Справа №2-а-844/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі: Головуючого судді –Браги А.В.,

При секретарі –Авраменко А.М.,

За участю позивача –ОСОБА_1,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС взводу ДПС м. Дніпропетровська прапорщика міліції Малини Володимира Олексійовича про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, –

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із даним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на виконання ним вимог правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом за викладених в оскаржуваній постанові обставинах, зазначив про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав до суду письмову заяву від 07 липня 2011 року, в якій просив суд розглядати справу за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення позивача, ознайомившись із вказаною позовною заявою та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

В судовому засіданні встановлено, що 04 січня 2011 року відповідачем у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що позивач 04 січня 2011 року о 10 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Деу Ланос»д/н НОМЕР_1 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську в порушення вимог Правил дорожнього руху України не надав дороги пішоходам, які переходили проїзну частину по пішохідному переході, а отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

Також в судовому засіданні встановлено, що 04 січня 2011 року на підставі зазначеного протоколу відповідачем було винесено оскаржувану позивачем постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №146213, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 255,00 гривень – тим самим притягнуто до адміністративної відповідальності.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Відповідно до ст.18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам, до яких відносяться і районні в місті суди, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Нормою ст.71 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, як зазначено у наведеній нормі закону, встановлюються окрім іншого протоколом про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи постанову КМ «Про правила дорожнього руху»та ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП - ненадання дороги пішоходам на регульованих та на нерегульованих пішохідних переходах –є адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення адміністративного штрафу.

Так згідно з розділом 1 Правил дорожнього руху, - надати дорогу - це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Пункт 4.16 Правил дорожнього руху, надає пішоходам перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Зі змісту п. 18.1 Правил дорожнього руху, випливає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

В матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №317261 від 04 січня 2011 року, на підставі якої як доказу відповідачем була складена оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №146213 від 04 січня 2011 року. При цьому даний протокол про адміністративне правопорушення не викликає в суду сумнівів щодо його належності та допустимості як доказу, а також щодо достовірності та об’єктивності викладених в ньому обставин про обставини адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.

Таким чином, оцінюючи в сукупності усі досліджені докази та враховуючи ту обставину, що пояснення позивача в позовній заяві про відсутність в його діянні події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП не знайшли свого підтвердження на відміну від правомірності та обґрунтованості складення у відношенні позивача відповідачем протоколу та оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову та залишенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись розділом 1, п.п. 4.16, 18.1, Постанови КМ України «Про правила дорожнього руху»від 10.10.2001 року № 1306, ст.ст. 258, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 158-163, 171 -2  КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІДПС взводу ДПС м.Дніпропетровська прапорщика міліції Малини Володимира Олексійовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122  КУпАП, -  відмовити.

Постанову серії АЕ 1 № 146213 від 04 січня 2011 року, винесену інспектором ДПС взводу ДПС м. Дніпропетровська прапорщиком міліції Малиною Володимиром Олексійовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122  КУпАП, - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає у відповідності до вимог ч. 2 ст. 171-2 КАСУ.

Суддя                                                                                                                А.В. Брага