Справа № 1-223/11

П О С Т А Н О В А  

"05" липня 2011 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого –судді Трусової Т.О.

при секретарі Маляр Н.В., з участю: прокурора Апаріна І.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в таємному викраденні (крадіжці) майна ОСОБА_3, поєднаному з проникненням в її квартиру АДРЕСА_1, та в незаконному заволодінні транспортним засобом ОСОБА_4, скоєному ним за наступних обставин.

27 вересня 2010 року приблизно в 00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на АДРЕСА_4, де помітив автомобіль ВАЗ-210994 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1. В цей момент у ОСОБА_2 виник умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 підійшов до автомобіля марки ВАЗ-210994, д.н.з НОМЕР_1 вартістю 48000 грн., що належить гр-ну ОСОБА_4, та невстановленим слідством способом відчинив двері автомобіля зі сторони водія та в наступному проник до салону вказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_2 невстановленим досудовим слідством способом завів двигун зазначеного автомобіля та поїхав по АДРЕСА_2. Тим самим ОСОБА_2 незаконно заволодів транспортним засобом, що вчинив повторно.

Цього ж дня, тобто 27 вересня 2010 року, приблизно о 13-00 год. ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 зустрівся з невстановленою досудовим слідством особою на ім'я ОСОБА_9, з яким громадянину ОСОБА_5 продав автомобіль марки та моделі «ВАЗ-210994»д.н.з НОМЕР_1 чорного кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за 9000 грн., які витратив на свої власні потреби.

Вищеописаними діями ОСОБА_2 спричинив гр-ну ОСОБА_4 значну матеріальну шкоду на суму 48000 грн.

В судовому засіданні в стадії доповнень захисник ОСОБА_1 заявив клопотання, підтримане підсудним, про виділення в окреме провадження справи по обвинуваченню ОСОБА_2 в незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_4 та повернення її на додаткове розслідування. Захисник послався на неправильність і неповноту досудового слідства, які неможливо усунути в судовому засіданні.

Заслухавши захисника, підсудного та прокурора, який не вбачав підстав для повернення справи на додаткове розслідування, суд вважає клопотання обґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 281 КПК України передбачені підстави для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду. Такими підставами є неповнота і неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Як вбачається з роз*яснень Верховного Суду України, даних у Постанові Пленуму № 2 від 11.02.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», неповним досудове слідство визнається, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши та перевіривши в повному обсязі докази у справі, суд приходить до висновку, що досудове слідство у справі було проведено однобічно і неповно, так як залишилися недослідженими такі обставини, з*ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Так підсудний в суді та на досудовому слідстві, в тому числі і на очних ставках з потерпілим та свідками (Т. 2 а.с. 32-38, 39-41, 42-43,47-48, 49-51, 154-160, 175-177), вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не визнав, категорично заперечивши свою причетність до незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_4 ОСОБА_2 пояснив, що в ніч з 26 на 27 вересня 2010 року він перебував вдома і нікуди не відлучався, що можуть підтвердити його рідні. Однак увечері 26 вересня до нього приїжджав його товариш ОСОБА_6 і попросив дати покористуватися мобільним телефоном, на що він погодився. Телефон ОСОБА_6 повернув вранці наступного дня його матері, коли він ще спав. Підсудний заявив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 його оговорюють, щоб щось приховати або самим уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Потерпілий ОСОБА_4 - начальник ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, в суді показав, що в ході перевірки оперативної інформації про осіб, які викрали його автомобіль, він виявив свій автомобіль в розібраному стані та з вирізаними номерами кузова на станції технічного обслуговування на ДВРЗ, працівник якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як осіб, що продали йому зазначений автомобіль. Під час бесіди з ним та його підлеглим ОСОБА_8 затриманий за вчинення квартирної крадіжки ОСОБА_2 зізнався в тому, що спільно з ОСОБА_6 заволодів його автомобілем.

