Справа № 2-120/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем    України

"06" липня 2011 р.  Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого

судді                                                             Ящук Т.І.

при секретарі                                               Вікуловій О.В.

з участю  позивачки                                    ОСОБА_1

представника позивачки                             ОСОБА_2

відповідача                                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа –Головне управління юстиції у м. Києві  - про визнання права власності на майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4, третя особа –Головне управління юстиції у м. Києві про усунення  від права на спадкування  та визнання права власності , -

встановив:

          Позивач ОСОБА_1 15.04.2009 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності  на нерухоме майно в порядку спадкування, посилаючись на наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки ОСОБА_5 Батько ОСОБА_6 помер раніше , в 2003 році.

          Після смерті матері  відкрилася спадщина на нерухоме майно , а саме –частину квартири АДРЕСА_1 та дачний будинок по АДРЕСА_2. В установлений строк позивачка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

          Ще за життя ОСОБА_5 подарувала відповідачу ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Спадщина відкрилася на іншу 1/2 частину,на яку позивачка, як донька  спадкодавця  має право.

          Інший спадкоємець за законом –сестра позивачки ОСОБА_4, не зважаючи на тривалий час  після смерті матері, належним чином не подала заяву про прийняття спадщини, отже, спадщину вона не прийняла.

          Крім того, ОСОБА_5 в 1993 році склала заповіт на ім’я позивачки , яким заповідала їй дачний будинок в с. Клехівка  Фастівського району Київської області , який вона придбала за договором купівлі-продажу від 21.08.1989 року.

          Оскільки правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у відповідача, позивачка не має можливості оформити спадщину в нотаріальній конторі. Крім того, будинок у с. Клехівка належним чином не зареєстровано в БТІ, що також перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

          Тому позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та  будинок по АДРЕСА_2.

          11.06.2009  року  ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про  усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на наступні обставини.

          ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, яка є тіткою ОСОБА_3 За життя вона дуже хворіла, потребувала стороннього догляду, оскільки мала діагноз –хвороба Паркінсона та мала 1 групу інвалідності.

          З 2000 року ОСОБА_3 постійно допомагав доглядати тітку своєму дядькові –ОСОБА_6, проживаючи з цього часу з ними разом за адресою АДРЕСА_1. Дочки ОСОБА_5 не надавали їй допомоги, ОСОБА_4 –з причини проживання в США, а ОСОБА_1 –через небажання надавати таку допомогу, хоча добре знала, що мати тяжко хворіє та потребує стороннього догляду.

          За піклування та допомогу у догляді за нею  ОСОБА_5 24.05.2004 року подарувала йому 1/2 частину своєї квартири.  Після смерті дядька ОСОБА_6 у 2003 році за тіткою ОСОБА_5 стали доглядати  ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_7 Вони купували для тітки продукти харчування, ліки, речі побутового вжитку, відповідач оплачував комунальні послуги та квартирну плату.

          Крім відповідача та його матері за ОСОБА_5 ніхто не доглядав. ОСОБА_1 повністю відсторонилась від надання допомоги своїй матері . Навіть похованням, поминками та оплатою ритуальних послуг, встановленням пам’ятника займався відповідач та його мати.

          Оскільки в шестимісячний строк спадщину після померлої ОСОБА_5 ніхто із спадкоємців не прийняв, то відповідач має право спадкувати у четверту чергу, оскільки проживав із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

          Тому ОСОБА_3 просив ухвалити рішення, яким усунути від права на спадкування ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_5 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та житловий будинок по АДРЕСА_2.

          19.02.2010 року ОСОБА_3 зменшив позовні вимоги за зустрічним позовом та просив  усунути ОСОБА_1 від права на спадкування  після померлої ОСОБА_5 і  визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом тільки  на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  підтримали  позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, в зустрічному позові просили відмовити.

Позивачка пояснила, що в 90-ті роки  вона тривалий час  проживала разом з батьками в с. Клехівка, де доглядала їх та у всьому допомагала.  Коли в неї почав хворіти чоловік  , то вимушена була повернутись до м. Києва, де  постійно працювала, щоб утримувати сім’ю. В 2001 році батьки переїхали з с. Клехівки до власної квартири АДРЕСА_1. В 2002 році , коли мати потрапила до лікарні, вона не змогла залишити роботу і попросила  сестру матері  доглянути за нею. В квартирі залишався сам батько, і вона з своїм сином возили йому по черзі продукти харчування, а також приготовлені страви ( супи тощо) .  

Позивачка проживає в Оболонському районі м. Києва, їй необхідно було встигати  працювати, виконувати домашню роботу у власній квартирі , де вона проживала з сином та  хворим чоловіком , який  при цьому  зловживав алкоголем  і не працював ,  а також доглядати за хворими батьками. Вона через день приїжджала до батька на вул. Сімферопольську, прибирала в квартирі, оскільки у батька було нетримання сечі, то в квартирі постійно був неприємний запах, який також було чути і в загальному коридорі.  

          Після смерті батька позивачка запропонувала матері переїхати до неї на Оболонь, однак мати відмовилась і сказала, що хоче померти у власній квартирі.  

          Позивачка зазначила, що скільки  могла, вона доглядала за своєю матір’ю,  тому відсутні підстави для усунення її від права на спадкування. При цьому вона не заперечує, що оскільки вона не встигала  одночасно  знаходитись на роботі, доглядати за неповнолітнім сином і хворим чоловіком, і також доглядати за матір’ю , то ОСОБА_7 допомагала їй у цьому , чого не можна сказати про відповідача, який ніколи з її батьками не проживав і не доглядав за ОСОБА_5    Позивачка по черзі з тіткою їздили в поліклініку за рецептами  для  отримання ліків для матері. Позивачка приїжджала до матері 2-3 рази в тиждень, також матір навідувала тітка ОСОБА_7, однак ночувати з  матір’ю  ніхто не залишався.            Її сестра ОСОБА_4 за 17 років проживання в США жодного разу не приїхала до батьків.

          ОСОБА_1  просила відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, оскільки вважає його надуманим та безпідставним.

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3  позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити їй у задоволенні позову у повному обсязі. Зустрічний позов просив задовольнити, оскільки позивачка ухилялась від надання допомоги  своїй матері, яка через похилий вік та важку хворобу знаходилась у безпорадному стані.

          Відповідач пояснив, що в 2000 році  він перевіз батьків позивачки із с. Клехівки в їх квартиру у м. Київ, оскільки вони стали хворіти і не могли більше проживати у селі.  Коли через деякий час він навідався до них, то ОСОБА_6 проживав  сам у квартирі , де було неприбрано, квартира знаходилась в антисанітарному стані . З квартири він вийти не міг, оскільки ледве пересувався, і продуктів харчування в нього не було.  ОСОБА_5 в той час протягом 2-х років проживала у своєї сестри . Тому він  став допомагати дядькові, а також його мати – ОСОБА_7  доглядала за ним, а коли повернулась ОСОБА_5 –то і за нею стала доглядати, готувала їжу, прала білизну, прибирала у квартирі.  Допомоги від ОСОБА_1 не було ніякої, хоча вона знала про важку хворобу матері. Після смерті ОСОБА_5 він з матір’ю несли всі витрати на її поховання та поставили їй пам’ятник.

          Відповідачка ОСОБА_4 , яка проживає в Сполучених Штатах Америки ,  в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи  повідомлялась належним чином , відповідно до ст. 5 Гаазької Конвенції про вручення за  кордоном  судових  та  позасудових документів у цивільних або комерційних справах від  15.11.1965 р.,   про що свідчить зворотне повідомлення про вручення судових документів компетентної установи США  від 04.03.2011 року ( а.с. 232-234).

Представник третьої особи –Головного управління юстиції у м Києві  в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірною є 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат , житловою площею 27,1 кв.м. , загальною площею 42,9 кв.м.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності  на житло, виданого  Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва 14.04.1994 року, квартира АДРЕСА_1 ,  була передана у спільну часткову власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5  в рівних частках.

Згідно з договором дарування частини квартири, посвідченим  приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 24.05.2004 року, ОСОБА_5, від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_7, подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/2 частину   квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 45).

          За повідомленням Київського міського  бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, станом на 10.06.2011 року,  спірна квартира зареєстрована на праві власності за :  ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1994 року  - 2/6 частини;    ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 24.05.2004 року - 1/2 частина;  ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину  від 20.10.2004 року - 1/6 частина.

          Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.01.1955 року та свідоцтвом  про укладення шлюбу від 11.01.1975 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у зв’язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_10 змінила прізвище з «ОСОБА_1»на «ОСОБА_1»( а.с. 15).

          Відповідачка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, також є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтверджується копією її свідоцтва про народження (а.с. 242)

          З пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_6, оскільки його мати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 –рідні брат і сестра.

          ОСОБА_6  помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74 роки, про що відділом РАЦС Дарницького РУЮ  у м. Києві видано свідоцтво про смерть ( а.с. 11).

          Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на  належне йому майно –1/2 частину спірної квартири. Із заявою про прийняття спадщини   30.03.2004 року до Сьомої Київської державної нотаріальної контори  звернулася  дружина покійного ОСОБА_5, від імені якої діяла ОСОБА_7 В заяві вона зазначила, що крім неї, спадкоємцями є ОСОБА_1  та ОСОБА_4

          Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи № 300 , заведеної до майна померлого ОСОБА_6,  20.10.2004 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом  на 1/6 частину спірної квартири.  На 2/6 частини квартири свідоцтво про право на спадщину не видано.

          Згідно з довідкою , виданою ЖЕД № 224 КП «Господар»Дарницького району м. Києва, ОСОБА_5 проживала за адресою АДРЕСА_1. Її покійний чоловік ОСОБА_6  також постійно проживав і був зареєстрований за вказаною адресою до дня смерті .

          Враховуючи, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_5 постійно з ним проживала, інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали, то відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України ОСОБА_5 слід вважати такою , що прийняла спадщину у повному обсязі –1/2 частину спірної квартири.

          18.11.2005 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала   1/6 частину спірної  квартири  ОСОБА_4 ( а.с. 95, зв.)

          ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла у віці 73 років, про що відділом РАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві видано свідоцтво про смерть ( а.с. 10).

          Після  смерті ОСОБА_5  відкрилася спадщина на належне їй майно –1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та житловий будинок по АДРЕСА_2.

          Спадкоємцями першої черги після смерті  ОСОБА_5 є  ОСОБА_1 та  ОСОБА_4               11.05.2006 року із заявою про прийняття спадщини  до Сьомої Київської державної нотаріальної контори звернулась  позивачка ОСОБА_1

Відповідачка  ОСОБА_4 звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом  06.11.2006 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку , та відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину.

          Рішенням Дарницького  районного  суду м. Києва від 28.11.2007 року  було задоволено позов ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, їй було встановлено додатковий  тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Проте, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 477 до майна померлої ОСОБА_5, ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини , відповідно до рішення суду ,  до нотаріальної контори не зверталась ( а.с. 91-116).

          Як вбачається з листа ОСОБА_4 до ОСОБА_7  від 18.03.2008 року (написання листа  саме ОСОБА_4, визнали   і позивачка, і відповідач ОСОБА_3, і свідок ОСОБА_7 ), вона  не побажала приймати спадщину після смерті матері , була засмучена, що через цю спадщину родичі посварились , відмовилась від своєї частки  на користь сестри ОСОБА_1, і просила  родичів поважати її рішення ( а.с. 198-199).

          Враховуючи викладене, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті  ОСОБА_5  , є позивачка ОСОБА_1

          Заявляючи позовні вимоги  про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування,  ОСОБА_3, який є племінником ОСОБА_6,  посилався на  те, що  позивачка ухилялась від догляду за хворою матір’ю та  надання їй допомоги.

          Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

 Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови   «Про судову практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 року № 7 роз’яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.

          Як вбачається з довідки № 079432, виданої Голосіївською міжрайонною МСЕК 20.04.2004 року, ОСОБА_5 було встановлено першу групу інвалідності та вказано, що вона потребує постійного стороннього догляду ( а.с. 45).

          Як вбачається з довідки, виданої Поліклінікою № 2 Дарницького району м. Києва 26.03.2010  року , ОСОБА_1 з 1996 по 2006 рік приходила до лікаря-невропатолога для виписки медичних  препаратів для матері ОСОБА_5, яка знаходилась в поліклініці на диспансерному обліку з діагнозом –хвороба Паркінсона.

          Видача Поліклінікою № 2 Дарницького району м. Києва такої ж довідки ОСОБА_7 ( а.с. 48) не суперечить вищевказаній довідці, оскільки , як пояснила позивачка, вона по черзі з тіткою  їздили в поліклініку для отримання рецептів на ліки для ОСОБА_5

          Як вбачається з листа ОСОБА_7 до ОСОБА_4 від 25.11.2000 року (написання листа саме нею визнала свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні) , вона вказувала, що позивачка  з чоловіком їздить в поліклініку за ліками для матері, на що витрачає не один день. ОСОБА_1 цілий день працює , вдома буває вранці до 9 години, а ввечері –після 9 години . Чоловік позивачки - ОСОБА_10 хворіє, весною місяць лежав у лікарні. На долю ОСОБА_1  випало багато  турбот  : і сім’я, і робота, і батьки у Дарниці  . При цьому  ОСОБА_7 про себе вказує, що вона живе одна, внуків немає, скучає, і їздить то в село, то ще куди потрібно ( а.с. 194-195).

          Викладене в листі ОСОБА_7 щодо хвороби чоловіка позивачки –ОСОБА_10 підтверджується  випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 10235/592  Київської міської клінічної лікарні № 8 від 05.06.2000 року.

          Як вбачається із копії свідоцтва про смерть, чоловік позивачки ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 51 рік.

          В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що їй було важко самій справлятись  з усіма проблемами, тому вона прийняла допомогу ОСОБА_7  Вона з сином через день возили матері продукти, готову їжу в банках. Позивачка їздила після роботи ( після 21 години), готувала для матері їжу, прала одяг , прибирала в квартирі. Основний догляд за матір’ю  здійснювала позивачка.

          Вказані пояснення ОСОБА_1 об’єктивно підтверджуються показами свідків.

          Так, свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона знайома з позивачкою з 1983 року,  їй відомо, що ОСОБА_1 доглядала за своїми батьками, зокрема за хворою матір’ю, возила її на обстеження в інститут, їздила за ліками в поліклініку. Іноді вона телефонувала свідку з квартири матері , коли приїжджала до неї.

          Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є сестрою покійної ОСОБА_5  В 2002 році, коли ОСОБА_5 захворіла та потрапила до лікарні, то свідок  на прохання племінниці - ОСОБА_1 доглядала за сестрою в лікарні. ОСОБА_1 приїжджала до матері, привозила  продукти харчування. Після того, як ОСОБА_5 підлікували, свідок забрала її проживати до себе  у м. Переяслав-Хмельницький . Коли  сестра проживала у неї ( 2002 –2003 роки) ,  то позивачка приїжджала , привозила ліки. Отриману  пенсію матері  вона пересилала на адресу свідка. ОСОБА_1 не могла постійно доглядати за матір’ю , оскільки працювала.  ОСОБА_6 проживав сам, позивачка  приїжджала до батька , прибирала, прала йому одяг. Готувала для нього їсти ОСОБА_1 у себе вдома, а її син привозив  готові страви.   Після повернення ОСОБА_5 до себе  в квартиру в м. Києві, за нею допомагала доглядати ОСОБА_7

          Свідок ОСОБА_14  пояснила, що незважаючи на складне матеріальне становище, ОСОБА_1 доглядала за своїми батьками, хоча змушена була постійно працювати.  Її син їздив до ОСОБА_5 через день, возив їжу, яку готувала ОСОБА_1 для матері.

