Судове рішення #17433184

Справа №  22ц-2920/11  

Копія


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 серпня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду  Хмельницької області

                                   в складі:           головуючого-судді           Ярмолюка О.І.,

               суддів             Власенка О.В.,          Юзюка О.М.,          

                                                         при секретарі          Лапку Ю.В.,   

                                       з участю          представника позивача           Тесляра О.О.,           

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_2 про стягнення неповернутого кредиту, процентів, пені та звернення стягнення на предмет іпотеки із апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року,

встановила:

          У вересні 2010 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»(далі –ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 1 вересня 2008 року № 292008/85/22РТ станом на 13 квітня 2010 року в сумі 46063 долари 97 центів США і 14817 грн. 40 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту –2688 доларів США, строкова заборгованість по кредиту –36976 доларів США, прострочена заборгованість по процентам –6399 доларів 97 центів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту –4656 грн. 82 коп., пеня за порушення строків сплати процентів –10160 грн. 58 коп. Крім того, позивач просив у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки –належну ОСОБА_2 АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, ПАТ АБ «Укргазбанк»зазначило, що ОСОБА_2 одержала кредит в сумі 40000 доларів США під 15 % річних на строк до 29 серпня 2028 року та у забезпечення виконання свого обов’язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів передала в іпотеку вказану квартиру, однак відповідачка не виконує належним чином грошового зобов’язання, внаслідок чого нарахована пеня і банк вправі стягнути дану заборгованість, звернувши стягнення на предмет іпотеки.

          Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»заборгованість за кредитним договором № 292008/85/22РТ від 1 вересня 2008 року в сумі 46063 долари 97 центів США і 14817 грн. 40 коп. В рахунок погашення цієї заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки –АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому, загальною площею 30,1 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 13 травня 2004 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                   В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду, відмовивши в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки і стягнення 14817 грн. 40 коп. пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

                 Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник ПАТ АБ «Укргазбанк»зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

          Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

          Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та не застосував норми ст. 35 Закону України «Про іпотеку»від 5 червня 2003 року № 898-ІV (далі –Закон № 898-ІV), які підлягали застосуванню.

          У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права оспорюване рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

          Встановлено, що 1 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк»(далі –ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 292008/85/22РТ, за яким банк надав останній кредит для споживчих потреб в сумі 40000 доларів США під 15 % річних на строк до 29 серпня 2028 року. ОСОБА_2 мала повернути кредит рівними частинами в розмірі 168 доларів США щомісячно (останній платіж –16 доларів США) із одночасною сплатою відповідної суми нарахованих процентів. Сторони домовились, що на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються виходячи із вищевказаної процентної ставки, збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості, а за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_2 зобов’язалася сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

          В той же день між ВАТ АБ «Укргазбанк»і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Відповідачка передала в іпотеку належну їй на праві власності АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому, загальною площею 30,1 кв.м.

          ОСОБА_2 не виконує взяті на себе грошові зобов’язання, внаслідок чого станом на 13 квітня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 46063 долари 97 центів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту –2688 доларів США, строкова заборгованість по кредиту –36976 доларів США, прострочена заборгованість по процентам –6399 доларів 97 центів США.

          Крім того, банком нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту –4656 грн. 82 коп. і за порушення строків сплати процентів –10160 грн. 58 коп., а всього –14817 грн. 40 коп.

          Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

          Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Згідно до ст. 1050 ч. 2 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          В силу ст. 546 ч. 1 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          У відповідності до ч. 1 і ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не виконала грошового зобов’язання за кредитним договором, а тому з неї підлягають стягненню неповернутий кредит, проценти і пеня.

          Доводи ОСОБА_2 про неповідомлення їй банком інформації про валютні ризики та особливості валютного кредитування є безпідставними.

          Досліджені у справі докази вказують на те, що перед укладенням кредитного договору ВАТ АБ «Укргазбанк»повідомило позивачку про умови споживчого кредитування, передбачені ст. 11 Закону Української РСР «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ.

          Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІV офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється та оприлюднюється Національним банком України.

          Частиною 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено, що валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

          За змістом Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 року за № 1094/8415, а також додатку № 1 до нього, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

          Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

          Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Світова фінансова криза, зміна економічного становища в державі та нестабільність національної валюти не є підставами для звільнення ОСОБА_2 від виконання грошового зобов’язання за кредитним договором.

          Не заслуговують на увагу й твердження відповідачки про неправомірність стягнення з неї пені.

          Право банку на неустойку виникло згідно до умов кредитного договору. Розмір пені визначений правильно і у суду були відсутні підстави для його зменшення відповідно до ст. 551 ч. 3 ЦК України.

          В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

          Разом з тим, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд припустився помилки.

          Відповідно до ст.ст. 572, 575 ч. 1 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

          Частиною 3 статті 33 Закону № 898-IV установлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

          В силу ст. 35 ч. 1 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

          ПАТ АБ «Укргазбанк»просило звернути стягнення на предмет застави у зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 основного зобов’язання. При цьому банк не надав доказів про порушення відповідачкою обов’язків, встановлених іпотечним договором, і можливість знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки. За таких обставин позивач зобов’язаний був направити ОСОБА_2 письмову вимогу, передбачену ст. 35 Закону № 898-IV.

          З матеріалів справи вбачається, що дана вимога банком відповідачці не направлялась. Тобто іпотекодержателем не дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у задоволенні такого позову ПАТ АБ «Укргазбанк»слід відмовити.

          Суд належним чином оповістив ОСОБА_2 про судовий розгляд справи 15 березня 2011 року. Судова повістка вручена відповідачці відповідно до положень ст.ст. 74, 76 ЦПК України, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення їй поштового відправлення.

          Посилання ОСОБА_2 на дане порушення цивільного процесуального закону не заслуговують на увагу.

          Всупереч вимог ст.ст. 127, 224 ЦПК України суд не надіслав відповідачці копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з доданими документами і розглянув справу за неявки ОСОБА_2 без вирішення питання про ухвалення заочного рішення.

          В силу ст. 309 ч. 3 ЦПК України зазначені порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 неповернутого кредиту, процентів, пені, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

          Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів  

вирішила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

          Відмовити в позові публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки –АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому, загальною площею 30,1 кв.м.

          В решті рішення залишити без змін.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

                    

                    Головуючий: /підпис/                            Судді: /підписи/


Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду                                    О.І. Ярмолюк





Головуючий у першій інстанції –Вознюк С.О.                                 Справа № 22ц – 2920

Доповідач –Ярмолюк О.І.                                                                          Категорія 27

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація