Справа №  1-489/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 липня 2011 року   Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі: головуючого:                                   судді          Бурлаки О.В.,

при секретарі          :                                 Стойко Ю.С.,

за участю прокурорів:                     Вилєгжаніної О.П., Лебедєвої Р.С., Зотової О.О.,

захисників:                                          ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих:                                       ОСОБА_3, ОСОБА_4,

підсудних:                                         ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді  справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою освітою,    не    одруженого,    не    працюючого,       проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого  проживаючого в АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого: 28.07.2006 року Печерським райсудом м. Києва за ст.ст. 186 ч.2, 69 КК України, до 1 року позбавлення волі, 23.05.2007 року звільнився з Бориспільської ВК№119 Київської області по відбуванню строку покарання; 25.12.2007 року Ленінським райсудом м. Кіровограда за ст. ст. 309 ч.1, 76 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на1 рік, постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.01.2009 року звільнений від призначеного покарання у зв’язку з закінченням випробувального терміну,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст.186 КК України, –

                                               ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, а підсудний ОСОБА_5  - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

05.02.2008 року,  приблизно о  14 год.  30 хв.  ОСОБА_6, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_5, знаходячись на перехресті вулиць Московської та Радіщева в м. Кіровограді, побачивши раніше незнайомого їм неповнолітнього ОСОБА_4, вирішили скоїти злочин, пов'язаний з відкритим викраденням чужого майна.

Реалізуючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, 05.02.2008 року, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_5, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6, знаходячись на перехресті вулиць Московської та Радіщева в м. Кіровограді поруч з потерпілим ОСОБА_4, слідкував за навколишнім середовищем, з метою попередити ОСОБА_6 у разі виникнення небезпеки, а останній, в свою чергу, поросив у неповнолітнього ОСОБА_4 мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка, на що отримав відмову.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на повторне, відкрите викрадення майна, ОСОБА_6, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_5, погрожуючи    застосуванням    фізичного насильства, а саме заподіяння тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя та здоров'я потерпілого, почав у потерпілого вимагати передачу мобільного телефону. Неповнолітній ОСОБА_4,   сприйнявши  погрозу  реальною, передав  ОСОБА_5   мобільний телефон марки «Нокіа N 70», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 96 від 16.04.2008 року складає   1487,23   грн.,   в  якому  знаходилась  сім-карта оператора мобільного зв'язку «UМС», вартістю 50 грн., та карта пам'яті, об'ємом 1 Гб., вартістю 180  грн.   

З місця  скоєння злочину ОСОБА_6  та ОСОБА_5  з викраденим   зникли,   майном   розпорядилися   на   власний   розсуд,   чим   заподіяли потерпілій ОСОБА_3  матеріальну шкоду на загальну суму 1717 грн. 23 коп.

Допитаний  в ході судового засідання, підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину визнав  повністю та пояснив суду, що 05.02.08 р. він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_6 Поспілкувавшись деякий час, вони вирішили поїхати до спільного знайомого. На маршрутному таксі вони приїхали на зупинку «Совхоз Тюльпан». Щоб зустрітись із знайомим, необхідно було зателефонували, але у нього і ОСОБА_6  на рахунку мобільних телефонів не було коштів. В цей час у їхньому напрямку йшли молоді хлопці шкільного віку. ОСОБА_6 попросив у одного з них мобільний телефон, на що останній передав йому телефон «Нокіа N 70». Взявши телефон у руки, він попросив ОСОБА_6 продиктувати номер знайомого, зателефонував на наданий  номер, трубку взяв якийсь чоловік і щось нерозбірливо сказав та виключив телефон. Після цього, він подивився на ОСОБА_6 і зрозумів, що той хоче викрасти телефон, тому він, підтримуючи намір останнього, не віддаючи телефон хлопцеві, який просив про це, направився разом з ОСОБА_6 в напрямку району «Балашівка»  м. Кіровограда. Хлопець також направився за ними і весь час просив повернути телефон, проте вони з ОСОБА_6 говорили що віддадуть, але на справді такого наміру не мали. Вийшовши на якусь дорогу,  вони зупинили маршрутне таксі, без пасажирів, у яке сів і хлопець. Коли автобус почав рухатись, хлопець попросив водія, щоб той забрав у них телефон, на що водій запитав у них, що трапилось. Вони відповіли, що ніякого телефону не брали, після чого водій почав зупинятись, тому вони на ходу відкрили двері, вискочили з автобуса та втекли, а водій намагався їх наздогнати. В цей же день ОСОБА_6 запропонував продати викрадений телефон, і на площі Б.Хмельницького в м. Кіровограді вони продали його за 500 грн. знайомому, при цьому сказавши, що телефон належить ОСОБА_6, а гроші за проданий телефон поділили порівну. Вину визнає повністю і щиро розкаюється, додатково вказав, що скоїв злочин при обставинах зазначених в обвинувальному висновку, просив вибачення у потерпілих.

Допитаний в ході судового засідання підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав  повністю та пояснив суду, що 05.02.08 р. зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_5 Поспілкувавшись деякий час, вони вирішили поїхати на район «Лелеківка»  м. Кіровограда до знайомого. На маршрутному таксі вони приїхали на зупинку «Совхоз Тюльпан». Щоб зустрітись із знайомим необхідно було зателефонувати, але у нього і ОСОБА_5 на рахунку мобільних телефонів не було коштів. В цей час у їхньому напрямку йшли молоді хлопці шкільного віку. Він попросив у них мобільний телефон для здійснення дзвінка, і один із хлопців передав свій телефон «Нокіа N 70» ОСОБА_5 Взявши телефон, ОСОБА_5 зателефонував на продиктований ним номер і Після дзвінка, він дав зрозуміти ОСОБА_5, що хоче викрасти телефон, в чому останній його підтримав. Після цього, вони направились в напрямку району «Балашівка», хлопець також направився за ними і весь час просив повернути телефон, проте вони з ОСОБА_5 говорили, що віддадуть, хоча на справді не хотіли цього робити. Вийшовши на якусь дорогу, вони зупинили автобус, без пасажирів у який сів і хлопець. Коли автобус почав рухатись, хлопець попросив водія, щоб той забрав у них телефон, на що водій запитав у них, що трапилось. Вони відповіли, що ніякого телефону не брали, після чого водій почав зупинятись і вони на ходу відкрили двері, вискочили з автобуса та втекли, а водій намагався їх наздогнати. В цей же день він запропонував ОСОБА_5 продати викрадений телефон, на що той погодився, і на площі Б.Хмельницького в м. Кіровограді, вони продали викрадений телефон за 500 грн. знайомому хлопцеві на ім'я ОСОБА_8, сказавши при цьому, що телефон належить йому, а  гроші за проданий телефон поділили порівну. Також зазначив, що не пам’ятає, чи погрожував хлопцеві застосуванням насилля, більше всього, що так. Вину у скоєному злочині визнає повністю і щиро розкаюється, вказав, що скоїв злочин при обставинах зазначених в обвинувальному висновку, просив вибачення у потерпілих та скаржився на здоров’я .

Крім визнання підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своєї вини, їх вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, доводиться зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями допитаного у судовому засіданні у якості потерпілого ОСОБА_4, який показав, що 05.02.2008 року, приблизно о 14 год. 30 хв., він повертався додому зі школи разом зі своїми друзями ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Дійшовши до перехрестя вул. Радищева та Московської, до них підійшли двоє молодих хлопців, які попросили у них мобільний телефон. На дане прохання, сказав, що на рахунку немає грошей і телефону їм не дасть. Хлопець, який був у чорному кашкеті, сказав, що якщо він не віддасть телефон, то той його поб'є. Злякавшись погроз, він віддав хлопцю у білій шапці свій мобільний телефон «Нокіа N-70», хлопці сказали, що зателефонують, а потім віддадуть телефон. В цей час його друзі відійшли в сторону. Коли хлопці зателефонували, то телефон йому так і не віддали,  направились в сторону району «Балашівки». Він пішов за ними та просив неодноразово повернути телефон, але хлопці по черзі відповідали, що телефон віддадуть пізніше. Хлопець, що був у чорній кепці, сказав, якщо він не перестане просити телефон, то він його розіб'є. Чи погрожував інший хлопець, який був у світлій шапці, та, як потім він довідався - це ОСОБА_5, застосуванням насильства не пам’ятає. Потім вони усі вийшли на дорогу, де хлопці зупинили автобус, який був без пасажирів і попросили водія, щоб він їх підвіз до міста, на що той погодився. Він також сів з ними. Через деякий час, під час руху, він попросив водія, щоб той забрав у хлопців мобільний телефон. Водій почав зупинятись, але хлопці, почувши про це, на ходу вискочили з автобуса відкривши двері, водій намагався їх наздогнати, але ті втекли. Після чого він пішов додому, де про все розповів своїй матері. Також додав, що насилля до нього підсудні не застосовували, а лише погрожували.

