Справа № 2-604 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2007 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючого-судді Курилыдя А.Р., при секретарі Гаврилюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, КП ЛОР „БТІ та ЕО" про визнання договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 14.07.2005 року, 26.10.2005 року недійсними, визнання недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.07.2005 року, 25.11.2005 року, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5в інтересах якого діє ОСОБА_1, про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення,
встановив:
ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4., треті особи Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус ОСОБА_5., приватний нотаріус ОСОБА_6., КП ЛОР „БТІ та ЕО" про визнання договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 14.07.2005 року, 26.10.2005 року недійсними, визнання недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.07.2005 року, 25.11.2005 року.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що квартира АДРЕСА_1була передана їм у спільну сумісну власність на підставі розпорядження Залізничної районної ради народних депутатів від 31.05.1996 року № 374. В квартирі були зареєстровані вони та неповнолітній ОСОБА_7., 1998 року народження. Спірна квартира є частиною колишньої комунальної квартири, де коридор знаходиться в спільному користуванні з сусідкою ОСОБА_8. Впродовж багатьох років між сусідкою і ними склалися неприязні відносини, які погіршувалися з кожним роком і досягли такого рівня, що вони прийшли до остаточного висновку про продаж квартири для придбання іншого житла. Для вирішення проблем із сусідкою, а також покращення житлових умов ОСОБА_3. порадив їм отримати в банку кредит. Ввійшовши до них в довір'я і ніби-то маючи намір їм допомогти, ОСОБА_3. запропонував переписати квартиру на нього, мотивуючи це тим, що з врахуванням прибутків та їхнім сімейним станом, жодний банк не надасть кредиту для купівлі іншої квартири, а коштів, отриманих від продажу їхньої квартири буде недостатньо для купівлі окремої повноцінної двохкімнатної квартири. 14.07.2005 року під впливом обману, ОСОБА_3. завів позивачку до приватного нотаріуса ОСОБА_5., де був підписаний договір купівлі-продажу. Підписуючи даний договір купівлі-продажу волі позивачів на відчуження квартири ОСОБА_3. не було, не було обговорено істотних умов цього договору, вартість договору. Незважаючи на те, що в п.4 договору зазначено, що продаж вчинено за 7000 грн., жодні кошти не передавалися та ними не отримувалися. ОСОБА_3. пояснював, що суму договору, порядок проведення розрахунків та відсутність у сторін будь-яких
2
претензій фінансового характеру необхідно зазначити, щоб договір відповідав встановленій формі. Ці обставини свідчать саме про те, що договір купівлі-продажу укладався під шахрайським впливом відповідача ОСОБА_3. ніби-то для отримання ним кредиту в банку для придбання їм квартири. Після підписання договору, продовжуючи вводити їх в оману, ОСОБА_3. запропонував їм знятися з реєстрації з спірної квартири, оскільки отримати кредит буде легше якщо в квартирі ніхто не буде зареєстрований. Крім того, ОСОБА_3. повідомив їм, що банк не погодиться на заставу квартири, якщо в квартирі буде зареєстрована неповнолітня дитина. Для того щоб виписати ОСОБА_7. ОСОБА_3. приніс лист Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26.07.2005 року про те, що Галицька райадміністрація не заперечує проти перереєстрації ОСОБА_1. та неповнолітнього ОСОБА_7., 1998 року народження з квартири АДРЕСА_1у квартируАДРЕСА_2. Після виписки з квартири ОСОБА_3. сказав, що Приватбанк відмовив йому у видачі кредиту. Згодом відповідач почав зухвало себе з ними поводити. Оскільки позивачі зрозуміли, що ОСОБА_3. ввів їх в оману, то попросили піти до нотаріуса та переоформити назад квартиру, в чому ним було їм відмовлено. Відповідно до ст.203 ЦК України, для чинності право чину необхідно, щоб волевиявлення учасника право чину було вільним і відповідати його внутрішній волі, право чин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей. Оскільки їхнього волевиявлення на відчуження квартири АДРЕСА_1не було, вказаний договір купівлі-продажу суперечить правам і інтересам неповнолітнього ОСОБА_7., відповідач ввів їх в оману щодо обставин, які мали істотне значення, то є всі підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, таким, що не відповідає вимогам закону та укладений під впливом обману. 26.10.2005 року відповідач ОСОБА_3. перепродав квартиру відповідачу ОСОБА_4., що в черговий раз підтверджує шахрайські дії з боку ОСОБА_3. відносно них. В п.4 договору купівлі-продажу зазначається, що квартира оглянута покупцем Супте лем до підписання договору. Це не може відповідати дійсності з тих причин, що вони продовжують проживати в спірній квартирі і відповідача ОСОБА_4. ніколи в квартирі не бачили. Враховуючи вищенаведене, просять суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 14.07.2005 року між ОСОБА_1., яка діяла від свого імені та імені ОСОБА_2. та ОСОБА_3., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5., визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 26.10.2005 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_4., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6., визнати недійсними витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.07.2005 року, 25.11.2005 року відповідно та повернути квартиру АДРЕСА_1в їхню власність.
ОСОБА_4. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_7. в інтересах якого діє ОСОБА_1., про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 26.10.2005 року він прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1від продавця ОСОБА_3. Згідно ст.ст.316,317,319,321,328 ЦК України з моменту підписання договору він набув право власності на своє майно і ніхто не вправі перешкоджати у реалізації його права власності на придбану квартиру. Проте відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2., скориставшись дублікатом ключів від квартири, які вони, як колишні власники не передали ОСОБА_3. самоуправно заволоділи квартирою. Незаконно проживаючи у його квартирі, позивачі не допускають його до власного житла, чинять перешкоди в його правах на квартиру. ОСОБА_1. разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2. добровільно і за взаємною згодою 14.07.2005 року продали квартиру ОСОБА_3. Згідно чинного законодавства даний догвір було посвідчено у нотаріуса, сторони за п.4 договору провели всі розрахунки, знялися з реєстрації. Свої дії позивачі обґрунтовують тим, що
3
ОСОБА_3. обіцяв під заставу квартири одержати позику, щоб купити їм інше житло. Така мотивація є надуманою, оскільки ОСОБА_1. особисто приймала участь при укладенні договору, збирала необхідні документи. ОСОБА_1. як законний представник свого неповнолітнього сина, особисто зверталася в Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради за отриманням дозволу на виписку дитини, особисто знімала себе, свою матір та сина з реєстрації за вищевказаною адресою. Пояснення позивачів щодо одержання кредиту під заставу колишньої квартири є надуманими, у договорі не обумовлена така домовленість, продаж квартири відбувся для свого відселення із-за своїх поганих стосунків з сусідами по спільному коридору і інше помешкання і таке помешкання було представлено опікунській раді, інакше не було б отримано дозволу на зняття з реєстрації неповнолітньої дитини. Крім того, позивачі продали квартиру 14.07.2005 року, а до суду про визнання даного договору недійсним звернулися лише 25.09.2005 року. Враховуючи вищенаведене, просить суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2. ОСОБА_7. не чинити йому перешкод в здійснені права користування квартирою АДРЕСА_1та виселити ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_7. з квартири АДРЕСА_1.
Позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2. та їх представник - адвокат ОСОБА_9. в судовому засіданні свій позов підтримали, позов ОСОБА_4. заперечили, дали пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_3. на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився без поважних причин і оскільки суд не має відомостей про причину його неявки, справу вирішено у його відсутності, на підставі ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних та доказів. В наявних в матеріалах справи письмових поясненнях ОСОБА_3. (т.1 а.с. 100-101), останній просить розглядати справу у його відсутність та стверджує, що позивачі у встановленому законом порядку при своєму волевиявленні добровільно продали йому квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира була у вільному продажу і рекламувалася через газети позивачами із зазначенням суми продажу у 40000 доларів США. До підписання ним з ОСОБА_1. договору купівлі-продажу він повністю розрахувався з позивачкою за квартиру. Позивачі зобов'язувалися звільнити квартиру разом з своїм майном та виписатися з квартири не пізніше 01.09.2005 року, однак останні виписалися раніше, а саме 23.08.2005 року бо придбали для себе інше житло. Десь на початку вересня 2005 року позивачі почали вимагати від нього додатково сплатити їм ще гроші понад суму, яку вони обумовили при укладенні договору, однак він відмовився. Оскільки позивачі та їхній знайомий працівник ДАІ ОСОБА_10погрожували йому, вимагаючи гроші, він був змушений продати квартиру. Покупець, а ним виявився ОСОБА_4. оглянув квартиру і ними було досягнуто усіх умов договору, а тому він продав спірну квартиру.
Відповідач ОСОБА_4. в судовому засіданні свій позов підтримав, позов ОСОБА_1., ОСОБА_2. заперечив, дав пояснення, аналогічні мотивам своєї позовної заяви.
