Справа №  2-а-3663/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 липня 2011 року                                                              м. Київ

суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

06.05.2011 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправними дії відповідача, зобов’язати його провести перерахунок та виплату позивачу як вдові інваліда І групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсію в зв’язку з втратою годувальника, передбачену ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відповідно до ст.ст. 50, 52, 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% від державної та додаткової пенсії чоловіка, виходячи з розрахунку відповідно 10 мінімальних пенсій за віком та 100% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 796-ХІІ), за період з 12.04.2011 р. по дату звернення до суду, з урахуванням встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов’язати відповідача призначити, нараховувати та виплачувати зазначену пенсію в повному обсязі в подальшому, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що починаючи з 09.07.2001 р. позивач перейшла на пенсію в зв’язку із втратою годувальника відповідно до Закону № 796-ХІІ. Стаття 54 зазначеного Закону передбачає можливість призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника за бажанням громадянина в розмірі 50% із заробітку, одержаного годувальником за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках або 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. При призначені пенсії позивачу розрахунок пенсії проведений із заробітку за період роботи годувальника в зоні відчуження з 21.06.1986 р. по 25.06.1986 р. На момент призначені пенсії позивачу в зв’язку з втратою годувальника, померлому годувальнику, інваліду ЧАЕС, не була встановлена пенсія по інвалідності, а тому позовні вимоги в частині перерахунку пенсії позивача згідно розмірів, визначених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ є необґрунтованими. Також відповідач зазначив, що позивач отримує компенсацію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст. 52 Закону № 796-ХІІ в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується лише при розрахунку пенсій, які призначаються відповідно до цього Закону.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування»особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком,  по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Позивач перебуває на обліку в УПФУ у Святошинському районі м. Києва, отримує пенсію в зв’язку з втратою годувальника, який був інвалідом І групи і смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, та компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 15.03.2002 р. та довідкою МСЕК померлого годувальника (а.с.10, 12).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї.

Таким чином вихідним критерієм розрахунку пенсії позивача є розмір пенсії, що отримував її померлий чоловік-годувальник як інвалід І групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суддя не приймає до уваги посилання відповідача на те, що померлий годувальник отримував державну пенсію, розраховану із заробітку в зоні відчуження згідно ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, оскільки згідно ч. 4 даної статті, розмір пенсії по інвалідності не може бути нижчим у всіх випадках для інвалідів І групи 10 мінімальних пенсій за віком. Із змісту ст. 54 Закону № 796-ХІІ не вбачається можливість особи, віднесеної до 1 категорії осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, вибирати між пенсію із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження та пенсією по інвалідності, оскільки ч. 1 зазначеної статті чітко визначає пенсію із заробітку як пенсію по інвалідності, що згідно ч. 4 зазначеної статті не може бути нижчою в усіх випадках для інвалідів І групи 10 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 14 червня 2011 року №3491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет Закону України на 2011 рік»було внесені зміни, а саме доповнено Прикінцеві положення п.4, відповідно до яких установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та чатини3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».Зазначені зміни вступили в законну силу 19.06.2011 року.

Таким чином при призначенні пенсії позивачу відповідачем не враховано, що пенсія померлого годувальника позивача не повинна була бути меншою 10 мінімальних пенсій за віком. Тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії позивача в зв’язку з втратою годувальника, враховуючи розмір державної пенсії померлого годувальника, визначений відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, є обґрунтованими та підлягають задоволенню за період з 12.04.2011 р. по 18.06.2011 р. включно.

Позовні вимоги щодо перерахунку пенсії позивача за втрату годувальника відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ задоволенню не підлягають, оскільки із змісту даної статті вбачається, що право на додаткову пенсію за шкоду мають лише особи, віднесені до 1, 2, 3 та 4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Додаткова пенсія за шкоду здоров’ю носить індивідуальний характер.

При вирішенні питання щодо перерахунку належної позивачу компенсації в разі втрати годувальника, суддя виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 796-ХІІ щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суддя вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку такого виду соціального забезпечення як компенсація у зв’язку з втратою годувальника, що передбачена ст. 52 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу належної їй компенсації в разі втрати годувальника за період з 12.04.2011 року по 1806.2011 р. включно, відповідно до ст. 52 Закону № 796-ХІІ в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахування змін розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовна вимога про призначення позивачу пенсій задоволенню не підлягає, оскільки вона не відповідає способам судового захисту прав та свобод. Суд не може перебирати на себе функції та повноваження, віднесені чинним законодавством до відання органів пенсійного фонду.

Керуючись ст.ст. 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6, 17-19, 94, 99-100, 102, 105, 158, 161, 162, 163, 183-2, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії, задовольнити частково.

          Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва щодо відмови позивачу в перерахунку і виплаті пенсій.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи з 12.04.2011 р. по 18.06.2011 р. включно перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію в зв’язку з втратою годувальника, виходячи із розміру державної пенсії, належної померлому годувальнику як інваліду І групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, що відбувалися в період, за який проводиться перерахунок, та з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи з 12.04.2011 р. по 18.06.2011 р. включно перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 52 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, що відбувалися в період, за який проводиться перерахунок, та з урахуванням раніше проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

            Допустити негайне виконання постанови в межах платежу за один місяць.

          Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через канцелярію суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Суддя: