Справа № 2-4203/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"18" липня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі головуючого –судді Парамонова М.Л., при секретарі Скирута К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики,    

                                                   ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 21.02.2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми 465 672 грн. 84 коп., посилаючись на те, що згідно договору позики від 29.04.2009 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 362 515,00 грн. і зобов»язався повернути таку ж суму коштів до 29.06.2009 року; відповідно до умов договору –у разі невиконання зобов»язань за договором у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора, Позичальник повинен сплатити (Кредитор має право стягнути) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення; свої зобов»язання за договором відповідач не виконує добровільно; сума боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення становить 465 672,84 грн. (станом на 10.02.2011 року), тому позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали; відповідач, не заперечуючи факт підписання ним договору позики від 29.04.2009 року на суму 362 515,00 грн., що в еквіваленті становило 45 300,00 доларів США, пояснив що даний договір (у двох примірниках) він підписав на прохання позивача та його батька ОСОБА_5 як на підтвердження перед 3-ю особою факту позичення зазначеної суми позивачем, але мотиви цього прохання він (відповідач) не з»ясовував; в подальшому, його (відповідача) примірник договору позики був в нього викрадений разом з іншими документами невідомою особою; оскільки він (відповідач) фактично не отримував від позивача зазначеної позивачем суми у борг та на визначених у договорі умовах, тому відповідач та його представник просили в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

          Заслухавши пояснення сторін та представників сторін в судовому засіданні, допитавши за клопотанням позивача свідка ОСОБА_5,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          В судовому засіданні встановлено: згідно договору позики від 29.04.2009 року, укладеного у письмовій формі, ОСОБА_2 (відповідач) отримав від ОСОБА_1 (позивача) в борг грошові кошти в сумі 362 515,00 грн. і зобов»язався повернути таку ж суму коштів до 29.06.2009 року (через 60 днів); відповідно до умов договору (розділ 5 Договору) –у разі невиконання зобов»язань за договором у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора (позивача), Позичальник (відповідач) повинен сплатити (Кредитор має право стягнути) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (а.с.5 –копія).

          Оригінал договору позики від 29.04.2009 року зберігається у позивача ОСОБА_1

          Відповідач ОСОБА_2 не заперечує про те, що він особисто заповнював текст договору, зазначивши суму позики, на своє ім»я, як позичальника, та особисто і добровільно підписав цей договір.

          Відповідач ОСОБА_2 також не заперечує того, що будь-які суми на виконання умов договору щодо повернення боргу, він ОСОБА_1 не повертав по теперішній час.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2, він з приводу безгрошовості договору позики, у разі підписання договору під впливом обману з боку позивача та батька останнього –ОСОБА_5, офіційно до правоохоронних органів не звертався.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві суми боргу, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, ствердження позивача ОСОБА_1 про те, що відповідачем було отримано від нього за договором позики від 29.04.2009 року грошові кошти в сумі 362 515,00 грн. на умовах, зазначених у цьому договорі, підтверджуються оригіналом договору позики від 29.04.2009 року на суму 362515,00 грн. (а.с.5 - копія), показаннями свідка ОСОБА_5, який стверджує, що гроші передавались відповідачу в його (свідка) присутності, у зв»язку з чим він теж підписував договір як свідок (а.с.5).

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних доказів на підтвердження його заперечень щодо безгрошовості договору позики від 29.04.2009 року.   

Згідно ст.1050, 625 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, на вимогу кредитора він зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за договором позики від 29.04.2009 року –362 515,00 грн.

Виходячи з розрахунку суми пені відповідно до положень розділу 5 договору позики від 29.04.2009 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (11% х2 з 30.06.2009 року по 11.08.2009 року –43 дні; 10,25% х 2 з 12.08.2009 року по 07.06.2010 року –310 днів; 9,5% х 2 з 08.06.2010 року по 07.07.2010 року –30 днів; 8,5% х 2 з 08.07.2010 року по 09.08.2010 року –33 дні; 7,75% х 2 з 10.08.2010 року по 10.02.2011 року –185 днів), сума пені становитиме (відповідно 9395,59 + 63117,33 + 5661,19 + 5571,80 + 28479,77) = 112 225,68 грн.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням обставин справи, суд вважає справедливим зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до суми 50 000,00 грн.

          Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі (1700,00 + 120,00) = 1820 грн. 00 коп. (а.с.34-35).       

Керуючись ст.15, 30, 60, 209-218 ЦПК України, на підставі ст.ст.16, 526, 545, 549, 551, 625, 1046-1051 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва на користь ОСОБА_1 362 515 грн. 00 коп., пеню в сумі 50 000 грн. 00 коп., судові витрати в сумі 1 820 грн. 00 коп., а всього –414 335 (чотириста чотирнадцять тисяч триста тридцять п»ять) грн. 00 коп.

В решті позову –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:                                        (підпис)                              Парамонов М.Л.