Справа № 2-2448/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

"04" липня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого                      -  судді Дубаса В.А.,

при секретарі                 -  Іващенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4, треті особи: ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, КП «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва про зняття з реєстраційного обліку, -          

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4, треті особи: ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, КП «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва про зняття з реєстраційного обліку. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилались на те, що ОСОБА_3 не проживає разом позивачами з квітня 2001 року, а відповідач ОСОБА_4 не проживає з дня народження (2008 року); у січні 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб, останній одружився з іншою жінкою; згідно актів перевірки паспортного режиму у 2009 –2010 роках встановлено, що відповідачі у квартирі не проживають; ОСОБА_3 забрав свої речі з квартири, в утриманні квартири та оплаті комунальних послуг участі не бере тощо.   

Ухвалою суду від 28.03.2011 року за клопотанням представника позивачів залучено до розгляду справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову –орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

Позивачі та їх представник у судове засідання не з'явились, однак представником до суду подано заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи  повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

Треті особи у судове засідання представників не направили, проте подали заяви, у яких не заперечували проти розгляду справи у їх відсутність.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст. 169 ч. 4,  224-226 ЦПК України, оскільки позивачі не заперечували проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ордеру №001764 від 02.12.2005 року ОСОБА_3 з сім’єю з трьох осіб отримав право на зайняття жилого приміщення з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_1.

У квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мати), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, власник рахунку), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, батько), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, брат), про що свідчить довідка ЖЕД №201 №770 від 15.09.2010 року.

Згідно свідоцтва про розірвання від 16.08.2007 року у січні 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб.

Відповідач ОСОБА_3 одружився повторно з ОСОБА_5, однак рішенням Дніпровського райсуду м. Києва від 16.06.2010 року шлюб також розірвано.

Як зазначають позивачі з метою врегулювання спірної ситуації ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 двокімнатну квартиру у Полтавській області, Пирятинському районі, у с. Велика Круча, у якій згідно домовленості ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_4 повинні були зареєструватись та попередньо знятись з реєстраційного обліку за адресою:  АДРЕСА_1. Проте, після укладення договору дарування квартири від 10.06.2010 року ОСОБА_3 разом з сином з реєстраційного обліку не знявся. Речей (майна) відповідачів у квартирі немає, в утриманні квартири та оплаті комунальних послуг участі вони не беруть.

Згідно актів перевірки паспортного режиму у згаданій квартирі від 07.10.2009 року, від 04.11.2009 року, від 15.12.2009 року та від 25.06.2010 року, які складені службовими особами ЖЕД №201, підтверджено факт не проживання відповідачів у справі у вказаній квартирі.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце проживання –адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація –внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Статтями 71,72 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Частиною 1 статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років,  є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», наймач або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття . На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, переведення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк, тощо.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі  більш як шість місяців в спірній квартирі не проживають, нею не цікавляться, залишили її добровільно, перешкод в користуванні квартирою їм ніхто не чинить, речей (майна) відповідачів у квартирі немає, в утриманні квартири та оплаті комунальних послуг участі вони не беруть, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили право користування квартирою.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Водночас відповідачами у справі не надано суду жодних доказів в заперечення позовних вимог.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10,  57-61, 169 ч. 4, 208 - 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд –

                                                       У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти  реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та його сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_1.  

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: