2-889/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 29.06.2011                                                                               м. Хуст

    Хустський районний суд Закарпатської області,

                                в особі:  головуючого:       Савицький С.А.

                   при секретарі судових засідань:       Штенгель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу  за позовом    ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору купівлі  - продажу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно     

В С Т А Н О В И В:

   ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 16.07.2002 року житлового будинку АДРЕСА_2 та свідоцтва про власності на нерухоме майно від 26.07.2002 року № 1058. Також позивач ставить вимогу про визнання за ним права власності частину  будинку АДРЕСА_2, а саме на одну жилу кімнату та ванну кімнату, прибудовану до вказаного житлового будинку. Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 1972 року він проживав разом зі своєю сім’єю в будинку АДРЕСА_2, власником якого була ОСОБА_4 25.07.1990 року його жінка отримала квартиру в АДРЕСА_1, і вони переїхали проживати до цієї квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона померла. Після її смерті вони проживали в будинку АДРЕСА_2 приблизно 8 місяців. 08.09.1983 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого, заповіла йому одну жилу кімнату та ванну кімнату,  прибудовані до будинку АДРЕСА_2. Заяву про відмову від спадшини по заповіту він не писав. Він не прийняв спадщину за заповітом від 08.09.1983р. оскільки вважав, що, якщо існує заповіт, то майно від нього ніхто не забере. Просив суд задовольнити його позов в повному об’ємі та усунути перешкоди в користуванні житловою кімнатою і ванною в будинку АДРЕСА_2 шляхом часткового визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 липня 2002 року будинку АДРЕСА_2, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 липня 2002 р. № 1058, визнання його власником частини житлового будинку у АДРЕСА_2, яка складається з одної жилої кімнати та ванни, прибудованої до житлового будинку.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги і просив суд задовольнити позов на підставі доказів встановлених в ході розгляду даної справи.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнала, пояснивши, що відповідно до договору купівлі-продажу від 16 липня 2002 року відповідач купив від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,06 га. Договір укладено у письмовій формі, посвідчено приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_9 16 липня 2002 року. Право власності на житловий будинок зареєстровано в Хустському ДПТІ 26 липня 2002 року за реєстровим номером 1058 в реєстровій книзі № 32/д. Як вбачається з документів, наявних у відповідача, житловий будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частках по 1/3. Після смерті ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її спадкоємці ОСОБА_7 і ОСОБА_8 отримали у спадщину належну покійній частку в праві власності на будинок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2001 року, виданим Хустською державною нотаріальною конторою на підставі заповіту від 13 лютого 1986 року. У липні 2002 року цей будинок купив відповідач від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Жодних заборон, спорів щодо права власності на будинок на момент купівлі відповідачем будинку не було. В будинку проживала ОСОБА_7 Право власності на будинок посвідчувалось свідоцтвом про право на спадщину, виданим Хустською державною нотаріальною конторою 17.02.1951р., та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Хустською державною нотаріальною конторою 16.05.2001 р. Вважає позовні вимоги позивача безпідставним та не доведеними і просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,  що між  ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договір купівлі – продажу,  посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_9 16 липня 2002 року житлового будинку АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,06 га.    

Право власності на житловий будинок зареєстровано в Хустському ДПТІ 26 липня 2002 року за реєстровим номером 1058 в реєстровій книзі № 32/д.

Як вбачається з матеріалів, житловий будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частках по 1/3. Після смерті ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її спадкоємці ОСОБА_7 і ОСОБА_8 отримали у спадщину належну покійній частку в праві власності на будинок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2001 року, виданим Хустською державною нотаріальною конторою на підставі заповіту від 13 лютого 1986 року.

Жодних заборон, спорів щодо права власності на будинок на момент купівлі відповідачем ОСОБА_3 вищевказаного будинку не було. В будинку проживала ОСОБА_7 Право власності на будинок посвідчувалось свідоцтвом про право на спадщину, виданим Хустською державною нотаріальною конторою 17.02.1951р., та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Хустською державною нотаріальною конторою 16.05.2001 р.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали спадщину, яка складалася з 1/3 частини  житлового будинку АДРЕСА_2  за заповітом ОСОБА_4 від 13.02.1986 року, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.05.2001 року посвідченого державним нотаріусом Хустської нотаріальної контори  Король О.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 2936.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_3 придбав за відплатним договором від його власників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, права яких були підтверджені у належній спосіб належними документами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не надав суду належних доказів, про те  що ОСОБА_4 була власником саме одної житлової кімнати та ванни, прибудованої до будинку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України об'єктом судового захисту є зокрема порушене, невизнане або оспорюване право. Наявність такого права зумовлює виникнення спору між суб'єктами позовного провадження - сторонами.

Матеріально-правова вимога позивача підлягає задоволенню, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено в позові має бути відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Позивачем не наведено, яке його суб'єктивне право порушено відповідачем і на якій підставі він вимагає визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 від 16 липня 2002 року.

Таким чином, суд оцінивши в сукупності встановлені по справі докази дійшов до висновку про недоведеність та безпідставність вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 331, 386, 391, 1254  ЦК  України, суд,  

Р І Ш И В :

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору купівлі  - продажу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.

На рішення суду може бути апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

      У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

 Суддя Хустського

   районного суду:                                                           Савицький С.А.     

29.06.2011