39) та пояснень ОСОБА_1, остання 19.04.2010р. звернулась до нотаріуса ОСОБА_7 з заявою про скасування своєї довіреності виданої 24.03.2010р.на ім’я ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст.249 ЦК України, особа яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Представлені суду докази свідчать про те, що ОСОБА_1 взагалі не повідомила ОСОБА_3 про скасування довіреності на її ім’я. При цьому, суд не приймає тверджень ОСОБА_1 в тій частині, що вона повідомила ОСОБА_3 про скасування довіреності  по телефону , оскільки доказів цьому факту ОСОБА_1 не представила, а ОСОБА_3 цей факт заперечувала.

Згідно ч.1 ст.388 ЦКУ, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав ї не міг знати (добросовіний набувач), власник має право витребовувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:. 1) було загублене власником  або  особою,  якій  він  передав майно у володіння;

 2) було  викрадене  у  власника  або особи,  якій він передав майно у володіння;

 3) вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом же встановлено, що позивач ОСОБА_2 не знав і не міг знати того, що він придбав за відплатним договором спірну квартиру, яку ОСОБА_3  30.04.2010р. вже не мала права відчужувати.

Судом також встановлено, що у власника ОСОБА_1 спірна квартира не була викрадена, вона її не загубила, а вибула  спірна квартира з володіння ОСОБА_1 за її згодою.

Таким чином, суд вважає ОСОБА_2 добросовісним набувачем, а у ОСОБА_1 відсутні встановлені законом підстави для витребування цієї квартири у набувача ОСОБА_2

Крім того, добросовісним набувачем ОСОБА_2 став з моменту укладання договору купівлі-продажу і той факт, що ОСОБА_1 не отримала залишок коштів від ОСОБА_2, а потім відмовилась їх отримувати і стала оспорювати цей договір, юридичного значення не має, і права ОСОБА_2 не порушує. Зазначене свідчить про безпідставність вимоги ОСОБА_2 в частині визнання договору купівлі –продажу дійсним та в частині зобов’язання ОСОБА_1 складання та нотаріального посвідчення заяви про проведення повного розрахунку по договору.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним, то відповідно ч.5ст.203 ЦК України правочин  має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з договору (а.с. 5-6) ОСОБА_1 та директор ПП «Юс –Центр»20.04.2010р. підписали договір оренди спірної квартири, де метою оренди сторони визначили перепланування та оплата заборгованості по комунальним послугам з попередньою розробкою та узгодженням всієї проектної документації.

Разом з тим, ч.1ст.810 ЦК України визначено, що наймодавець  передає  або  зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на  певний  строк за плату, а ч.2 ст.813 ЦК України визначено, що якщо, наймачем є юридична особа,  вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Як пояснив свідок ОСОБА_8 на кінець квітня 2010р. в спірній квартирі були відсутні умови для проживання, що також підтвердив ОСОБА_2 .

Крім того, судом встановлено що наміри і дії  ОСОБА_1, фактично були направлені на продаж спірної квартири, а не передачу її в оренду. Таким чином, встановлені судом факти свідчать про те, що укладений ОСОБА_1 договір оренди не був спрямований на реальне настання правових наслідків у вигляді фактичного проживання фізичних осіб в спірній квартирі.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.5 ст.203 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі ч.1с.215 ЦК України, суд вважає необхідним визнати оспорюваний договір оренди ввід 20.04.2010р. недійсним.

Що стосується позову ПП «Юс –Центр»про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою і вселення то з пояснень представника позивача вбачається, що зазначені вимоги ґрунтуються на дійсності договору оренди від 20.04.2010р.. Визначаючи вищевказаний договір оренди недійсним, суд вважає, позовні вимоги ПП «Юс –Центр»безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позови таким чином, суд, відповідно до ст..88 ЦПК України вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та ПП «Юс –Центр»по 68,50 грн. судових витрат з кожного.

На підставі викладеного ст.. 203, 249, 215, 388, 810, 813 ЦК України та керуючись ст..21-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Приватного підприємства «Юс –Центр»до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення –відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі –продажу недійсним відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Договір оренди квартири укладений 20.04.2010р. укладений між Приватним підприємством «Юс –Центр»та ОСОБА_1 –визнати недійсним.

В решті позову –відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Юс –Центр»по 68,50 грн. судових витрат з кожного.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ:                                                                       С.М. Сухомлінов