Представник третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, будучи належно повідомленою про час і місце розгляду справи в судовому засіданні 03.07.2007 року в судове засідання не з'явилася без поважних причин і оскільки суд не має відомостей про причину неявки, справу вирішено у її відсутності, на підставі ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних та доказів. В попередніх судових засіданнях представник Галицької районної адміністрації Львівської міської ради позов ОСОБА_1., ОСОБА_2. залишила на розгляд суду, дала пояснення, що розпорядження про дозвіл на продаж квартири №5 по АДРЕСА_1від імені малолітнього ОСОБА_7., 1998 року народження районною адміністрацією не видавалося, оскільки дитина не мала власності у вищевказаній квартирі. ОСОБА_1. -мати дитини звернулася в адміністрацію з заявою щодо перереєстрації її малолітного сина з адреси: АДРЕСА_1за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки малолітній ОСОБА_7. частки в
4
приватизованій квартирі не мав та перереєстровувався разом з своєю мамою на іншу адресу, 26.07.2005 року Галицька районна адміністрація скерувала листа начальнику відділення громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб про те, що не заперечує щодо перереєстрації ОСОБА_1. та її малолітнього сина ОСОБА_7.
Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5. в судове засідання не з'явилася без поважних причин і оскільки суд не має відомостей про причину неявки, справу вирішено у її відсутності, на підставі ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних та доказів. Крім цього, ОСОБА_5 подала суду заяву, згідно якої просить розглядати справу у її відсутності. В попередніх судових засіданнях ОСОБА_5 залишила позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на розсуд суду, дала пояснення, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 14.07.2005 року між ОСОБА_1., яка діяла від свого імені та імені ОСОБА_2. та ОСОБА_3. був нею посвідчений у відповідності до чинного законодавства. Договір посвідчувався в присутності сторін. Вона оглянула документи на квартиру, з'ясувала дієздатність сторін і їхні документи. Вона підготувала проект договору, вони не мали до нього зауважень та підписали договір. Розрахунків у її присутності сторони не проводили. Всі витрати по договору оплатив покупець.
Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6. в судове засідання не з'явилася без поважних причин і оскільки суд не має відомостей про причину неявки, справу вирішено у її відсутності, на підставі ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних та доказів. В попередніх судових засіданнях ОСОБА_6. залишила позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на розсуд суду, дала пояснення, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 26.10.2005 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_4. був нею посвідчений у відповідності до чинного законодавства. Договір посвідчувався в присутності сторін. Вона оглянула документи на квартиру, з'ясувала дієздатність сторін і їхні документи. Договір було підписано сторонами на наступний день. Витрати по договору ніс покупець ОСОБА_4. Заборон чи обмежень на спірну квартиру ні в день підготовки договору, ні в день його підписання не було.
Представник третьої особи - КП ЛОР „БТІ та ЕО" в судове засідання не з'явилася без поважних причин і оскільки суд не має відомостей про причину неявки, справу вирішено у її відсутності, на підставі ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних та доказів. В попередніх судових засіданнях представник КП ЛОР „БТІ та ЕО" залишив позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на розсуд суду, доповнив, що витяги про право власності видавалися в той же день, бо було доплачено за терміновість. Реєстратор вправі був реєструвати право власності за ОСОБА_4. на спірну квартиру, оскільки судом не встановлювалися такі обмеження.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали інвентаризаційної справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2. слід відмовити, а позов ОСОБА_4. задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Право чин має вчинятися у формі, встановленій законом. Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Право чин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.07.2005 року (т.1 а.с.13), ОСОБА_1. та ОСОБА_2. продали, а ОСОБА_3. купив квартиру АДРЕСА_1. Сторони угоди були попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, уклали
5
договір перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті, діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору.
Відповідно до п.4 договору, продаж вчинено за 7000 гривень. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцями особисто до підписання цього договору.
Згідно п.11 договору, продавці зобов'язуються знятися з реєстрації особисто та з іншими особами, що проживають в квартирі та надати квартиру для безперешкодного користування покупцю, звільнивши від речей домашньої обстановки та вжитку, оплатити всі комунальні платежі на момент звільнення квартири, тобто не пізніше 01 вересня 2005 року.
Позивачі були власниками спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 31.05.1996 року (т.1 а.с.16) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.2001 року (т.1 а.с.164)
Тобто позивачка ОСОБА_1. розпорядилася своїм майном і майном своєї матері ОСОБА_2. згідно довіреності (т.1 а.с.159). Як вбачається з вищевказаної довіреності, ОСОБА_2. уповноважила ОСОБА_1. продати чи обміняти належну їй на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1, зняти з реєстраційного обліку її з вищевказаної квартири тощо.