Аналогічні показання показання дав в суді і свідок ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що вночі з 26 на 27 жовтня 2010 року, коли він спілкувався з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на вул. Урлівській, ОСОБА_2 на деякий час відлучився, після чого приїхав на автомобілі чорного кольору, розповівши, що вказаний автомобіль він «намутив». Він це зрозумів таким чином, що автомобіль ОСОБА_2 дали покататися. На вказаному автомобілі вони каталися, а потім за пропозицією ОСОБА_7 залишили на вул. Алма-Атинській на території промислової зони. Наступного дня вони з ОСОБА_2 поїхали на місце, де залишили автомобіль, і там він дав ОСОБА_2 номер телефону чоловіка, якому можна продати автомобіль. Коли вказаний чоловік приїхав, з ним спілкувався ОСОБА_2. Цього ж дня ОСОБА_2 дав йому 600 грн.

Розповідаючи про вказані події, ОСОБА_6 зазначав, що цієї ночі на автомобілі ВАЗ вони приїхали на вул. Декабристів до магазину «Ельдорадо», де на автомобілі «Порше Кайєн»його чекав знайомий ОСОБА_10. Останньому він віддав борг в сумі 250 грн., після чого він з ОСОБА_10 на його автомобілі поїхав на вул. Алма-Атинську за автомобілем ВАЗ, на якому поїхали ОСОБА_2 з ОСОБА_7. Залишивши ВАЗ в промзоні, на автомобілі «Порше Кайєн»вони повернулися додому. Як показав ОСОБА_6, про його борг знали батьки, так як мати того ж дня давала йому гроші.

Однак у суду є підстави сумніватися в достовірності показань ОСОБА_6 враховуючи їх явну нелогічність, надуманість, суперечливість та фактичні дані, отримані в ході судового слідства.

Так на досудовому слідстві ОСОБА_6 стверджував, що був винен ОСОБА_10 не 250, а 350 грн.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 - мати ОСОБА_6, підтвердила, що її син не працює і знаходиться на утриманні батьків, але про всі його борги вона не знає та не може згадати, чи давала вона 26 вересня 2010 року гроші сину для повернення боргу.

Судом встановлено, що батько ОСОБА_6 працює водієм на підприємстві, розташованому на вул. Алма-Атинській на території промислової зони, і ОСОБА_6, допомагаючи батьку, неодноразово там бував.

Свідок ОСОБА_7, показання якого на досудовому слідстві досліджені в судовому засіданні, підтвердив показання ОСОБА_6 в тій частині, що 26 жовтня 2010 року приблизно о 24-00 год., коли він спілкувався з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на зупинці громадського транспорту на вул. Урлівській, ОСОБА_2 на деякий час відлучився, після чого приїхав на автомобілі «ВАЗ-21099»чорного кольору і запропонував покататися. Оскільки він кататися відмовився, на автомобілі поїхали ОСОБА_2 з ОСОБА_6

З приводу участі у подіях вказаної ночі водія автомобіля «Порше Кайєн»ОСОБА_7 пояснював, що коли після телефонного дзвінка ОСОБА_2, який повідомив, що в машині закінчився бензин, він виніс пластикову пляшку і вони втрьох на АЗС «Рось»придбали бензин і заправили автомобіль ВАЗ, який знаходився біля супермаркету «Велика кишеня»на пр-ті Григоренка, у вказане місце під*їхав автомобіль «Порше Кайєн». Як показав ОСОБА_7, з водієм вказаного автомобіля говорив ОСОБА_2, а не ОСОБА_6, після чого утрьох –він, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на автомобілі ВАЗ поїхали за автомобілем «Порше». Прибувши до СТО в районі ДВРЗ, ОСОБА_2 залишив там «ВАЗ», після чого всі разом на автомобілі «Порше Кайєн»поїхали до домам. (Т. 2 а.с. 4-10).

До суду свідок ОСОБА_7 не з*явився, надавши заяву про те, що знаходиться на стаціонарному лікуванні в психоневрологічній лікарні, до якої однак додав довідку про звільнення його від навчання в МАУП у зв*язку з ГРЗ. Довідки про лікування ОСОБА_7 в психіатричній лікарні надавались і на досудовому слідстві.

Постанова про привід ОСОБА_7 виконана не була.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що придбав автомобіль ОСОБА_4 на запчастини у сусіда ОСОБА_9, що живе неподалік, за 8 тис.грн. (на досудовому слідстві –за 9 тис. грн.) з уже вирізаною табличкою з номером кузова. Як пояснив ОСОБА_5, автомобіль він придбав без документів, які ОСОБА_9 йому обіцяв підвезти пізніше, але з ключами від замка запалення, а тому жодних підстав вважати, що він крадений, у нього не було.

Однак вищезазначені показання ОСОБА_5 суперечать даним протоколу від 2 жовтня 2010 року про вилучення з правої кишені його штанів таблички з номерами кузова автомобіля, який належить ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 142); даним протоколу вилучення у потерпілого двох ключів від замка запалення вказаного автомобіля (Т. 1 а.с. 151); показанням ОСОБА_4 про те, що обидва ключі від замка запалення автомобіля були при ньому; даним протоколу огляду на місці події –в гаражі на АДРЕСА_3, автомобіля ВАЗ-210994 без ключів від замка запалювання та показанням самого ОСОБА_5 про те, що автомобіль з території промислової зони з вулиці Алма-Атинської на територію СТО на вул. Двінську переміщали шляхом котіння.

На досудовому слідстві ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вказавши, що зазначені особи і невідома дівчина були присутні при продажу ОСОБА_9 автомобіля. (Т. 2 а.с. 18-20, 21-23).

За клопотання захисту на підтвердження алібі підсудного в суді були допитані свідки ОСОБА_12 –мати підсудного, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які підтвердили, що ОСОБА_2 в ніч з 26 на 27 вересня 2010 року знаходився вдома і нікуди не відлучався. Такі ж показання ОСОБА_12 давала і на досудовому слідстві, а на очній ставці з ОСОБА_6 вона підтвердила, що останній увечері 26 вересня 2010 року брав телефон її сина, який повернув уранці. (Т. 2 а.с. 44-46).

Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов*язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об*єктивного дослідження обставин справи, а відповідно до вимог ст. 64 КПК України доказуванню у кримінальній справі підлягає зокрема подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчинені злочині і мотиви злочину тощо.

Як вбачається з наведеного, вказаних вимог закону слідчий не дотримався.

На досудовому слідстві взагалі не вживалися заходи до встановлення особи ОСОБА_9, який за показаннями свідків продав викрадений автомобіль, та ОСОБА_10, який міг би підтвердити або спростувати показання ОСОБА_6 і ОСОБА_7, не були перевірені показання ОСОБА_2 та його матері про те, що ОСОБА_6 в ніч вчинення злочину користувався телефоном підсудного, не з*ясовано спосіб, яким особа, що незаконно заволоділа автомобілем, проникла до його салону та привела його в рух при тому, що оглядом автомобіля пошкоджень замків дверей та замка запалення не встановлено, не визнано речовим доказом і не приєднано до справи аркуш паперу з цифрами, вилучений з кишені ОСОБА_5 разом з номерною табличкою, який може мати істотне значення для встановлення обставин справи. З врахуванням одержаних даних слідство не дало належну юридичну оцінку діям ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Окрім того слідчий, даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_2, не врахував диспозицію статті 289 КК України та роз*яснення Верховного Суду України, дані у відповідній постанові Пленуму, про те, що при вирішенні питання про наявність такої кваліфікуючої ознаки як заподіяння значної шкоди необхідно враховувати прямі матеріальні збитки – вартість пасивно-мастильних матеріалів, вартість ремонту тощо.

Беручи до уваги, що для встановлення істотних обставин справи та усунення численних протиріч і невідповідностей у доказах необхідно провести ряд додаткових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, що неможливо з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду, тобто допущені неповноту та неправильність досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні, справа в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, підлягає поверненню на додаткове розслідування.                                                            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 281 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Виділити із кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України в окреме провадження справу в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України і повернути її прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: