Головуюча у Iінстанції: Шум М.С. Справа № 22-а-201/08
Господарський суд Волинської області ряд. стат. звіту № 48
№ 7/81-11 А
Суддя-доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28січня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного
суду в складі :
судді-доповідача – Олендера І.Я.,
суддів– Кушнерика М.П.,Шавеля Р.М.
при секретарі – Соколовській А.С.,
з участю прокурора – Сидорчука І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області на постанову Господарського суду Волинської області від 04-07 червня 2007 року у справі № 7/81-11 А за адміністративним позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах територіальної громади с.Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство „Лада-2000”, про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 633 від 29.12.1998 року та Державного акту на право постійного користування землею від 25.04.2000 року, -
в с т а н о в и л а :
04-07 червня 2007 року Господарським судом Волинської області було прийнято постанову у справі № 7/81-11 А за адміністративним позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах територіальної громади с.Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство „Лада-2000”, про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 633 від 29.12.1998 року та Державного акту на право постійного користування землею від 25.04.2000 року, якою позов задоволено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що при прийняті оскаржуваного рішення, відповідач діяв всупереч вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного Кодексу України, без відповідних повноважень та не у спосіб передбачений вказаними законами, без повного, об’єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішення.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – виконавчий комітет Луцької міської ради, представник якої покликається, на те що така прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, в зв’язку з чим просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник відповідача покликається на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах м.Луцька, а тому відповідач правомірно приймав рішення про передачу її у користування 3-ї особі, що підтверджується відповідним даними інвентаризації земель 2003 року. Крім того прокурором пропущено, передбачений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду.
Представник апелянта – виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ПП „Лада 2000” в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити.
Представник прокуратури Волинської області, представник особи в інтересах якої подано адміністративний позов – територіальної громади с.Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області та представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, оскільки постанова суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, прийнята на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження доказів, тому підстав для її скасування не має.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та 3-х осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Норма аналогічного змісту закріплена також і у ч.3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюване рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, щодо надання земельної ділянки в постійне користування суб’єкту господарювання – 3-й особі ПП „Лада-2000” суперечить вимогам Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного Кодексу України, та прийняте без повного, об’єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку вказаному рішенню суб’єкту владних повноважень з точки зору його правомірності, обгрунтованності, об’єктивності, а також інших визначених ч.3 ст. 2 КАС України обов’язкових критеріїв і зроблено відповідні висновки.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.1998 року № 633 було надано у постійне користування ПП „Лада-2000” земельну ділянку площею 1,6 га та на підставі такого видано Державний акт на право постійного користування землею (а.с.9-11, 23-24).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно вимог чинного на час прийняття оспорюваного рішення законодавства, а саме у відповідності до положень ст.2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ст.ст.11,33 цього Закону, згідно яких виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є зокрема виконавчі комітети, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до п.п. 34, 41 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено виключну компетенцію сільських, рідних, міських рад, якою встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до Закону вирішуються питання регулювання земельних відносин, та прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ст.33 вказаного Закону до повноважень виконавчих комітетів відповідних рад та делегованих останнім у встановленому порядку, вирішення питань відносно прийняття рішень щодо надання земельних ділянок в постійне користування суб'єктам господарювання не віднесено, виконавчі комітети рад такими повноваженнями не наділено.
При цьому судом першої інстанції також правильно встановлено, що відповідно до вимог ст.ст.10,17,19,33 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р. з подальшими змінами та доповненнями) положення котрого діяли на момент прийняття виконавчим комітетом Луцької міської ради спірного рішення за №633 від 29.12.1998 року визначалось, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, та зокрема Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме проекту встановлення меж сільських населених пунктів, затвердженим рішенням Ківерцівської районної ради №13/7 від 24.12.1993 р. (а.с.17) межі Прилуцької сільської ради, передбачені проектом, затверджені рішенням Ківерцівської районної ради „Про встановлення меж сільських населених пунктів" №4/10 від 18.12.1998 р.(а.с.18-20,62,63), що відповідає вимогам ст. 65 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року).
З Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області від 03.11.2006р. (а.с.26-29) вбачається, що виконавчим комітетом Луцької міської ради в 2000 році приватному підприємству „Лада-2000" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ВЛ №000098 для розміщення автомобільної стоянки та сервісного центру на земельній ділянці площею 1,23 га, котра знаходиться в межах Прилуцької сільської ради.
З огляду на це суд першої інстанції зробив правильний висновок, що спірна земельна ділянка площею 1,23 га на час прийняття рішення, що оскаржується не перебувала в землях Луцької міської ради.
Покликання апелянта в доводах апеляційної скарги на наявність підготовчих робіт по інвентаризації земель від 2003 року не може братись до уваги, оскільки такі проведено через 5 років після прийняття оскаржуваного рішення, та не мають відповідних правових наслідків, через незавершеність процедури.
Суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач не навів правових підстав для підтвердження правомірності своїх дій, щодо розпорядження земельною ділянкою, що належить до земель іншого суб’єкту місцевого самоврядування – територіальної громади с.Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради, а тому правильним є покликання суду першої інстанції на те, що згідно вимог чинного законодавства охоронювані законом права та інтереси територіальної громади с.Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради підлягають захисту.
З огляду на досліджені судом першої інстанції докази та наведені вище вимоги матеріального права, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, про те, що зазначені положення чинного на той час законодавства (відсутність передбачених законом власних (самоврядних) та відповідних делегованих повноважень) вказують на відсутність у виконавчого комітету Луцької міської ради права та підстав на прийняття рішення щодо надання в постійне користування земельних ділянок будь-яким суб'єктам господарювання, в тому числі, й рішення за №633 від 29.12.1998р. „Про дання земельної ділянки в постійне користування", а тому таке рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень і не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, що сідчитть про його протиправність.
Колегія суддів також вважає правильним і висновок суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржуване рішення було прийняте виконавчим комітетом без належних на те правових підстав, то і Державний акт на право постійного користування землею, який було видано на його підставі підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тому прийняття постанови в частині скасування Державного акту на право постійного користування землею належить до повноважень адміністративного суду.
Вказане свідчить, що висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятого рішення є правильним, оскільки таке прийняте всупереч вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Земельного кодексу України, в редакціях, що діяли на час його, прийняте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та не добросовісно.
Відповідач, як суді першої інстанції так в апеляційній інстанції не довів правомірності своїх дій, щодо прийняття частини оскаржуваного рішення, хоча в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щопрокурором не пропущено, передбачений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду, оскільки про факт прийняття виконавчим комітетом Луцької міської ради оспорюваного рішення прокуратурі Волинської області стало відомо після отримання листа від 12.02.2007 року №743, котрим прокуратурою міста Луцька, з метою вжиття відповідних заходів було направлено заступнику прокурора Волинської області для вирішення питання подальшого спрямування матеріали перевірки та проект позову з приводу визнання не чинними рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №633 від 29.12.1998р. „Про надання земельної ділянки в постійне користування" та Державного акту на право постійного користування землею від 25.04.2000 року (а.с.12).
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.10,11,71,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 04-07 червня 2007 року у справі № 7/81-11 А за адміністративним позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах територіальної громади с.Прилуцьке в особі Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області до виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство „Лада-2000”, про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 633 від 29.12.1998 року та Державного акту на право постійного користування землею від 25.04.2000 року, – без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.П.Кушнерик
Р.М.Шавель