Справа №2-4938/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року                                                   Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя          - Букіної О.М.

при секретарі          - Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно.

Під час судового розгляду позивачкою було надано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої вона просила стягнути з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи від дня пред’явлення позову до суду і до досягнення ним повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що з 1995 року по 1999 рік вона перебувала у шлюбі з відповідачем, після розірвання шлюбу син проживає разом з нею у Сполучених Штатах Америки та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, а вона як науковий співробітник на Кафедрі фармакології у Медичному науковому центрі Сан Антоніо Техаського університету отримує заробіток, проте даного заробітку не вистачає на утримання сина, оскільки значна частина доходу йде на сплату навчання у школі, додаткові заняття, харчування, медичне страхування, одяг, дозвілля тощо.

В зв'язку з чим позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 4 000,00 грн. та просила суд їх задовольнити. Додатково пояснила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає. Стягнення аліментів в даному розмірі, і саме у твердій грошовій сумі, пояснила тим, що син сторін у справі потребує значних коштів на його утримання. Крім того зазначила, що стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі обумовлено тим, що відповідає є суб’єктом підприємницької діяльності  і його дохід за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року складає 43 325,00 грн., а за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року складає 45 364, 00, його дохід має нерегулярний характер.

Відповідач у судове засіданні проти задоволення позову у заявленому позивачкою розмірі заперечував, зазначивши, що він дійсно є суб’єктом підприємницької діяльності і його середньомісячний дохід становить 15 121,00 грн. Проте, він має на утриманні дружину ОСОБА_5, яка на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина дружини від першого шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацездатну матір та сестру, яка є інвалідом І групи з дитинства та потребує постійного стороннього догляду.

В зв’язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі. Зазначив, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 800,00 грн. на місяць.

Відповідач та його представник просили позов задовольнити частково.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі. Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1995 року по 1999 рік, від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, син проживає разом з позивачкою. Позивачка одна несе витрати по утриманню сина та не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб сина, а саме: на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності, відвідування навчальних закладів, оздоровдлення.

Встановлено, що договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.

Також встановлено, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина добровільно не надає.

Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно  із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші  особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових  можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Так, згідно з ч.І ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Згідно довідки наданої Медичним науковим центром при Техаському університеті Сан Антоніо вбачається, що позивачка працює на посаді молодшого наукового співробітника із докторським ступенем, та її середньомісячна зарплата складає 3 083,00 доларів США.

Також встановлено, що на час розгляду справи позивачка не працює, оскільки гранд , з якого відбувалося фінансування її робочого місця завершився 28.02.2011 року.

Відповідно до листа ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 6452/9/29-007 від 08.06.2011 року, відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та його дохід за період з  01.10.2010 року по 31.12.2010 року становить 43 325,00 грн. та з  01.01.2011 року по 31.03.2011 року становить 45 364, 00 грн.

При цьому суд враховує величину витрат відповідача на ведення підприємницької діяльності,також приймає до уваги те, що на утриманні відповідача перебуває донька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, від другого шлюбу, дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та отримує у зв’язку з цим державну допомогу, та непрацездатна матір –пенсіонерка, яка отримує пенсію у розмірі 814,00 грн. на місяць.Також судом приймається до уваги, що відповідач надає матеріальну допомогу і на непрацездатну сестру, яка отримує пенсію по інвалідності у розмірі 825,00 грн.

Щодо посилань відповідача про те, що він несе значні затрати на утримання сина дружини від першого шлюбу та як наслідок позбавлений можливості надавати належну допомогу на утримання свого власного сина , слід зазначити.

Встановлено, що законом на відповідача не покладено обов’язку утримувати ОСОБА_6. Вбачається, що у ОСОБА_6 є батько, який не позбавлений батьківських прав, а тому обов’язок щодо його утримання покладається на його батьків.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розміру аліментів, які підлягаю стягненню з відповідача, судом не враховується та обставина, що відповідач несе витрати на ОСОБА_6. При умові того, що відповідач бажає надавати таку допомогу дитині дружини від першого шлюбу, останній повинен розуміти, що такі витрати не повинні порушувати прав його власних дітей на належне матеріальне утримання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу сину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 нарівні з позивачкою, оскільки закон покладає обов’язок щодо утримання дітей рівною мірою на обох батьків.

Однак розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, тому  виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов’язання щодо утримання, матеріального становища відповідача,  суд вважає за необхідне визначити до стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 2000,00 грн. з моменту виникнення права на аліменти, а саме з дати подачі позову –з 24.01.2011 року.  

З огляду на викладене вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст..88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави держмито в розмірі 51,00 гри. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.

Керуючись ст. ст. 180-184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3,4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2 000, 00 грн. щомісячно починаючи з 24.01.2011 року і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито в розмірі 51 грн. та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 30 грн., а всього 81 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: