№ 0827/2-а-7610/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2011 року                                                                                           м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дацюк О.І., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі УПФУ), вказавши, що отримує пенсію за віком, є дитиною війни та, відповідно, має право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається з розміру прожиткового мінімуму. Оскільки відповідач відповідні виплати підвищення не проводив, просить визнати неправомірною відмову УПФУ згідно його відповіді від 07.04.2011 року щодо перерахунку та сплати недоплаченої надбавки до пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, як дитині війни,  зобов’язати відповідача провести перерахунок  пенсії з 01.09.2010 року по дату винесення рішення суду з урахуванням підвищення не менше ніж на 30% від мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, зобов’язати відповідача надалі виплачувати пенсію  з урахуванням підвищення не менше ніж на 30% від мінімальної пенсії за віко, як дитині війни.

Відповідачем заперечень на позов не надано.

При вивченні матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни за визначенням ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року, а саме: дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач перебуває на обліку в УПФУ, отримує пенсію за віком, а також надбавку у розмірі, встановленому для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки позивачем не заявлено про поновлення строку звернення з позовом, суд застосовує ст. 99 ч. 2 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 100 КАС України пропуск строку є підставою для відмови у позові за період часу до шести місяців до звернення з позовом.

При визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки іншого розміру чинним законодавством не встановлено, виходить з положень ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року, яка встановлює мінімальну пенсію за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року надає право дітям війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Після визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року в частині викладення даної статті в новій редакції, зазначена норма Закону діє в первісній редакції до теперішнього часу.

З адміністративним позовом позивач звернувся 20.04.2011 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач повинен провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, з 20.10.2010 року з урахуванням сум, отриманих за вказаний період.

З огляду на те, що пенсія за віком та підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві призначені довічно, змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тож суд дійшов висновку про відсутність підстав обмежувати строк нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», та з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі заявлених вимог та зобов’язати відповідача проводити відповідні виплати до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160-163, 183-2, 256 КАС України,—

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року і статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року за період з 20 жовтня 2010 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її отримання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                              О.І. Дацюк