          Свідок ОСОБА_15, мешканка  сусідньої квартири АДРЕСА_3, пояснила, що   ОСОБА_6 та ОСОБА_5 жили вдвох. В їх квартиру вона не заходила, проте бачила, що ОСОБА_3 один раз в місяць привозив їм продукти, також бачила ОСОБА_7, яка приходила до них прибирати у квартирі.  Дочку ОСОБА_5  ОСОБА_1  вона бачила у цій квартирі лише один раз. Можливо, вона і ходила до батьків, проте свідок її не бачила.

          Свідок  ОСОБА_16 , мешканка  квартири АДРЕСА_4,  пояснила, що ОСОБА_5 потребувала постійної сторонньої допомоги , вона майже не пересувалась , її необхідно було годувати з ложки . Догляд за нею здійснювала  ОСОБА_7  та її син ОСОБА_3. Дочку ОСОБА_5 –ОСОБА_1 свідок  у квартирі не бачила.

          Проте покази  свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не є доказом того факту, що ОСОБА_1 ухилялась від  догляду за своєю матір’ю, адже свідок ОСОБА_15 пояснила, що в спірну квартиру вона не заходила, свідок ОСОБА_16 –що заходила дуже рідко.  Покази зазначених свідків не спростовують твердження позивачки про те, що вона доглядала за матір’ю та надавала їй допомогу.

          Покази свідка ОСОБА_7  про те,  що лише вона доглядала за покійними ОСОБА_6, який був її рідним братом, та його дружиною ОСОБА_5, а позивачка ОСОБА_1  покинула батьків напризволяще і не допомагала їм, не доглядала за ними –суд  оцінює критично, оскільки свідок є матір’ю відповідача і зацікавлена в результатах розгляду справи на користь ОСОБА_3

          Надані позивачем рахунки про сплату за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2004 року по  квітень 2006 року не свідчать про ухилення позивачки  від надання допомоги  своїй матері, оскільки   відповідач , як власник 1/2 частини спірної квартири ( з травня 2004 року)  сплачував за житлово-комунальні послуги, що є закономірним ( а.с. 51-73).

Твердження ОСОБА_3 в позовній заяві , що він з 2000 року  проживав  у квартирі з ОСОБА_5 ,  не знайшли свого підтвердження  та частково спростовуються його ж поясненнями. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що до жовтня  2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6  проживали у с. Клехівка, Фастівського району, що підтверджується показами свідків, а також  розрахунковими книжками  по оплаті за користування газом та електричною енергією,  плату за які проводила  позивачка ( а.с. 134- 146).

Протягом 2002 –2003 років ОСОБА_5 проживала у своєї сестри  ОСОБА_13 у м. Переяслав-Хмельницький , що  відповідач визнав.  Крім того, в судовому засіданні  ОСОБА_3 пояснив , що  коли він навідався до дядька –ОСОБА_6 у вказаний період часу , то в квартирі був неприємний запах , і він не зміг там проживати.

Як вбачається з довідки форми № 3, виданої ЖЕД № 223 КП «Господар», ОСОБА_3 зареєстрований за адресою спірної квартири з 2004 року на підставі договору дарування  1/2 частини квартири ( а.с. 6).

Покази свідка ОСОБА_18 не мають правового значення для вирішення спору, оскільки вона вказала, що  про період проживання ОСОБА_5 у м. Києві після 2003 року, коли її з с. Клехівка перевезли до м. Києва, свідку нічого не відомо.

          З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_3 у зустрічному позові, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідачем  не доведено, що  ОСОБА_1 ухилялася від надання допомоги своїй матері, яка потребувала стороннього догляду в силу своєї хвороби.

          Тому суд вважає, що в задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення ОСОБА_1 від спадкування після смерті ОСОБА_5 –необхідно відмовити.

          Крім того , відповідач ОСОБА_3   не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, оскільки не є її родичем .  Посилання відповідача, що ОСОБА_5 є його тіткою , - безпідставні, оскільки кровне споріднення між ними відсутнє, при цьому належних доказів вказаної обставини він не надав. Щодо твердження  відповідача про спадкування у четверту чергу , то  ним не доведено, що він протягом п’яти років  проживав з ОСОБА_5 однією сім’єю  до часу відкриття спадщини.

Отже , підстави  для спадкування ОСОБА_3  1/2 частини спірної квартири після смерті ОСОБА_5 відсутні , тому його вимоги про  визнання права власності на 1/2 частину  спірної квартири в порядку спадкування за законом –не можуть бути задоволені у будь-якому випадку.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ( що складається з 1/6 частини, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_5, та 2/6 частин, зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_6 ) , є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на житловий будинок по АДРЕСА_2.

Як вбачається з договору купівлі-продажу посвідченого   секретарем виконавчого комітету Фастівецької сільської ради народних депутатів Фастівського району Київської області 21.08.1989 року, ОСОБА_5  придбала жилий  дерев’яний будинок , загальною площею 39,6 кв.м.,  в с. Клехівка Фастівського району Київської області ( а.с. 7).

11.09.1993 року ОСОБА_5 склала заповіт , яким заповідала вказаний жилий будинок  в с. Клехівка, Фастівського району, своїй дочці ОСОБА_1 ( а.с 18).

          Відповідно до  Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР  31.01.1966 року ( була чинною до 13.12.1995 року) ,  реєстрації  в органах БТІ підлягають усі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР , що належать , зокрема громадянам на праві особистої власності.

          Однак реєстрацію будинків  сільських населених пунктів станом на 1989 рік в органах бюро технічної інвентаризації передбачено не було. Про  це  зазначено у п. 6 Інструкції, відповідно до якого  не підлягають  реєстрації  також будинки і домоволодіння,  що розташовані в сільських  населених  пунктах,  які  адміністративно підпорядковані  містам  або  селищам міського типу,  але до них не приєднані.

Відповідно до п. 20 вказаної Інструкції ,  у  випадках  включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у  випадках  їх  перетворення  в  міста  або селища міського типу  при  наявності   погосподарських   книг   сільської   Ради депутатів  трудящих  бюро  технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь,  які належать громадянам або  колгоспним дворам.

Як вбачається з довідки, виданої виконкомом Фастівецької  сільської ради 09.07.2007 року, згідно записів погосподарської книги  Фастівецької сільської ради, за померлою ОСОБА_5 числиться житловий будинок по АДРЕСА_2 ( а.с. 9).

          З викладеного можна зробити висновок , що ОСОБА_5  в установленому на той час порядку набула права власності на будинок АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тому за позивачкою ОСОБА_1 необхідно визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на вказаний житловий будинок.

На підставі викладеного ,  ст. 15, 16, 392, 1218, 1223, 1224, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. 151, 227 ЦК України ( 1963 року),   керуючись ст. 10,11, 57, 60 , 61 , 209, 212 - 215, 218  ЦПК України ,суд ,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа – Головне управління юстиції у м. Києві  - про визнання права власності в порядку спадкування  - задовольнити .

Визнати   за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом  після смерті ОСОБА_5   на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .    ( До вказаної  1/2 частини квартири  належать зареєстровані на праві власності : 2/6 частини - за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1994 року та 1/6 частина - за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.10.2004 року ).

Визнати   за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5   на житловий будинок  по АДРЕСА_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4, третя особа –Головне управління юстиції у м. Києві про усунення  від права на спадкування  та визнання права власності –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва   шляхом  подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення  , а у разі оскарження рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  -  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :       підпис