- показаннями допитаної у судовому засіданні у якості потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що 05.02.2008 року, приблизно о 18 год. 30 хв., її син ОСОБА_4 прийшов додому та розповів, що того дня, приблизно о 14 год. 30 хв., коли повертався зі школи додому, до нього підійшли двоє хлопців та попросили мобільний телефон, на що він відмовив, але після цього один із них сказав, що вони його поб’ють. Злякавшись, син віддав їм телефон, при цьому хлопці сказали, що зателефонують, а потім віддадуть йому телефон. Коли хлопці зателефонували, то телефон так і не віддали та направились в сторону району «Балишівка». Вийшовши на якусь дорогу, хлопці зупинили автобус та сіли в нього, разом з ними сів і син. У автобусі ОСОБА_4 попросив водія забрати у хлопців мобільний телефон, але ті вискочили з автобуса і водій не зміг їх наздогнати. Телефон у сина був марки «Нокіа Н-70», придбаний нею за 1870 грн., в якому знаходилась сім-карта «ЮМС», вартістю 50 грн., та флеш-карта, вартістю 180 грн.. Після повернення телефону співробітниками міліції, він недовгий час працював, а потім зламався. Цивільний позов підтримала повністю.

 показаннями  свідка ОСОБА_9, який зазначив, що 05.02.2008 року, приблизно о 15 год., він  повертався додому зі школи разом зі своїми друзями  ОСОБА_10   та   ОСОБА_4, дійшовши до перехрестя вул.  Радищева та Московської в м. Кіровограді,до них підійшли двоє молодих хлопців, які попросили у них мобільний   телефон,      щоб  зателефонувати їхньому другу. Він та ОСОБА_10 сказали, що у них телефонів немає. У них телефон просив хлопець у білій шапці, а інший, просив мобільний телефон у ОСОБА_4, на що останній також говорив, що телефону немає, але потім сам передав їм телефон Він та ОСОБА_10 відійшли в сторону  та дивились, чи віддадуть хлопці ОСОБА_4 телефон, але ті не віддали. ОСОБА_4 намагався зупинити хлопців та забрати телефон,  але ті на його прохання не відреагували і пішли разом з телефоном по вул.  Московській. За ними пішов і ОСОБА_4. ОСОБА_10 запропонував забрати у хлопців телефон, але, оскільки вони були старші, він сказав, що нічого їм не зроблять і побігли до своїх однокласників. Потім пішли до ОСОБА_4 додому, де розповіли його батькові про те, що трапилось і знову пішли шукати ОСОБА_4,  але знову їх не знайшли.  Через деякий час, зустріли ОСОБА_4, який розповів, що хлопці забрали телефон і не повернули. Тих хлопців вони не знали. Чи погрожували вони насиллям ОСОБА_4, не чув, так як знаходився від них на великій відстані.

-          показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_10, який дав показання, аналогічні свідка ОСОБА_9

           - показаннями свідка ОСОБА_12, який показав, що   він працює водієм на маршрутному таксі(мікроавтобус) №  107 в  м. Кіровограді. 05.02.2008   року  близько  15 год. їхав по замовленню по об'їзній дорозі, де його зупинили троє молодих хлопців, двоє старшого віку,  а один менший на вигляд та зріст і попросили їх підвести, на що він дав згоду. Коли розпочав рух, через декілька хвилин менший хлопець сказав йому, що  хлопці забрали у нього мобільний телефон, після чого він сказав старшим хлопцям, щоб ті повернули телефон, на що отримав відповідь, що вони нічого не брали. Після цього, почав зупиняти таксі, проте два старші хлопці, на ходу, відкрили двері і вискочили з маршрутки та втекли в поле і він їх не наздогнав. Хлопців він не запам'ятав.

-          оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8, який їх в судовому засіданні підтвердив та зазначив, що 05.02.2008 року на площі Б. Хмельницького в м. Кіровограді, він зустрівсвоїх знайомих ОСОБА_9 на прізвисько «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ОСОБА_5, який проживає по АДРЕСА_1, і вони запропонували йому  придбати  у  них  мобільний  телефон «Нокіа  N   70»,   сірого кольору, бувший у використанні, за 500 грн., сказавши, що документи на нього вони принесуть, на що він погодився та придбав у них вказаний телефон.   02.03.2008 року вказаний телефон вилучили працівники міліції, від яких він довідався, що даний мобільний телефон крадений. (Т.2 а.с.165)

          - протоколом  пред'явлення  особи  для  впізнання  від   17.05.2008  року,   в  ході проведення якого ОСОБА_4 впізнав у ОСОБА_6 саме того хлопця, який
відкрито викрав у нього мобільний телефон. (Т.2 а.с.159-160).

           - протоколом  пред'явлення  особи  для  впізнання  від   17.05.2008  року,  в  ході
проведення якого ОСОБА_4  впізнав у ОСОБА_5  саме того хлопця, який
відкрито викрав у нього мобільний телефон. (Т.2 а.с.161-162)

            - висновком товарознавчої експертизи № 96 від 16.04.2008 року, згідно якого
встановлено, що вартість мобільного телефону «Нокіа N-70», на момент вчинення злочину
може складати 1487 грн. 23 коп. (Т.2 а.с.153-156).

Аналізуючи зібрані по справі та перевірені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає вину підсудних доведеною у повному обсязі, а їх дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, оскільки підсудний ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, а ОСОБА_5  вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обом підсудним покарання, суд, згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особи винних, їх вік, стан здоров’я, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, характер та ступінь участі кожного з підсудних у вчиненні злочину.

Підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, скоїли умисний, корисний злочин, який  відноситься до категорії тяжких, матеріальну шкоду в добровільному порядку не відшкодували.

За місцем проживання ОСОБА_5 характеризуються позитивно, осудний, раніше не судимий,  ОСОБА_6, за місцем проживання характеризується позитивно, осудний, раніше  судимий.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України  є повне визнання вини та щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудних,  відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та даних про осіб підсудних, суд вважає за необхідне призначити обом покарання у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи, що підсудній ОСОБА_5 скоїв  тяжкий злочин, але в скоєному щиро розкаюється, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, суд дійшов висновку про можливість звільнення підсудного ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням.

Підсудній ОСОБА_6 повторно скоїв  тяжкий злочин, в скоєному щиро розкаюється, раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, з метою запобігання вчинення нових злочинів,  суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції їх від суспільства з відбуттям покарання в місцях позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 згідно із ст.1166 ЦК України підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки повністю обгрунтований потерпілою в судовому засіданні та визнаний підсудними. На користь потерпілої ОСОБА_3 підлягає стягненню із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у солідарному порядку з обох підсудних матеріальна шкода у розмірі 2100 грн. 00 коп., оскільки злочин вчинено ними за попередньою змовою групою осіб.

          Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи необхідно стягнути з підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави в сумі 300 грн.48 коп., що відповідає вимогам ст. 93 КПК України.

          Речовий доказ по справі:  мобільний телефон «Нокіа N -70»,  який передано під розписку  потерпілій ОСОБА_3, залишити у власність потерпілій ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання звільнити, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно зі ст.76 КК України, протягом іспитового строку покласти на засудженого             ОСОБА_5 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили, змінити з утримання під вартою на підписку  про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6  рахувати з 24 квітня 2009 року, зарахувавши в цей строк  перебування ОСОБА_6, затриманим в порядку ст. 115 КПК України з 05.03. 2008 року по 07.03.2008 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6, на апеляційний період залишити - утримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у солідарному порядку, на користь потерпілої ОСОБА_3  2100 грн. 00 коп.

Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи стягнути з підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави, в сумі 300 грн.48 коп.

          Речовий доказ по справі:  мобільний телефон «Нокіа N -70»,  який передано під розписку  потерпілій ОСОБА_3 залишити у власність потерпілій ОСОБА_3.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Бурлака