Справа № 2а-2590/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"25" червня 2011 р.  суддя Дарницького районного суду м. Києва  Ящук Т.І., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати несплачене підвищення до пенсії  як дитині війни, -

встановив:

          03.03.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва  про зобов’язання нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, в якому просила  :

          - визнати протиправними недоплату належних позивачці сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відмову відповідача у нарахуванні та  виплаті у повному обсязі щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року;

-  зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну 30 % надбавку до пенсії , що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 року;

- зобов’язати відповідача усунути порушення, а саме призначити довічно щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни та виплачувати позивачу щомісячну державну 30 % надбавку до пенсії, що передбачена ст. 6 вказаного Закону, в подальшому.

При цьому позивач посилається на те, що вона на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитина війни», а отже, відповідно до вимог ст. 6  вказаного Закону, має право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідачем вказана соціальна надбавка до пенсії  позивачу  виплачувалась не в повному розмірі, що позивач  вважає порушенням своїх прав та законних інтересів.

          Ухвалою судді від 29.04.2011 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період часу з 01.01.2006 року  по 03.09.2010  року –залишено без розгляду.

          Представник  відповідача  подав заперечення на позов, в яких  зазначив, що позовні вимоги суперечать чинному законодавству, оскільки статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 28.12.2007 року встановлена доплата до пенсії дітям війни в розмірі 10 %, яка починаючи з 01.01.2008 року виплачується позивачу щомісячно.

                   Справа розглядається судом в порядку скороченого провадження.   

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, нарахування якої проводиться Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва.  Відповідно  до  ст.  1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  позивачу  встановлено статус «дитина війни», про що зазначено  в пенсійному посвідченні  позивача .

          На звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування надбавки до пенсії в розмірі 30 %, як встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем було надано відповідь, що з  01.01.2008 року позивач отримує таку надбавку в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, що  передбачено на даний період часу Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року . У задоволенні заяви про перерахунок позивачу було відмовлено листом від 21.02.2011 року.

          Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  до внесення змін Законом від 28.12.2007 року, було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

          З врахуванням зазначеного, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано  неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України та втрачає чинність з дня ухвалення даного рішення.

          Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року  зміст  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону від 05.10.2005 року, підвищення учасникам війни  складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Вищевказана редакція ст. 6 Закону набула чинності з 01.01.2008 року та втратила чинність 22.05.2008 року на підставі рішення Конституційного суду України ( справа щодо предмета та змісту Закону України про Державний бюджет).

          З прийняттям рішення Конституційним Судом України  22.05.2008 року відновлена чинність первинної редакції ст. 6 Закону, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом  України рішення про їх неконституційність.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі : з  22.05.2008 року   -  48,10  грн. ,  з 01.07.2008 року  - 48,20 грн.  та з  01.10.2008 року - 49,80 грн. Постанова набрала чинності та відповідач проводив нарахування підвищення дитині війни в розмірах,  встановлених даною постановою.  Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не в сумах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530.

          Посилання представника відповідача у відповіді на звернення позивача  про перерахунок надбавки до пенсії як дитині війни  про те, що 10 % надбавка до пенсії дітям війни визначена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд не приймає до уваги, оскільки вказане положення визнане неконституційним.

          Враховуючи, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом , який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії,  а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 вказаного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

          Відповідно до Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Таким чином, обов’язок по нарахуванню доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на територіальні управління за місцем проживання позивача.

          За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивачу з нарахуванням щомісячної надбавки до пенсії  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з  03.09.2010 року  з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги про виплату і перерахунок у подальшому  щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст.  2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення  прав позивача в майбутньому.

Вимоги позивача про відшкодування їй витрат  на правову допомогу в розмірі 300 грн.  підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

          Відповідно  до ст. 87 КАС України, до витрат пов’язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590,  якщо компенсація сплачується за рахунок держави, граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того,  що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

          Як вбачається з копії квитанції від 18.02.2011 року, позивачем було сплачено за надання правової допомоги на рахунок ТОВ «Надія»300 грн.

У довідці ТОВ «Надія» зазначає, що на надання правової допомоги позивачу було витрачено три години, проте якими доказами підтверджується витрата такої кількості годин на правову допомогу  - не зазначено.  Роз`яснення режиму роботи суду та того, що позивач має право, написавши заяву, не з`являтися до суду,  і суд має право розглядати справу заочно, з урахуванням, що справа розглядається без виклику сторін у скороченому провадженні, а такого терміну  як «заочний розгляд»в КАСУ не передбачено,  не може вважатись  правовою допомогою.

Таким чином, до надання правової допомоги слід віднести складання позовної заяви, для чого фахівцю у галузі права необхідно витратити не більше 1 години.

Виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати на даний період часу  відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет  України на 2011 рік»становить 960 грн., відповідно плата за повний робочий день у розмірі 5 % від мінімальної заробітної плати складає 48 грн., за одну годину  - 6 грн.

          Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в сумі 6 грн.

          На підставі викладеного, ст. 19, 46,  64, 152 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. 9, 11,70, 71, 94, 99, 100,  159, 160, 163 , 183-2  КАС України,  -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому  районі м. Києва щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- протиправною.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни  щомісячної надбавки до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 03 вересня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позову ОСОБА_1   –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  -  6 (шість) грн.  витрат на правову допомогу.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через  Дарницький  районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії,  з одночасним направленням апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя :   підпис