Після підписання договору купівлі-продажу позивачі знялися з реєстрації за адресою:АДРЕСА_1(т.1 а.с. 105-106, 118-121)
Листом від 26.07.2005 року (а.с.20) Галицька районна адміністрація Львівської міської ради не заперечила проти перереєстрації ОСОБА_1. та малолітнього ОСОБА_7., 1988 р.н. з квартири за адресою:АДРЕСА_1у квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2006 року (т.1 а.с.358) по факту шахрайства зі сторони ОСОБА_3. відносно ОСОБА_1., яке мало місце в липні 2005 року в порушенні кримінальної справи відмовлено за п.2 ст.6 КПК України.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8. дала пояснення, що вона являється сусідкою ОСОБА_1. та ОСОБА_2. і останні намагаються користуватися її коридором. По обставинах справи може повідомити, що ОСОБА_3. поселився в спірній квартирі ще раніше до продажу квартири та проживав там спільно з ОСОБА_1. В червні 2005 року до неї прийшов ОСОБА_3. та повідомив, що більше ОСОБА_1. не буде з нею конфліктувати, а він шукає для останньої житло. Пізніше ОСОБА_3. говорив, що позивачі купили квартиру і роблять там ремонт. При цьому в цей час ОСОБА_1. продавала меблі з квартири по АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_11. в судовому засіданні дала пояснення, що вона є сусідкою позивачів. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з квартириАДРЕСА_1в 2005 році не виїжджала. Жодних меблів з квартири не вивозилося. Чорним ходом в квартиру позивачі не користуються. Ремонт в квартирі робився коли ще була жива мати ОСОБА_2.
Аналогічні пояснення дала допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12.
Свідок ОСОБА_13. в судовому засіданні пояснила, що в 2005 році в позивачів почалися конфлікти з ОСОБА_8. і через те ОСОБА_1. та ОСОБА_2. хотіли продати свою квартиру. Через це ОСОБА_1. познайомилася з ОСОБА_3. який повинен був допомогти їм купити іншу квартиру. В неї позивачі позичали гроші на оформлення документів в сумі 500 доларів США, оскільки в них грошей не було. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з квартириАДРЕСА_1в 2005 році не виїжджала.
Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін право чину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи право чину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно занижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які
6
можуть перешкодити вчиненню право чину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною право чину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки право чину, які насправді наступити не можуть.
Враховуючи докази, наведені вище, суд приходить до висновку, що позивачами не наведено жодних даних, на підставі яких можна зробити висновок, що договір купівлі-продажу квартири від 14.07.2005 року був укладений під впливом обману з боку відповідача ОСОБА_3. Вищевказаний договір купівлі-продажу повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, а саме ст.203 ЦК України.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 26.10.2005 року (т.1 а.с.88), ОСОБА_3. продав, а ОСОБА_4. купив квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до п.2 вищевказаного договору, продаж квартири здійснено за ціною 127500 грн. Підписання продавцем даного договору свідчить про те, що розрахунки з продавцем проведено повністю та про відсутність претензій матеріального характеру до покупця.
Спірна квартира на момент купівлі не знаходилася під забороною відчуження, що стверджується витягом з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.1 а.с.89), довідкою приватного нотаріуса ОСОБА_6. (т.1 а.с.90).
Вищевказана квартира на момент її продажу ОСОБА_4., відповідно до довідок ЛКП „Каменяр-центр", відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Галицького району, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради була вільною, в ній ніхто не був зареєстрований (т.1 а.с.20,105-107).
Таким чином суд приходить до висновку, що й договір від 26.10.2005 року повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, а саме ст.203 ЦК України.
Оскільки договори купівлі-продажу квартири від 14.07.2005 року та 26.10.2005 року укладені відповідно до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2., а тому в таких слід відмовити.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4. набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, його позов підлягає до задоволення. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що слід зобов'язати ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_7. не чинити перешкод ОСОБА_4. в здійснені права користування квартирою АДРЕСА_1та виселити ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_7. з квартири АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст.ст.203,215,216,230, 319,386,391 ЦК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, відмовити.
Позов ОСОБА_4 задоволити.
7
Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5не чинити перешкод ОСОБА_4в здійснені права користування квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5з квартири АДРЕСА_1.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10-ти днів з дня складання рішення у повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення в повному обсязі виготовлено 24.07.2007 року в 16.00 год.