Справа № 2-3938/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року                                                                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа Національний банк України про визнання недійсними договорів та виключення запису з державного реєстру обтяжень рухомого майна,

в с т а н о в и в:

26 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до                    ПАТ АБ «Укргазбанк»та просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними кредитний договір № 280-Ф/08 від 20 травня 2008 року, договір застави від 20 травня 2008 року та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна, а саме: належного позивачеві автомобіля марки «INFINITY»,     модель G35, 2008 року випуску.

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»20 травня 2008 року було укладено кредитний договір № 280-Ф/08, яким надано кредит в розмірі 58000 доларів США та договір застави автомобіля марки «INFINITY», модель G35, 2008 року випуску. Порушуючи передбачений законодавством України порядок надання кредитів в іноземній валюті ВАТ АБ «Укргазбанк»надав йому кредит у доларах США, не маючи як індивідуальної, так і генеральної валютної ліцензії на здійснення такої валютної операції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Пояснила суду, що видача кредиту в іноземній валюті є законодавчо обґрунтованою. Законом України «Про банки та банківську діяльність»визначено право банків на проведення операцій із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції, АБ «Укргазбанк»мав. Отримання індивідуальної ліцензії чинним законодавством не передбачено.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20 травня 2008 року між позивачем та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ«Укргазбанк», було укладено кредитний договір                            № 280-Ф/08 (а.с. 6-8) та договір застави автомобіля від 20 травня 2008 року (а.с. 12-16).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 533 ЦК України зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено право банку на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, та відповідно вимагати виконання зобов’язання в іноземній валюті.

Посилання позивача на відсутність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій як на підставу для задоволення позову не ґрунтуються на законі.

У підпунктах «в», «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»зазначено, що індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Чинним законодавством не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483), використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

На спростування вимог позивача представник відповідача надав суду копії банківської ліцензії № 123, дозволу № 123-2 та додатку до дозволу № 123-2 (а.с. 40-43).

Вбачається, що наявність відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України у відповідача для здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, укладений сторонами договір не містить ознак удаваного правочину, тобто такого, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 192, 235, 533, 1054 ЦК України, статями 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: