ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  35/170

04.08.06

За позовом   Дочірнього підприємства «Райське Джерело»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецметалопрокат»

про                стягнення  956,32 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача        Новожилов Є.В. –предст. за довір №15-05 від 03.05.2006р.   

Від відповідача   не з’явились  

Рішення прийняте 04.08.2006 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 03.08.2006 року по 04.08.2006 року.

В судовому засіданні 04.08.2006 року на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

                         

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 956,32 грн. за Договором поставки питної води та оренди устаткування №4013 від 01.07.2003р., та просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору №4013 від 01.07.2003р. не сплатив обумовлену суму вартості поставленого товару згідно асортименту, погодженому Сторонами, та не вніс оплату за надане в оренду устаткування. Сума заборгованості відповідача складає 956,32 грн.    

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 року порушено провадження у справі №35/170, розгляд справи призначений на 03.08.2006 року.

          В судовому засіданні 03.08.2006р. представник позивача подав клопотання б/н від 02.08.2006р. про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому зазначив про часткову сплату відповідачем кредиторської заборгованості у розмірі 200,00 грн. та у зв’язку з цим він уточнив свої позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 756,32 грн. На підтвердження часткової сплати відповідачем суми боргу, представник позивача надав копію виписки з банківського рахунку позивача.

          В судовому засіданні 04.08.2006р. представник позивача надав  витребувані судом документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі №35/170 від 18.07.2006р.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/170 від 18.07.2006р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

          В судовому засіданні 03.08.2006р. та 04.08.2006р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання б/н від 02.08.2006р. про уточнення (зменшення) позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором  №4013 від 01.07.2003р. у сумі 756,32 грн.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду даної судової справи, проте ні відзиву на позовну заяву, ні інших витребуваних судом доказів не надав, своїх уповноважених представників до суду не направив, про поважність причин не з’явлення не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97. №02-5/289 “Про деякі  питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -  

                                            ВСТАНОВИВ:

01.07.2003 року між Дочірнім підприємством “Тівей Україна”, яке за рішенням власника компанії з 23.03.2006 року змінило назву на Дочірнє підприємство “Райське Джерело” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спец металопрокат” було укладено Договір №4013 на поставку питної води та оренду устаткування (надалі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1 Договору) позивач (Постачальник) взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу (Покупець) воду «Еден», а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її.

В п.3.2 Договору встановлено, що на замовлення Покупця Постачальник надає йому в оренду кулер та/або підставку (надалі за текстом –Устаткування). Використання устаткування здійснюється за цільовим призначенням в обумовлених п.5.1 Договору місцях з додержанням інструкції по експлуатації, які надаються разом з устаткуванням.

Сторони домовились, що розрахунок здійснюється на умовах попередньої оплати в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури. При першій поставці продукція та устаткування передаються лише при оплаті продукції та орендної плати. При наступних поставках оплата продукції здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту відвантаження (п.6.1 Договору).

На виконання умов Договору в період з 06.06.2005 року по 05.10.2005 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 461,48 грн., що підтверджується накладними №2016 від 06.06.2005 року на суму 74,48 грн., №1027 від 05.07.2005 року на суму 129,00 грн., №7102 від 19.08.2005 року на суму 129,00 грн. та №2638 від 05.10.2005 року на суму 129,00 грн.

Отже, позивачем зобов’язання щодо поставки продукції згідно умов Договору, виконані належним чином та в повному обсязі в установлені строки. Проте, відповідач свої зобов’язання по Договору не виконав та не оплатив поставлену йому продукцію у сумі 461,48 грн.

Окрім того, на виконання п.3.2 Договору на замовлення відповідача йому було надано в оренду на 6 місяців устаткування (кулер), що підтверджується Додатком до Договору №1 від 01.07.2003 року, та виставлено рахунок-фактуру №011568_005212 від 01.06.2005 року на суму 390,00 грн. в оплату за тимчасове користування орендованим устаткуванням.

Даний рахунок-фактури відповідачем оплачений не був.

01.12.2005 року відповідачу виставлено рахунок-фактуру №000628_005212 від 01.12.2005 року на суму 390,00 грн., але враховуючи зростаючу суму заборгованості відповідача, позивачем було прийнято рішення про припинення поставок води відповідачу і 19.01.2006 року у відповідача було знято надане йому в оренду устаткування, що підтверджується відповідним Актом від 19.01.2006 року.

У зв‘язку з достроковим зняттям орендованого відповідачем устаткування, орендна плата у період з 19.01.2006 року по 01.06.2006 року згідно рахунку-фактури №000628_005212 від 01.12.2005 року не нараховувалась. Таким чином, із розрахунку орендної плати за користування устаткуванням у розмірі 65,00 грн. в місяць, відповідач не провів оплату згідно з рахунком-фактурою №011568_005212 від 01.06.2005 року за період з 01.12.2005 року по 19.01.2006 року у сумі 104,48 грн.

Загалом відповідачем не сплачено за користування устаткуванням згідно з Договором №4013 від 01.07.2003 року за період з 01.06.2005 року по 19.01.2006 року у розмірі 494,84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість, що виникла внаслідок невиконання зобов’язання по Договору №4013 від 01.07.2003 року, шляхом направлення претензії №06-02 від 02.02.2006р.

20.06.2006 року відповідач перерахував на рахунок позивача 200,00 грн. як оплату частини кредиторської заборгованості відповідно до умов Договору №4013 від 01.07.2003 року, решта суми заборгованості відповідачем не погашена.

Таким чином, на день розгляду справи в судовому засіданні, заборгованість відповідача за вищезазначеним Договором становить 756,32 грн.  

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо здійснення оплати вартості поставленої продукції та внесення орендної плати за користування орендованим устаткуванням позивача, в порядку та на умовах встановлених Договором №4013 від 01.07.2003 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 956,32 грн., проте на момент розгляду справи стало відомо про часткове погашення відповідачем заборгованості за Договором №4013 від 01.07.2003 року у сумі 200,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 756,32 грн., в решті позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що часткове погашення заборгованості в розмірі 200,00 грн., згідно матеріалів справи, було здійснено 20.06.2006 року, тобто до подачу позову до суду, на підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягає стягнення державного мита в розмірі 21,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.193, Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 712, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 77, п.11 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецметалопрокат" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, р/р 26004010148 в КФ АБ «Укркомунбанк», МФО 322357, код ЄДРПОУ 30188369) на користь Дочірнього підприємства «Райське Джерело»(юридична адреса: 03050, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Василенко, 7, р/р 26003300028855 в АКБ «Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ 30858101), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 756 грн. 32 коп. (сімсот п’ятдесят шість гривень 32 коп.) заборгованості за Договором №4013 від 01.07.2003 року; 21 грн. 34 коп. (двадцять одна гривня 34 коп.) - державного мита, 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

          5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

      

      

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

          

Дата підписання рішення: