Справа № 2-1129/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем    України

"17" травня 2011 р.   Дарницький районний  суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                                       Ящук Т.І.

при секретарях                                                             Жиленко Ю.Г., Волік В.В.

з участю  позивачки                                                     ОСОБА_1

представника позивачки                                              ОСОБА_2

представника відповідача                                            ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Міжозерне», Голови правління садівничого товариства «Міжозерне»ОСОБА_4 , Київської міської ради, ОСОБА_7, треті особи -  Об’єднання садівничих товариств «Сади Нижні -2», Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації -  про визнання незаконними рішень правління  та загальних зборів садівничого товариства, рішення Київради про надання земельної ділянки у власність , зобов’язання прийняти в члени садівничого товариства , -

встановив:

          06.07.2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до садівничого товариства «Міжозерне», голови правління СТ «Міжозерне»ОСОБА_4, Київської міської ради, ОСОБА_7  та просила : -   визнати незаконним рішення правління садівничого товариства «Міжозерне»( згідно протоколу № 3 від 14.10.1997 року в частині прийняття ОСОБА_7 в члени товариства  ;

          - зобов’язати правління садівничого товариства «Міжозерне»прийняти нове рішення, яким прийняти ОСОБА_1 в члени садівничого товариства «Міжозерне»замість померлого чоловіка ОСОБА_8 ;

          - визнати незаконним рішення Київської міської ради № 63-5/724 від 08.02.2007 року в частині передання у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки АДРЕСА_1 ;

          - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну АДРЕСА_1,  виданий на ім’я ОСОБА_7

          16.11.2010 року позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій  просила визнати незаконним рішення правління СТ «Міжозерне» від 14.10.1997 року щодо прийняття ОСОБА_7 в члени товариства ; зобов’язати правління СТ «Міжозерне»прийняти нове рішення, яким прийняти позивачку в члени товариства ; визнати незаконним рішення Київради від 08.02.2007 року про надання у приватну власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки.

          Заявляючи вказані позовні вимоги , ОСОБА_1 посилалась на наступні обставини.

          У 1980 році ОСОБА_1 вступила у фактичні шлюбні стосунки з ОСОБА_8, з яким вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет , а 14.09.1988 року  вони зареєстрували шлюб.

          За рішенням адміністрації  та профспілки автобази Держплану УРСР від 13.11.1978 року ОСОБА_8 була виділена земельна АДРЕСА_1. На вказаній ділянці позивачка з чоловіком  за спільні кошти та спільними зусиллями будували будинок , членські внески та абонентська плата також вносились за спільні кошти.

          Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 продовжувала фактично господарювати та володіти даною земельною ділянкою.

          В подальшому позивачці стало відомо, що з 11.02.2006 року членом садівничого товариства «Міжозерне»стала дочка померлого ОСОБА_8 від першого шлюбу  ОСОБА_7 Такі зміни в  журналі обліку внесків садоводами об’єднання садівничих товариств  масиву «Сади Нижні –2»відбулися нібито  на підставі  власноручної письмової заяви ОСОБА_8 від 21.08.1995 року та письмової заяви ОСОБА_7 про прийняття її в члени садового товариства «Міжозерне»замість батька від 21.08.1995 року.

          Після вивчення вказаних заяв позивачка зрозуміла, що заява від імені її чоловіка була написана не ним, тому за заявами ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу  за фактом підробки документу та використання підробленого документу. Під час слідства було встановлено, що рукописний текст заяви ОСОБА_8 від 21.08.1995 року на ім’я ОСОБА_4 виконаний іншою особою.

За останні роки перед смертю ОСОБА_8  між ним та його дочкою ОСОБА_7 постійно відбувались сварки, свідком яких була позивачка, пов’язані з тим, щоб дочка хотіла, щоб батько подарував їй земельну ділянку, щоб вона могла ї продати та купити собі автомобіль, з чим ОСОБА_8 категорично не погоджувався.

Отже, рішення правління садівничого товариства «Міжозерне»в частині прийняття у члени  товариства ОСОБА_7 було прийняте на підставі підроблених документів, а отже, є незаконним, бо ним порушуються законні права позивачки як дружини померлого ОСОБА_8

Відповідно до п. 9 розділу ІІ статуту Садівничого товариства «Міжозерне», в разі смерті члена садівничого товариства переважне право до вступу в товариство надається одному із спадкоємців померлого. Позивач вважає, що таке переважне право належить їй, оскільки вступ у члени садового товариства  ОСОБА_7 відбувся на підставі підроблених документів, а утримання  спірної земельної ділянки, членські внески до товариства вносилися зі спільного бюджету подружжя.

На підставі відповідного рішення  правління садівничого товариства «Міжозерне»та поданих ОСОБА_7 документів 08.02.2007 року  Київською міською радою було прийняте рішення про приватизацію земельних ділянок членами садівничих товариств, серед яких значиться і ОСОБА_7, якій передається у власність спірна земельна АДРЕСА_1.

Оскільки вказане рішення Київської міської ради було прийняте на підставі незаконного рішення правління СТ «Міжозерне», то і саме рішення Київської міської ради має бути визнане незаконним в частині передання у приватну власність  ОСОБА_7 вказаної ділянки.

          12.04.2011 року  позивачка ОСОБА_1 подала заяву про доповнення позовних вимог та просила  визнати незаконним рішення зборів СТ «Міжозерне»згідно протоколу № 1 від 12.11.1997 року , оскільки на підставі рішення правління товариства від 14.10.1997 року було також прийняте  рішення зборів СТ «Міжозерне», яким затверджене саме рішення правління.

          Згідно з протоколом № 2 від 05.08.2007 року, правління  СТ «Міжозерне»постановило запропонувати ОСОБА_1 надати правлінню експертний висновок, що заяву про переоформлення земельної ділянки на дочку ОСОБА_7 написав не ОСОБА_8 Також зазначалось, що  правління повернеться для можливого вирішення спірного питання після отримання експертного висновку.

          Однак без надання вказаного висновку позивачкою, оскільки у неї його не було,  загальні збори СТ «Міжозерне»22.05.2010 року  підтвердили  рішення загальних зборів від 12.11.1997 року про прийняття ОСОБА_7 в члени садівничого товариства.

          Оскільки рішення зборів СТ «Міжозерне»від 12.11.1997 року, а також рішення загальних зборів  від  22.05.2010 року були прийняті на підставі первісного оскаржуваного рішення, то і всі подальші рішення мають бути визнані недійсними і незаконними. Тому просила також визнати незаконним рішення загальних зборів садівничого товариства «Міжозерне»від 22.05.2010 року.

          Позивачка ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали  позов та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивачка пояснила, що вона з чоловіком до часу його смерті  обробляли земельну ділянку, сплачували членські внески в садове товариство «Міжозерне», і земельну ділянку нікому не передавали.  У грудні 2005 року у правлінні товариства їй надали заяву ОСОБА_8 за 1995 рік , в якій він просив передати ділянку його дочці ОСОБА_7.  Проте він не міг писати такої заяви, оскільки не бажав віддавати земельну ділянку дочці. Якби він писав таку заяву, то це питання вирішувалось би за його життя, а не після смерті.  За життя ОСОБА_8 на деякий час дозволив ОСОБА_7  господарювати на дачі, однак вона там нічого не робила, ділянка заросла бур’янами, тому в 2002 році він забрав у неї ключі від будинку.

          Представник позивачки ОСОБА_2 вказала, що оскільки рішення правління товариства та загальних зборів за 1997 рік  були прийняті на підставі підроблених документів, то вони є незаконними.  Переважне право на вступ до  садівничого товариства має ОСОБА_1 як дружина члена товариства, яка сплачувала членські внески та спільними зусиллями з чоловіком утримували земельну ділянку.  Тому просила зобов’язати правління СТ «Міжозерне»прийняти рішення, яким включити ОСОБА_1 в члени товариства. Рішення Київської міської ради  просила визнати незаконним, оскільки воно прийняте на підставі незаконних рішень загальних зборів СТ «Міжозерне».

          Представник відповідачки ОСОБА_7  ОСОБА_9  позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, як за безпідставністю позовних вимог, так і у зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності , адже про порушення своїх прав позивачка дізналась 23.11.2005 року, що підтверджується її заявою до голови садівничого товариства.  

          Представник відповідача  СТ «Міжозерне»ОСОБА_3  позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила у задоволенні позову відмовити, оскільки рішення правління садового товариства не породжують юридичних наслідків, а рішення загальних зборів СТ «Міжозерне»прийняті відповідно до вимог статуту товариства та  діючого законодавства, і підстав для визнання їх незаконними не вбачається.

          Відповідач –голова правління СТ «Міжозерне»ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

          Представник відповідача  Київської міської ради в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення на позов, в яких просив розглянути справу у відсутності представника, а в задоволенні позову про визнання нечинним та  скасування рішення Київради -  відмовити в повному обсязі.  Вказував, що оспорюване рішення Київради було прийняте в межах повноважень, згідно чинного законодавства, відповідно до проекту відведення земельної ділянки, згідно якого було отримано всі передбачені законодавством висновки та погодження, тому правові підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення –відсутні.

          Представники третіх осіб –Об’єднання садівничих товариств «Сади Нижні -2»та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

          Представник Головного управління земельних ресурсів КМДА  надав пояснення, в якому просив розглянути справу без  його участі.

          Вислухавши позивачку, представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Садівницькі товариства за своєю правовою природою є обслуговуючими кооперативами і діють відповідно до Закону України «Про кооперацію». Структура та режим земельних ділянок  садівницьких товариств визначаються  діючим Земельним кодексом України. Спеціальний закон, який визначав би правовий режим земельних ділянок таких товариств , на даний період часу відсутній.

Відповідно до ст. 35 Земельного кодексу України, що набув чинності з 01.01.2002 року, використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств. Приватизація земельної ділянки, відведеної для садівництва, здійснюється членом садівницького товариства  без згоди на те інших членів цього товариства .  

          Спірною є земельна АДРЕСА_1,  у садівничому товаристві «Міжозерне» Дарницького району м. Києва .

В судовому засіданні встановлено , що  земельна АДРЕСА_1  була виділена батьку відповідачки ОСОБА_7 –ОСОБА_8 , як працівнику  Державного планового комітету УРСР відповідно до рішення  виконавчого комітету Київської міської ради  народних депутатів № 55/7 від 15.01.1979 року «Про відведення Державному плановому комітету УРСР  земельної ділянки під організацію колективного саду».

Відповідно до абонентської книжки по сплаті за електроенергію і членських внесків , ОСОБА_8 був членом  садового товариства «Міжозерне»і користувачем вказаної земельної ділянки.

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  перебувала в шлюбі з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 14.09.1988 р.  ( а.с. 10)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер у віці 65 років,  про що виконкомом Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області видано свідоцтво про смерть   від 16.09.2005 року  ( а.с. 11).

Відповідно до ст. 136 Земельного кодексу України ( 1970 року), що був чинним на час надання в користування земельної ділянки ОСОБА_8, земельні ділянки,      зайняті      колективними       садами ,    знаходяться   в   користуванні   садівницьких  товариств,  що організуються при  підприємствах, організаціях,  установах,  яким  у встановленому порядку надано ці земельні ділянки.           Садівницькі   товариства  використовують   ці ділянки    відповідно    до   цілей,   визначених   їх   статутом, зареєстрованим  виконавчим  комітетом  районної   (міської)   Ради народних  депутатів,  на  території  якої  знаходиться садівницьке  товариство.

Відповідно до п. 13 Типового статуту садівничого товариства, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 416 від 02.12.1986 року ( що був чинним на час виникнення даних правовідносин)  до членів садового товариства можуть бути прийняті лише  працівники підприємства, установи, організації, при яких організовано садівниче товариство.   У випадку смерті члена садового товариства переважне право на вступ до садового товариства надається одному із спадкоємців померлого.

В окремих випадках вибуття із садівничого товариства члена товариства по стану здоров’я чи з інших поважних причин, що перешкоджають виконанню вимог статуту товариства, один із членів його сім’ї  може вступити в товариство, якщо він спільно з ним користувався садовою ділянкою  і приймав участь в її освоєнні.

Як вбачається із заяви ОСОБА_8,  21.08.1995 року  він звернувся до голови садового товариства «Міжозерне»ОСОБА_4 з проханням  «переписати»його садову ділянку на ім’я його доньки ОСОБА_7 ( а.с. 14, т. 1).

В той же день 21.08.1995 року ОСОБА_7   завернулась із заявою до голови товариства  з проханням прийняти її в члени  садового товариства і виділити АДРЕСА_1 замість батька ОСОБА_8  ( а.с. 15).

Відповідно до протоколу № 3 засідання правління садівничого товариства «Міжозерне»від 14.10.1997 року , правлінням товариства було розглянуто питання щодо прийняття в члени товариства  громадян в кількості 21 особа, до яких ввійшла і ОСОБА_7 ( а.с. 77, т. 1)

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів членів садівничого товариства «Міжозерне» від 12.11.1997 року , на яких були присутні 56 із 104 членів садового товариства, рішенням загальних зборів  було затверджено рішення правління , оформлене протоколом № 3 від 14.10.1997 р., щодо прийому громадян в члени товариства ( а.с. 78 , т. 1).

Як вбачається із списку громадян, членів садівничого товариства «Міжозерне», які не подали заяви про приватизацію земельних ділянок, який є додатком № 2 до Рішення Київської міської ради № 114-12/215 від 28.01.1999 року  «Про приватизацію земельних ділянок садівничого товариства  «Міжозерне»Харківського району, ОСОБА_7 входить до даного списку як землекористувач земельної АДРЕСА_1, площею 0,0553 га, під кадастровим номером  90651013 ( а.с. 3-4, т. 2).

Про включення  ОСОБА_7 до членів садівничого товариства  саме в 1997 році та дійсність  протоколу № 3 засідання правління СТ «Міжозерне»  , а також протоколу № 1 зборів садівничого товариства  від 12.11.1997 року  свідчить і той факт, що  більшість осіб , які  прийняті  зазначеним рішенням до членів садового товариства одночасно із ОСОБА_7,  в 1999 році приватизували  земельні ділянки, що підтверджується  додатком № 1 до рішенням Київської міської ради № 114-12/215 від 28.01.1999 року  -  списком громадян, членів СТ «Міжозерне», яким передаються у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва .

Крім того, пунктом  2 вказаного рішення  Київської міської ради  від 28.01.1999 року , встановлено, що громадянам, членам садівничого товариства  «Міжозерне»Харківського району, які не подали заяви про приватизацію земельних ділянок ( додаток 2), дані ділянки належать на праві користування для ведення садівництва до оформлення їх права в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Перехід в користування до ОСОБА_7 спірної земельної ділянки та її членство в СТ «Міжозерне» також підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків.

Так, свідок ОСОБА_11 пояснила, що в 1990 році, коли  у ОСОБА_7 було весілля, її батько заявив, що подарує ОСОБА_7 дачу, а сам поїде жити в село . В подальшому вона неодноразово разом із ОСОБА_7 бували у неї на садовій ділянці, де відповідачка господарювала , робила ремонт в садовому будинку.

Свідки ОСОБА_12 та  ОСОБА_13  пояснили, що вони працювали разом із ОСОБА_8 на одному підприємстві з 1975 по 1990 рік,  в 1979 році   багатьом працівникам підприємства  надавали ділянки для садівництва.  ОСОБА_8  у 1980 році  будував собі  на виділеній ділянці будинок. В 1990 році він повідомив товаришам, що збирається  передати ділянку дочці, а сам -  виїхати проживати в село з новою дружиною.

Свідок ОСОБА_12 також вказав, що  з 90-х років ОСОБА_8 бував на  дачі  1-2 рази на рік. В 1997 році, коли стали оформляти землю у власність,  ОСОБА_8 повідомив йому, що оформив  земельну ділянку на дочку ОСОБА_14.

Покази свідка ОСОБА_15 про те, що вона часто бачила ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці не підтверджують членства позивачки в садовому товаристві.  

Заявляючи позовні вимоги  про визнання незаконними рішень правління СТ «Міжозерне»від 14.10.1997 року, рішення загальних зборів  від 12.11.1997 року ,  рішення загальних зборів від 22.05.2010 року , позивачка  посилається  на експертний висновок № 128, виконаний  головним спеціалістом НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві  01.05.2007 року.

Як вбачається з даного висновку, в ньому зазначено, що почеркознавча експертиза проведена спеціалістом  НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві на підставі постанови  про призначення експертизи, яку було винесено 25.04.2007 року дізнавачем ВД Дарницького РУ за кримінальною справою № 02-10452 ( а.с. 140, т. 2).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Порядок призначення та проведення експертизи врегульовано статтями 143- 150 ЦПК України, якими встановлено, що для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

При розгляді даної справи таких клопотань сторони не заявляли.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.  

Суд вважає, що  вказаний висновок експерта , отриманий в ході дізнання  по кримінальній справі, порушеній по факту підробки заяви ОСОБА_8,  не є допустимим доказом  по даній цивільній справі,тим більше, що  вказаний висновок зроблено з порушенням «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз»щодо вилучення об’єктів, які підлягають дослідженню, відібрання зразків для дослідження.

Таким чином,оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що  відповідно до рішення правління СТ «Міжозерне»від 14.10.1997 року, затвердженого рішенням загальних зборів СТ «Міжозерне» від 12.11.1997 року, ОСОБА_7  була прийнята до членів  садового товариства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію», статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що до компетенції загальних зборів  членів кооперативу належить затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства .

Як вбачається із статуту Садівничого товариства «Міжозерне»,  товариство в своїй діяльності керується  законами України, своїм статутом, є юридичною особою.

Пунктами 9-10 Статуту передбачено, що в окремих випадках вибуття із садівничого товариства члена товариства за станом здоров’я або іншими поважними причинами , що перешкоджають виконанню вимог статуту товариства, один із його рідні може вступити до товариства, якщо він разом з ним користувався садовою ділянкою і приймав участь в її освоєнні.  Прийняття до членів садівничого товариства проводиться за письмовою заявою вступаючого правлінням товариства з затвердженням на загальних зборах.

Оскільки  судом встановлено, що на час смерті  в  2005 році ОСОБА_8  не був членом садівничого товариства «Міжозерне», то твердження  позивачки ОСОБА_1 про те, що вона має  переважне право перед  відповідачкою ОСОБА_7 на вступ до садового товариства замість померлого , не мають правового значення для вирішення даного спору.

Твердження позивачки про те, що вона  до 2005 року сплачувала разом з ОСОБА_8 членські внески до об’єднання садівничих товариств масиву «Сади нижні -2»з посиланням на  абонентську книжку по сплаті за електроенергію і членських внесків  також  не  приймаються судом до уваги. Як вбачається  з вказаної абонентської книжки на ім’я ОСОБА_8 ,  членські внески були сплачені ним за період з 1980 року   по  1995 рік.  Після  1995 року в абонентській книжці наявна квитанція про внесок за 2001 рік, а в подальшому -  29.09.2005 року –тобто після смерті   ОСОБА_8 та виникнення спору  між сторонами ( а.с. 16- 27).

Довідки, видані  головою об’єднання масиву «Сади Нижні-2», про те, що  станом на 2005 рік ОСОБА_16 є  членом садового товариства Озерне-4, масиву «Сади Нижні-2»,  та був володільцем АДРЕСА_1   до 25.12.2005 року, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються рішенням Київської міської ради від  28.01.1999 року, в якому зазначено, що законним користувачем спірної  земельної ділянки є ОСОБА_7 ( а.с. 3-4, т. 2)

Як встановлено з матеріалів справи,    23.11.2005 року  ОСОБА_1 звернулась з заявою до голови садового товариства «Міжозерне»ОСОБА_4 з проханням надати можливість переоформити на себе садову ділянку, що належала її померлому чоловіку, та безперешкодно здійснити приватизацію вказаної ділянки  ( а.с. 202, т. 1).

Після роз’яснення позивачці, що користувачем земельної ділянки є ОСОБА_7, позивачка звернулась з іншою заявою, в якій підтвердила, що була словесна згода ОСОБА_8 на користування його дочкою  ОСОБА_7 спірною земельною ділянкою , при цьому стверджувала , що в подальшому така згода чоловіком була відкликана. ( а.с. 200 –201, т. 1).

20.12.2005 року  головою правління СТ «Міжозерне» позивачці було надано обґрунтовані відповіді  з порушених питань  щодо  прийняття в члени товариства  ОСОБА_7 , та зазначено, що ОСОБА_7 як член товариства була  включена  в додаток № 2 до рішення Київської міської ради від 28.01.1999 року –списку громадян, членів  СТ «Міжозерне», які не подали заяв на приватизацію . Оновлені списки членів садового товариства голова правління здав в бухгалтерію об’єднання масиву садівничих товариств «Сади Нижні -2», яка  приймає членські внески від членів 12 садівничих товариств, проте працівники бухгалтерії не внесли необхідних змін і приймали членські внески по членській книжці  ОСОБА_8  ( а.с. 203- 205, т. 1)

          Крім того,  відповідач ОСОБА_4 зазначив, що в період після включення ОСОБА_7 в додаток № 2 до рішення Київради від 28.01.1999 року та до часу смерті у 2005 році, до правління садового товариства будь-хто із заявами чи скаргами з приводу користування спірною земельною ділянкою  не звертався. ОСОБА_8 на земельній ділянці в цей період він не бачив ( а.с. 205, т. 1).

          Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування в м. Києві відноситься до виключної компетенції Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради № 63-5/724 від 08.02.2007 року  «Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств «Світанок», «Озерне»та «Міжозерне»у Дарницькому районі м. Києва АДРЕСА_1 (кадастровий номер  90651013)  передана у приватну власність ОСОБА_7 ( а.с. 94-95 , т. 1).

За повідомленням Головного управління земельних ресурсів КМДА ,  на даний час державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7  не отримано і в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА не зареєстровано ( а.с. 144).          

Підставами для визнання  рішення Київської міської ради незаконним  може бути невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів   позивача.

Проте в даному судовому засіданні позивачкою ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо незаконності прийнятого Київрадою рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7

Як вбачається з протоколу № 2 загальних зборів СТ «Міжозерне»від 22.05.2010 року, на яких були присутні 58 із 104 членів товариства, зборами була розглянута заява ОСОБА_1 про вступ до садового товариства.  Після детального обговорення даного питання збори вирішили відмовити ОСОБА_1 в прийомі до СТ «Міжозерне»та підтвердили рішення загальних зборів від 12.11.1997 року  про прийняття ОСОБА_7 в члени садового товариства ( а.с. 82-84, т. 1).

З вказаного протоколу вбачається, що члени садового товариства  на зборах підтвердили, що ОСОБА_7 з 90-х років постійно користується, господарює та доглядає за садовою АДРЕСА_1, а також виконує усі обов’язки члена садового товариства.

Статтею 37 Закону України «Про кооперацію»  заборонено втручання органів державної  влади  та  органів місцевого   самоврядування   у   фінансово-господарську   та  іншу діяльність  кооперативних  організацій, крім   випадків,   прямо передбачених законом.

Тому суд вважає, що є також безпідставними позовні вимоги про зобов’язання  правління садівничого товариства «Міжозерне»прийняти нове рішення, яким включити ОСОБА_1 в члени товариства замість померлого чоловіка ОСОБА_8

Відповідно до п. 23 Статуту СТ «Міжозерне», вищим органом управління товариства є загальні збори. Діючим законодавством не передбачено  можливість зобов’язання колегіального органу  прийняти те чи інше рішення.

          Оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , право  у особи на позов виникає після порушення відповідачем її суб’єктивного матеріального права або законного інтересу.

Однак в судовому засіданні судом не встановлено порушення  прав позивачки з боку відповідачів, її позовні вимоги є безпідставними,  не доведеними належними та допустимими доказами,   тому у задоволенні позову  необхідно відмовити у повному обсязі.

Заява представників відповідачів  про  відмову у позові  в зв’язку з пропуском трирічного строку позовної давності є обґрунтованою, оскільки позивачка ОСОБА_1  дійсно без поважних на те причин пропустила строк позовної давності, адже  про членство ОСОБА_7 в садовому товаристві вона дізналась у листопаді 2005 року, а звернулась до суду лише у липні 2010 року.  Однак , в даному випадку  суд не може покласти в основу рішення вказану обставину , оскільки  позовні вимоги не доведені позивачкою , що є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, ст. 15, 16, 83, 85, 251, 253, 257, 267  Цивільного кодексу України, ст. 35, 81, 116, 117, 118, 119, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 2, 8, 10, 11, 37 Закону України «Про кооперацію», керуючись ст. 10,11, 15, 57,60,61, 88, 209, 212-215, 218   ЦПК України суд -,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Міжозерне», Голови правління садівничого товариства «Міжозерне»ОСОБА_4 , Київської міської ради, ОСОБА_7  -  про визнання незаконними рішень правління  та загальних зборів садівничого товариства, рішення Київради про надання земельної ділянки у власність ,  зобов’язання прийняти в члени садівничого товариства  -  відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Дарницький районний суд м. Києва  шляхом подачі  апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а в разі оскарження рішення особою, яка не була присутня в судовому засіданні при проголошенні рішення –протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя :    підпис