Справа № 2-а-4614/11 копія

                                                        ПОСТАНОВА

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 серпня 2011 року                                                                                                        м. Білогірськ

Суддя Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим Чубабрія В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про визнання дій протиправними, зобов`язання до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної  соціальної допомоги "Дітям  війни",    

     В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Білогірського районного суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про  визнання відмови відносно виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною, зобов`язання нарахувати та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни з лютого по серпень 2011 року у сумі 911,20 гривень, зобов'язання відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до законодавства.|згідно з| ||із||наступними|

Вимоги мотивовані  тим, що позивач є "дитиною війни", в розумінні  Закону  України  "Про соціальний  захист  дітей  війни" і має  право на  пільги,  передбачені  цим Законом, які відповідачем  сплачені частково.  

Ухвалою судді Білогірського районного суду АР Крим  від 08 серпня 2011 року позовні вимоги в частині періоду з 01.02.2011 року до 03 лютого 2011 року, на підставі  ст. ст. 99, 100, 102 Кодексу  адміністративного судочинства України, залишено без розгляду. Також вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України.   

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення проти позову, згідно яких позов не визнав та у його задоволенні просив відмовити, мотивуючі тим, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, які передбачені  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV. Питання про конституційність зазначеної норми Закону “Про державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним судом не розглядалось. У 2007 році дія ст.6 вищевказаного Закону була зупинена Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006р. №489-V. Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. було визнано неконституційними окремі положення Закону № 489, зокрема положення п.12 ст. 71, якою було припинено на 2007р. дію ст. 6 вищевказаного Закону № 2195, та ст. 111, якою передбачались виплати підвищення інвалідам та дітям війни у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З 01.01.2008р. управлінням виплачувалось підвищення у зв’язку з набуттям чинності Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік ”та внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107- VІ від 28.12.2007р.   22 травня 2008 року зазначений  закон Конституційним Судом України було визнано неконституційним, порядок  призначення та виплати підвищення передбаченого Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залишається неврегульованим. Питання про механізм та нарахування виплати по Закону, не визначені і в даний час, відсутні кошти на ці виплати в державному бюджеті, законодавством України не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того зазначає, що постановою Кабміну України №745 від 06.07.2011 року встановлено,  що дітям війни виплачується допомога у розмірі 49,80 грн. Відповідно до п.7 Закону 3491-VI внесено зміни до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», відповідно до яких положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються ва порядку та розмірах, встановлених виходячи з наявності фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.   

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності,  вважаю, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.   

Як встановлено з матеріалів справи,  позивач  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та є дитиною війни, у зв’язку з чим на нього в силу  ст.ст. 1,6 поширюється дія Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, якими  передбачено, що  дітям війни  пенсії  або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків  мінімальної   пенсії  за  віком.  

Мінімальна  пенсія  за  віком,  виходячи  з положень ч. 1 ст. 28  Закону  України  “Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування”,  встановлюється у  розмірі  прожиткового мінімуму  для  осіб, які  втратили працездатність,  визначеного  законом  про Державний  бюджет України  на  відповідний рік.     

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.     

          Згідно зі  ст. 21  Закону України  “Про Державний  бюджет на  2011 рік” прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, у 2011 році встановлено у розмірі: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  -
800 гривень.          

           З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була призупинена на 2006 рік Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення до останнього змін, було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.       

         Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ “Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладення положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.

          Крім того, зазначеним рішенням чітко визначено: «п. 5.4 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

              Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни  до  інших  законів, зупиняти  їх дію чи скасовувати їх,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві,  і як наслідок - скасування
та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

              У разі  необхідності  зупинення дії законів,  внесення до них змін і доповнень,  визнання їх нечинними  мають  використовуватися окремі закони».

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

                Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.   

Законом України №3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Але, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р.       

У 2011 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06 липня 2011 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки, розмір підвищення пенсії чітко визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.       

Крім того, судом встановлено, що пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якими визначено розмір підвищення до пенсії та дата набрання постановою чинності, визнано незаконними постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2009 року №2/385, яка набрала чинності 16 грудня 2010 року згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року №2/385.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України - у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили.

Отже суд приходить до висновку, що правових підстав для невиконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на цей час відповідач не має.

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки особливий статус “дітей війни” та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Відповідно до ст.ст.22,64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути  обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

           Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Так, Законом України “Про соціальний  захист дітей війни” реалізовано  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

          Законом України  “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.       

          Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.         

          Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.         

        Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України  “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

         Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.         

Крім цього, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Кечко проти України” зазначив: “… в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.”

Відповідно ч. 7 ст.9 КАС України у поєднанні зі ст.ст.180, 181 СК України, за якими захист порушеного права дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватись аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, що  відповідає змісту  ч.3 ст.162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина  від порушень зі сторони суб'єкта владних повноважень та повністю узгоджується із приписами ст.13 Конвенції щодо прав кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допускати подальшого існування таких умов.

Оскільки дітям війни Законом передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може і є майном в розумінні ч.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як право домагання, а відповідачем вона у межах шестимісячного строку  виплачувалась та виплачується  не у повному розмірі замість 30% мінімальної пенсії за віком, в тому числі через чинність Постанови Уряду, наміру виконувати Закон відповідач не має, тому суд вважає, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки обраний ним спосіб є неефективним - обирає свій з метою повного та гарантованого захисту його прав.  Отже   суд приходить до висновку, що вимоги позивача  про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги  як дитині війни у розмірі, передбаченому Законом від 18.11.2004 року в подальшому  -  підлягають задоволенню виходячи з того, що  Законом № 2195  передбачена довічна щомісячна надбавка до пенсії у  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка обмежена та скасована бути не може. Оскільки, відповідачем щомісячна державна соціальна допомога дітям війни як виплачувалась так і виплачується  у неповному обсязі, тому задля захисту конвенційного  і законного права позивача на мирне володіння своїм майном, - суд зобов’язує відповідача  нарахувати, перерахувати та виплатити пенсію з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком, починаючи з дня звернення до суду і по день припинення його права на отримання такої надбавки (втрата статусу «Дитина війни»або припинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).

       Виходячи з положень  Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Також, у порушення ч.2 ст. 71   Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких  дій для забезпечення виконання покладеного  на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив  жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх  зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.               

Таким чином суд вважає, що порушене право позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати з 03.02.2011 року по день припинення такого права без зазначення конкретної суми, оскільки суд не є органом уповноваженим провадити розрахунок суми заборгованості з виплат підвищення пенсії як дитині війни.       

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі  ст. ст.1, 3, 17, 43,46, 48, 53, 55 ,64, 85, п.19 ч.1 ст. 92  Конституції України, ст. ст. 1, 6   Закону України “Про  соціальний  захист  дітей  війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Рішення Європейського Суду з  прав  людини “Кечко проти України”, керуючись ст. ст.  7–12,69-71,94,122,158-160, 162,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                                       П О  С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в   Білогірському районі АР Крим щодо несвоєчасного перерахунку та невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1.           

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим  здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, встановленої ст.6 Законом України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 03 лютого 2011 року по день припинення такого права, за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.   

В іншій частині позовних вимог –відмовити.  

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.     

          Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.   

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Білогірський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:          (підпис)

Постанова не набрала законної сили.

З оригіналом згідно. Суддя: