ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2011 р. Справа № 5023/5119/11
вх. № 5119/11
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Гайдамака А.М. за посвідченням № 146 від 15.09.2010 р.;
позивача - не з"явився;
3-я особа 1 на стороні позивача - не з"явився;
3-я особа 2 на стороні позивача - не з"явився;
3-я особа 3 на стороні позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
3-я особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 396/22 від 19.05.2011р.
розглянувши справу за позовом Прокурора Зміївського району Харківської області м. Зміїв в інтересах держави - в особі Нижньобішкінської сільської ради, с. Н. Бішкін;
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державну пайонну адміністрацію Зміївського району Харківської області, м. Зміїв;
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків;
ретя позивача: Лиманська сілська рада Зміївського району Харківської області, с. Лиман;
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Зміїв;
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ВАТ "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС, смт. Комсомольске
про зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
22.06.2011р. прокурор Зміївського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовом в інтресах держави в особі Нижньобишкінської сільскої ради до відповідача ФОП ОСОБА_2 про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди. В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Прокурор стверджує, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку на території Н.Бишкинської сільскої ради площею 175 га для товарного сілськогосподарського виробництва.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, але витребуваних судом документів не надав.
Представник третьої особи на стороні відповідача (ВАТ "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС), залученої ухвалою суду від 20.07.2011р., в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, але письмових пояснень щодо заявленого позову та витребуваних судом документів не надав.
Перша, друга та третя 3-ті особи на стороні позивача, а також відповідач правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, витребувані судом документи не надали, про причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі про відкладення розгляду справи, наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення відповідних відправлень.
Ухвала від 20.07.2011р., направлена на адресу відповідача, повернулась до господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи на стороні відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
10 червня 2010 року Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, у ході якої було виявлене, що на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області ОСОБА_4 (відповідач по справі) самовільно зайняв земельну ділянку площею 175 га із земель сільськогосподарського призначення, де провів обробку земель та посіяв сільськогосподарські культури соняшник і ячмінь: ячмінь - 55 га, соняшник - 120 га, чим порушив ст. 125 Земельного кодексу України, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.06.2010р.
10 червня 2010 року Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області було також складено акт обстеження зазначеної земельної ділянки № 120007, яким зазначено, що документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою не укладено, договір оренди землі відсутній.
За результатами проведеної перевірки було складено постанову від 25.07.2010р. № 120021, якою на ОСОБА_2 було накладено адміністративний штраф.
10 червня 2010 року Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, за результатами перевірки, був виданий припис №120073, яким відповідача зобов’язано у місячний термін усунути порушення земельного законодавства.
Згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву родючого шару грунту без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963 нараховано збитки, заподіяні відповідачем у зв"язку з самовільним використанням земельної ділянки площею 175,00 га на території Лиманської сільської ради, сума яких згідно наданого розрахунку склала 168318,15 грн.
Прокурор в прохальній частині позовної заяви просить суд зобов"язати ФОП ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку плондею 175 га, розташовану с. Н.Бішкін Зміївського району Харківської області, привести її у придатний для використання стан, та повернути її власнику, Н.Бішкінській раді Зміївського району Харківської області. Крім того, просить стягнути з відповідача 168,32 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону –частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.
Однак, відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, як свідчать матеріали справи договір оренди на момент вирішення справи не укладений, а земельна ділянка не звільнена.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.
Відпоповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
Земельна ділянка є державної власністю і відповідно до пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України та наданих до позовної заяви документів перебуває у віданні Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області.
У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У відповідності до статті 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В той час як відповідачами визначено підприємства та організації, яким пред”явлено позовну вимогу.
Зважаючи на наведене прокурор визначає в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також визначає коло осіб які порушили права чи інтереси осіб зазначених прокурором, а також вказує на норми права, які порушені відповідачами.
Прокурор в позовній заяві визначає позивачем, інтереси якого порушені, Нижньобішкінську сільську раду Зміївського району Харківської області, в той час як свідчать матеріали справи спірна земельна ділянка знаходиться на території Лиманської сільської ради Зміївського району.
У відповідності до ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню викладених з позовній заяві обставин щодо самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем та відшкодування витрат, спричинених державі в особі позивача - Нижньобішкінскій сільській раді, самовільними використанням земельної ділянки, покладений на прокурора.
Проте, в даному випадку цей тягар доказування прокурором не витриманий, належних доказів суду не надано.
Натомість прокурором до позовної заяви надані документи, які свідчать про зайняття відповідачем земельної ділянки на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області.
За таких обставин, відсутність в матеріалах справи таких документів, які свідчать про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки на території Нижньобішківської сільської ради Зміївського району свідчить, що права та інтереси позивача як органа держави, якого визначає прокурора, не порушені.
Всупереч вимог ухвали суду від 20.07.2011р. прокурором не подано до суду заяви про уточнення позовних вимог в частині позивача у справі, а також стосовно предмету позову в частині суми збитків, заявлених до стягнення (оскільки в прохальній частині позовної заяви, в розрахунку, наданому до позовної заяви та в тексті описової частини позовної заяви зазначено різні суми збитків).
Вищезазначене унеможливлює задоволення позовних вимог про зобов"язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із поверненням її Нижньобішківській сільській раді та стягнення шкоди, спричиненої самовільним використанням.
Крім того, суд зазначає, що слід розрізняти поняття "користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів", що має місце в даному випадку, і поняття "самовільне зайняття земельної ділянки".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".
Про розмежування понять "користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів" та "самовільне зайняття земельної ділянки" йденться в листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008р. №14-17-4/12991, яким зазначено, що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа".
Відповідно до наявного в матеріалах справи договору № 18 від 03.04.2009р. між ВАТ "Центренерго" в особі Зміїівської ТЕС та ФОП ОСОБА_2, відповідачу була надана земельна ділянка площею 175 га для підтримання її в придатному для цільового використання стані шляхом впровадження агротехнічних заходів, недопущення погіршення родючості грунтів на строк протягом здійснення цих заходів але не пізніше 31.12.2010р. (з урахуванням додакової угоди від 30.12.2009р.).
На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність та необгрунтваність позовних вимог прокурора та необхідінсть відмови у їх задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України згідно якої судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Проте, прокуратура звільнена від сплати державного мита п.30 ч.1 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито", відтак в даному разі державне мито не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 21, 29, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Бринцев О.В.
Повний текст рішення
підписано 08.03.2011р.
Справа № 5023/5119/11