Справа № 2-845/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"03" серпня 2011 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Пінчук А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Державного видавництва „Преса України” до ОСОБА_1 про стягнення грошей, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного видавництва „Преса України” про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ДП „Преса України” звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, в якому просило: стягнути на користь Державного видавництва „Преса України” з ОСОБА_1 7200 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між позивачем та його працівником - відповідачем за первісним позовом було укладено контракт №51/2001 від 26 липня 2001 року з Додатковою угодою №1 від 03 січня 2003 року, зобов”язання за яким позивач виконав повністю сплатив вартість навчання відповідача в НТУУ „КПІ” в сумі 7200 грн., а відповідач всупереч вимогам діючого законодавства свої договірні зобов”язання не виконав належним чином, а саме: звільнившись за власним бажанням з підприємства позивача 15 грудня 2009 року, протягом трьох місяців після цієї дати не повернув позивачу вказані гроші за своє навчання в НТУУ „КПІ” в сумі 7200 грн., всупереч положенням п.6.4.4 Контракту з урахуванням положень вказаної Додаткової угоди.

          У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги первісного позову, просив задовольнити цей позов.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема посилаючись на вимоги та обгрунтування зустрічного позову.

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зустрічним позовом до Державного видавництва „Преса України”, в якому просив: на підставі ч.5 ст.267 ЦК України визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право (поновити строк для подання позову); визнати Додаткову угоду №1 від 03.01.2003 року до Контракту №51/2011 від 26.07.2001 року, що вчинена ОСОБА_1 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, недійсною.

В обгрунтування вимог зустрічного позову, зокрема зазначено, що причини пропуску строку позовної давності є поважними, оскільки він довідався про порушення свого права від свого представника після вивчення матеріалів цієї справи, а тому цей строк підлягає поновленню. Додаткова угода №1 від 03.01.2003 року до Контракту №51/2011 від 26.07.2001 року, була підписана ОСОБА_1 на вкрай невигідних для нього умовах під впливом тяжкої для нього обставини –часткового проходження курсу навчання на момент її підписання.

          У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги зустрічного позову, просив задовольнити цей позов. Просив поновити строк для звернення до суду з вимогами зустрічного позову.

У судовому засіданні представник ДП „Преса України” заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив застосувати позовну давність до вимог зустрічного позову.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть
участь у справі; доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,  
господарській або адміністративній справі, що набрало законної  
сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши наведенні дані, письмові заперечення сторін, всі інші матеріали справи, в тому числі, копії: контракту №51/2001 від 26 липня 2001 року з Додатковою угодою №1 від 03 січня 2003 року, акту від 6.04.2010р. та наказу про звільнення відповідача (а.с.5-6, 8), суд встановив наступні факти:

- між позивачем та його працівником - відповідачем за первісним позовом було укладено контракт №51/2001 від 26 липня 2001 року з Додатковою угодою №1 від 03 січня 2003 року, зобов”язання за яким позивач виконав повністю сплатив вартість навчання відповідача в НТУУ „КПІ” в сумі 7200 грн., а відповідач свої договірні зобов”язання не виконав належним чином, а саме: звільнившись за власним бажанням з підприємства позивача 15 грудня 2009 року, протягом трьох місяців після цієї дати не повернув позивачу вказані гроші за своє навчання в НТУУ „КПІ” в сумі 7200 грн., всупереч положенням п.6.4.4 Контракту з урахуванням положень вказаної Додаткової угоди.

Відповідно до положень ст.526, п.1 ст.530 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в тому числі, у встановлений в ньому строк.

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності щодо вимог зустрічного позову без поважних причин, оскільки він довідався про наведені обставини - умови Додаткової угод №1 - 03 січня 2003 року під час її підписання, і доводи сторони ОСОБА_1 не спростовують такого висновку суду.

З положень ст.71, 76, 75 ЦК України 1963р., вбачається, що  загальний строк позовної давності встановлюється в три роки, перебіг цього строку починається з дня виникнення права на позов.

          Наведені положення ЦК України 1963 року узгоджуються з відповідними положеннями ст.256-268 діючого ЦК України. Так, відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позові.

На підставі викладеного, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні вимог зустрічного позову належить відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України належить: судові витрати за первісним позовом у вигляді судового збору в сумі 72 грн. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Державного видавництва „Преса України” з ОСОБА_1; судові витрати за зустрічним позовом зарахувати в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Державного видавництва „Преса України” задовольнити.

Стягнути на користь Державного видавництва „Преса України” з ОСОБА_1 7200 грн.

Судові витрати за первісним позовом у вигляді судового збору в сумі 72 грн. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Державного видавництва „Преса України” з ОСОБА_1.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1.          

Судові витрати за зустрічним позовом зарахувати в доход держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: