Справа № 2-3153/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"04" серпня 2011 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Пінчук А.С., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просив: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 суму 400 грн., моральну шкоду 1000 грн. та судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу  в сумі 2400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на виготовлення дверного блоку, зобов”язання за яким відповідач не виконав та, при цьому, не повернув позивачу аванс в сумі 400 грн. Крім того, вказаними діями відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду в сумі 1000 грн., оскільки він був позбавлений регулювати температурний режим у будівлі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач визнав позов частково –щодо повернення авансу в сумі 400 грн.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини; постанова   суду   у  справі  про  адміністративне  правопорушення обов'язкові для суду,  що розглядає  справу  про  цивільно-правові наслідки  дій  особи,  стосовно  якої ухвалено постанову суду,  з питань,  чи мали місце ці дії та  чи  вчинені  вони  цією особою.

Дослідивши та проаналізувавши наведені дані, а також всі матеріали справи, втому числі, копію розписки (а.с.5), враховуючи положення ст.174 ЦПК України, суд встановив наступні факти:

- 26 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на виготовлення дверного блоку, зобов”язання за яким відповідач не виконав та, при цьому, не повернув позивачу аванс в сумі 400 грн.

Відповідно до положень ст.526, п.1 ст.530 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в тому числі, у встановлений в ньому строк.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 суму 400 грн.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Так, відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть
участь у справі; доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає необгрунтованими та безпідставними інші вимоги позивача - щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Так, з положень п.1 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна  шкода,  завдана  фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Проте, суд вважає, що твердження позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди є безпідставним, оскільки відсутні докази її заподіяння внаслідок вказаних дій (бездіяльності) відповідача, і доводи позивача не спростовують такого висновку суду.

Крім того, суд вважає, що факт здійснення витрат позивачем на правову допомогу не доведений, оскільки з наявної а матеріалах справи копії квитанції на суму 2400 грн. не вбачається хто саме і за які саме юридичні послуги сплатив ці кошти на користь ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, належить стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді: судового збору в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК

України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 суму 400 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді: судового збору в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Решту судових витрат віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів.

СУДДЯ: