Справа № 2-372/ 2007 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2007 рік. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді                                                Бібік М.В.

секретаря                                                            Слюсаренко А.І.

з участю: позивача                                                             ОСОБА_1

представника відповідача                                  ОСОБА_2

розглянувши в попередньому судовому засіданні в приміщенні м/суду м. Новий Буг цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської сільської Ради Новобузького району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно по праву спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно по праву спадкування, де вказав, що після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, який був збудований в 1964 році, але не був зареєстрований за його життя, просив визнати за ним як спадкоємцем право власності на жилий будинок НОМЕР_1 з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечує проти їх задоволення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Вислухав пояснення, дослідивши пцсьмові докази, суд приходе до такого висновку.

Матеріали справи та пояснення вказують на те, що ОСОБА_3 у 1964 році на відведеній в установленому порядку земельній ділянці збудував жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 і проживав в цьому будинку, але первинної реєстрації прав власності на нерухоме майно не провів.

Як вбачається з довідки Шевченківської сільської Ради Новобузького району, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1. Рішенням виконкому сільської Ради від 14.01.1992 року №2 "Про встановлення права власності на домоволодіння" було визнано право власності на домоволодіння особистого сектору за громадянами, які проживали на території сел Шевченківської сільської Ради в тому числі і за громадянином ОСОБА_3.

До моменту смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1,   ОСОБА_3 постійно проживав у

спірному будинку і використовував його за призначенням на протязі 43 років.

Таким чином, з моменту завершення будівництва жилого будинку, згідно до ст.ст.12, 16, 17 закону України "Про власність", ОСОБА_3, фактично став власником новоствореного нерухомого майна, але за життя не вчинив дії щодо прийняття нерухомого майна до експлуатації та щодо державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правомірність володіння ОСОБА_3 спірним жилим будинком знайшла своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, тому його позовні вимоги щодо визнання за ним права власності по праву спадкування на жилий будинок, що правомірно належав його батькові ОСОБА_3, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11,208- 209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами по праву спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок НОМЕР_1, загальною площею 70,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, вбиральня Д, огорожа № 1, споруди №2,3,4,5,1,11, розташований по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України .