Справа № 2-3813/11  

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

23 червня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва

в складі головуючого  судді       - Букіної О.М.

при    секретарі                            - Возному М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

            Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди  в розмірі 3 854,40 грн. в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що ним було виплачено страхове відшкодування за Полісом добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0201738 від 09.06.2008  року –автомобіля марки «Шеврове Авео», д/н НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2

Зазначає, що застрахований автомобіль був пошкоджений з вини ОСОБА_1, вина якого підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва  від 19.12.2008 року.

Тому позивач, скориставшись наданим йому законом правом, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із регресною вимогою та просить суд стягнути з відповідача суму витрат, понесених у зв’язку з виконанням зобов’язань по страховому відшкодуванню, у розмірі 3 524,40 грн., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 330,00 грн. та  судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надавши суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач в судовому засіданні не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло  заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомленні ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.06.2008 року між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»та  ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0201738, відповідно до умов якого ОСОБА_2, застрахував майнові інтереси, як  власник автомобіля «Шеврове Авео», д/н НОМЕР_2, пов’язані з пошкодженням та знищенням транспортного засобу при ДТП ( а.с. 8).

24.11.2008 року в місті Києві, на вулиці Дніпровська Набережна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Шеврове Авео», д/н НОМЕР_2,  під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого, автомобілі отримали механічні пошкодження ( а.с. 5-6).

Згідно Постанови № 3-64015/08 від 19.12.2008 року Дарницького районного суду м. Києва винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1, який порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України ( а.с.7).

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача є доведеною та не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що для визначення розміру збитку завданого автомобілю марки «Шеврове Авео», д/н НОМЕР_2,   позивач 09.12.2008 року звернувся до ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»з заявою про проведення автотоварознавчого дослідження (а.с.13).

Відповідно до звіту №1/3251 від 23.12.2008 року  сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шеврове Авео», д/н НОМЕР_2, внаслідок пошкодження останнього при ДТП , склала –3 912, 94 грн. (а.с.13-22).

Відповідно  до калькуляції вартості відновлювального ремонту проведеного ФОП ОСОБА_3 від 03.02.2009 року, сума відновлювального ремонту транспортного засобу склала 3677,10 грн. (а.с. 10).

08.05.2009 року позивачем було здійснено виплату  страхового відшкодування в розмірі 3 524,40 грн. (3677,10 грн.- 152,70грн.-франшиза=3 524,40 грн.), що підтверджується  платіжним дорученням за №24129 від 08.05.2009 року , страховим актом від 26.02.2009 року , повідомленням про страховий випадок від 26.02.2009 року, розрахунком страхового відшкодування від 26.02.2009 року ( а.с.26, 9, 23).

Відповідно з ст. 4 Закону України "Про страхування" страхування транспортного засобу належить до майнового страхування.

Відповідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно положень ст.ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим  об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі сплаченого відшкодування.

З огляду на викладене вище,  суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3 524, 40 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Також з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті автотоварознавчого дослідження в розмірі 330, 00 грн. та  по сплаті держмита в розмірі 51, 00 грн.,  120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

Керуючись ст.ст. 4, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, та ст.ст. 3,4,10,11, 57-60, 61, 88,  212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»до ЦаренкаВолодимира Володимировича про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в сумі 3524,40 грн., державне мито в розмірі 51,00 грн., 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 330, 00 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, а всього 4 025, 40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: