ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" лютого 2011 р. Справа № 6/012-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Жоравське” до Приватного підприємства “Аршин” про спонукання до виконання договірних зобов’язань,
представники:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.01.2011 р.);
відповідача: Галас С.В. –директор (наказ № 1 від 26.02.2004р.);
Апостолюк О.О. ОСОБА_2
СУТЬ СПОРУ:
У лютому 2011 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Жоравське” (далі - СТОВ “Жоравське”, позивач) звернулося з позовом до господарського суду Київської області до Приватного підприємства “Аршин” (далі – ПП “Аршин”, відповідач) про спонукання до виконання договірних зобов’язань.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4 на землевпорядні роботи від 19 березня 2008 року щодо виконання робіт у строки визначені п. 5.1. договору.
У зв’язку з цим позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати умови договору № 4 на землевпорядні роботи від 19 березня 2008 року, укладеним між ПП “Аршин” та СТОВ “Жоравське” в частині виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на земельну ділянку для передачі її в оренду терміном на 10 років СТОВ “Жоравське” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Жоравської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07 лютого 2011 року порушено провадження у справі № 6/012-11 та призначено до розгляду на 22 лютого 2011 року.
В судовому засіданні 22 лютого 2011 року відповідачем подано відзив № 6 від 21 лютого 2011 року, в якому він зазначив, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у даному відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
19 березня 2008 року між Приватним підприємством “Аршин” (далі –виконавець, позивач у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Жоравське” (далі –замовник, відповідач у справі) було укладено договір № 4 на землевпорядні роботи (далі –договір). Відповідно до умов договору (п. 1.1.) замовник доручає (передає), а виконавець бере на себе (приймає) розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів на земельну ділянку для передачі її в оренду терміном на 10 років СТОВ “Жоравське” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Жоравської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Як визначено п. п. 2.1., 2.4. договору, за виконану роботу згідно з цим договором замовник перераховує у відповідності до протоколу про договірну ціну 7670,53 грн без ПДВ. Оплата виконується попередньо (аванс в розмірі 50% від загальної вартості робіт, що становить 3835,26 грн).
Сторонами погоджено (п. п. 5.1 - 5.1.2. договору), виконавець зобов’язується виконати роботи за 9 (дев’ять) місяців при умовах:
- початок дії договору вважається день оплати замовником робіт, витрати у розмірі 50% від вартості робіт, що становить 3835,26 грн.
- надання замовником всіх необхідних матеріалів.
Згідно з п. 5.1.4. договору, договір закінчує свою дію після виконання сторонами взятих на себе зобов’язань та 100% оплати вартості робіт.
Зі змісту укладеного між сторонами договору суд прийшов до висновку, що даний договір має ознаки договору підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, позивач у відповідності до вимог п. п. 2.4. та 5.1.1. договору перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 5000 грн (здійснив попередню оплату у розмірі 65% від ціни договору) з призначенням платежу –“Створення тех. документації”, що підтверджується квитанцією № 6 від 21 березня 2008 року.
Як вбачається з п 5.1.2. договору, виконавець надає замовнику всіх необхідні матеріали для виконання робіт.
Згідно з вимогами положень ст. 27 Закону України «Про землеустрій” обов’язком позивача, як замовника документації із землеустрою, був обовязок надати відповідачу вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою.
Будь-яких доказів того, що позивач передав відповідачу вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою останній суду не надав.
Єдиним доказом того, що певна документація передавалась є лише лист відповідача № 2 від 31 січня 2011 року.
Cудом встановлено, що відповідно до відомостей вказаних у даному листі позивачем передано відповідачу матеріали, а саме:
· дозвіл Яготинської Райдержадміністрації на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 28 березня 2007 року терміном дії до 28 березня 2008 року;
· довідка про правовий статус земельної ділянки виданої ТОВ «Жоравське” Яготинським районним відділом земельних ресурсів термін дії якої закінчився 31 грудня 2007 року.
Факт передання позивачем вищезазначених документів відповідачу сторонами не заперечувався.
Відповідно до положень п. а) ст. 22 Закону України «Про землеустрій” землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою
Відтак, правовою підставою для замовлення та здійснення робіт із землеустрою є саме наявність чинного рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
Натомість, відсутність відповідного рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою чи втрата останнім чинності унеможливлює виконання розробниками документації із землеустрою будь яких дій спрямованих на здійснення землевпорядних робіт в силу вимог п. а) ст. 22 та п. а) ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій” .
Аналіз обставин справи дає підстави зробити суду висновок про те, що під час передання відповідачу необхідних матеріалів для виконання останнім своїх договірних зобов’язань позивач знав про їх часткову нечинність, та про те, що термін дії дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну закінчувався через дев’ять днів після підписання договору, однак, всупереч цьому, передав відповідачу документи, на підставі яких неможливо виконати договірні зобов’язання в строки обумовлені сторонами (9 місяців) в силу положень ст.ст. 22, 27 Закону України «Про землеустрій”.
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Крім того, ч. 1 ст. 850 ЦК України передбачено, що замовник зобов’язаний сприяти підрядникові у виконані роботи в порядку, встановленому договором підряду.
Таким чином, з огляду на положення ст. 613 ЦК України, відсутність матеріалів необхідних для виконання робіт в розумінні ст.ст. 22, 27 Закону України «Про землеустрій” вказує на факт прострочення кредитором у даному зобов’язанні.
Водночас, суд враховує вимогу спеціальної норми закону, яка регулює інститут договорів підряду, якою визначено обов’язок підрядника попередити замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи (п. 3 ст. 847 ЦК України).
Судом встановлено, що з моменту перерахування коштів та до закінчення 9 місячного терміну виконання робіт жодних активних дій з боку відповідача щодо попередження замовника про обставини, які загрожують якості або придатності результату роботи, а саме щодо невідповідності переданих матеріалів вимогам ст.ст. 22, 27 Закону України «Про землеустрій” останній не здійснив.
Заперечення відповідача про те, що ст. 847 ЦК України не передбачено письмового повідомлення щодо поновлення документів та надання позивачем додаткових документів необхідних для виконання умов договору суд вважає необґрунтованими, оскільки згадана норма закону є імперативною та вимагає попередження замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, з огляду на встановлені вище обставини справи, в розрізі положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач також є таким, що прострочив виконання обов’язку покладеного на нього ст. 847 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, в даному випадку, суд вважає встановленим факт прострочення як кредитора так і боржника.
Частиною 2 ст. 615 ЦК України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Суд враховує зазначені положення ч. 2 ст. 615 ЦК України та, з огляду на доведений факт прострочення як кредитора так і боржника, приходить до висновку, що, в силу вимог закону, виконання сторонами зобов’язань за договором № 4 від 19 березня 2008 року було відстрочене до моменту надання позивачем чинного(нового) дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Оцінюючи подані сторонами докази в сукупності суд також бере до уваги ту обставину, що на момент звернення до суду позивач не поновив переданих відповідачу документів необхідних для виконання робіт передбачених договором № 4 на землевпорядні роботи від 21 березня 2008 року, що підтверджується листом № 2 від 31 січня 2011 року відповідача на вимогу позивача про передачу технічної документації із землеустрою та фактом неподання позивачем до суду нового(чинного) дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Водночас, вбачається, що листом № 2 від 31 січня 2011 року відповідач повідомив позивача, що на даний час проведені польові та камеральні роботи, але через відсутність нового(чинного) дозволу на складання технічної документації із землеустрою, подальші роботи призупинені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за умови відсутності у відповідача вихідної документації з землеустрою, яка є чинною на момент проведення робіт, у відповідності до положень ст. ст. 22, 27 Закону України «Про землеустрій” останній позбавлений об’єктивної можливості завершити виконання робіт, передбачених договором.
Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, звертаючись до суду, сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що факт відсутності у відповідача вихідної документації, відповідно до положень п. а) ст. 22, ст. 27 та п. а) ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій” унеможливлює виконання останнім робіт передбачених договором, оскільки відповідач не є таким, що уповноважений на отримання на користь позивача від компетентних органів дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
З урахуванням наведеного позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Жоравське” до Приватного підприємства «Аршин»спростовуються вищенаведеним, а тому задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Черногуз А.Ф.