2-577/07

РІШЕННЯ

 іменем України

15 червня 2007 року Орджонікідзевський районний суд м.  Харкова в складі:

головуючого судді - Шевченка С. В.

за участю секретаря Салтовець О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікщзевського районного суду м.  Харкова цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" до ОСОБА_1,  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна колона №1",  ОСОБА_2 та ОТП Банку,  треті особи: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3,  приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4,  приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5,  про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство -"Харківське автотранспортне підприємство" 14.11.2006 року подало до суду позов,  в якому просить визнати недійними договір купівлі-продажу від 11 квітня 2003 року укладений між ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" та ОСОБА_1,  договір купівлі-продажу від 5 жовтня 2005 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Автотранспортна колона №1",  договір купівлі-продажу від 06 червня 2006 року укладений між ТОВ "Автотранспортна колона №1" і ОСОБА_2 та витребувати у ОСОБА_2 нежитлові приміщення: виробничий корпус літ.А-2,  загальною площею 1492, 9кв.м; будівлю трансформаторної підстанції літ.3-1,  загальною площею 99, 6 кв.м. ; контрольно-пропускний пункт літ.Б-1,  загальною площею 25, 7 кв.м. ; механічну майстерню літ.Е-1,  загальною площею 505, 9 кв.м. ; склад запасних частин літ.Г-2,  загальною площею 168, 4 кв.м. ; склад для продуктів літ.И-1,  загальною площею 32, 0 кв.м. ; будівлі ТО-2 літ.Д-1,  загальною площею 429, 8 кв.м. ; механічну мийку літ.Ж-1,  загальною площею 121, 5 кв.м. ; паливно-заправний пункт літ.В-1,  загальною площею 39, 5 кв.м. ,  які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,  відчужені за оспорюваними договорами.

В процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки НОМЕР_1 року від 06 червня 2006 року укладений між АКБ «Райффайзенбанк Украина» та ОСОБА_2

Також позивач уточнив свої вимоги і просив визнати недійсним з моменту укладення договір від 06 червня 2006 року укладений між ТОВ "Автотранспортна колона №1" і ОСОБА_2 в частині купівлі-продажу спірного майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність договору купівлі-продажу від 11 квітня 2003 року статутним цілям діяльності позивача,  як юридичної особи,  та вимогам закону - відсутність рішення в порядку передбаченому статутом Правління ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" про продаж майна. Стосовно договорів від 05 жовтня 2005 року і від 06 червня 2006^року ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" позовні вимоги обґрунтовувало тим,  що у ОСОБА_1 не виникло право власності на нежитлові приміщення внаслідок недійсності договору від 11 квітня 2003 року і він не мав права відчужувати ці приміщення,  а відповідачі ТОВ „Автотранспортна колона №1" і ОСОБА_2 не є добросовісними набувачами,  оскільки нежитлові приміщення вибули із володіння позивача поза його волею,  оскільки були відчужені з порушенням встановленого статутом ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" порядку.

Відповідач ОСОБА_1 та представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна колона №1",  ОСОБА_2 та ОТП Банку,  як правонаступника АКБ «Райффайзенбанк Украина»,  проти позову заперечували.

Посилались на те,  що договір купівлі-продажу від 11 квітня 2003 року укладений між ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" та ОСОБА_1 відповідає вимогам законодавства,  яке діяло на час укладення договору і тому ОСОБА_1,  а потім і ТОВ "Автотранспортна колона №1" та ОСОБА_2 правомірно розпоряджались спірним майном,  оскільки були належними власниками.

Крім того,  посилались на те,  що продаж спірного майна не суперечив встановленим статутом цілям господарської діяльності ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" і даний продаж не був збитковим для підприємства,  оскільки балансова вартість спірного майна на час його продажу ОСОБА_1 не відповідала дійсній його вартості,  так як дане майно знаходилося в дуже незадовільному стані,  також відповідач та представники відповідачів посилались на те,  що різницю між балансовою вартістю спірного майна та сумою за яку було вчинено продаж не можна вважати збитком,  оскільки баланс позивача за 2001-2002 роки був збитковим,  що свідчить про недбалість в здійсненні підприємницької діяльності і причинного зв'язку з неотриманням прибутку і продажем майна немає. Крім того,  на думку відповідачів,  є необгрунтованими і доводи позивача про те,  що продаж майна значно зменшив обсяг робіт та послуг,  що надавались позивачем,  оскільки не надано доказів,  що саме оспорювана угода від 11 квітня 2003 року спричинила такі наслідки для підприємства,  як його збитковість,  борги.

Не погоджуються відповідачі також і з твердженням позивача про те,  що продаж спірного майна було вчинено з порушенням порядку встановленого Статутом ВАТ «ХАТП»,  а саме з тим,  що правлінням підприємства не було прийняте відповідне рішення і в спростування даної обставини надали суду копію протоколу НОМЕР_2 від 08 квітня 2003 року засідання правління на якому приймалось рішення про продаж ОСОБА_1 будівель та споруд,  які перебувають на балансі ВАТ «ХАТП»,  а також посилались на те,  що ще на загальних зборах акціонерів 30.03.2001 року було прийнято рішення про продаж майна і голова Правління,  відповідно до статуту підприємства,  вправі без доручення здійснювати дії від імені Товариства,  зокрема укладати угоди.

Крім того,  відповідач та представники відповідачів,  заперечуючи проти позову,  просили застосувати строк позовної давності,  так як вважали,  що позивачем він пропущений. В обґрунтування посилались на те,  що у випадку оспорювання угоди від 11 квітня 2003 року перебіг позовної давності починається з моменту укладення угоди,  а саме з 11 квітня 2003 року,  а початок роботи нового Правління,  не можна вважати суттєвою обставиною,  яка впливає на обчислення строків позовної давності,  оскільки спірний договір був укладений не з головою Правління,  а з підприємством,  як юридичною особою і тому зміна Правління не впливає на строк позовної давності.

Залучені до участі у справі в якості третіх осіб приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4,  приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5,  неодноразово викликались в судове засідання,  однак про свою участь у справі не заявили. Приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 просив розглядати справу без його участі.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами,  суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено судом,  11 квітня 2003 року між ОСОБА_6,  який діяв від. імені ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу спірного майна. Продаж було здійснено за 153 606 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот шість) грн.

Відповідно до п. 8.4.2. Статуту ВАТ «ХАТП» до компетенції правління відноситься,  зокрема,  розпорядження всім майном товариства.

Відповідно до копії протоколу НОМЕР_2,  яка міститься в матеріалах справи (а.с. 88),  08 квітня 2003 року на засіданні Правління ВАТ «ХАТП» було прийнято рішення про продаж ОСОБА_1 будівель та споруд,  які перебувають на балансі ВАТ «ХАТП».

Дане рішення рішенням господарського суду Харківської області від 13 березня 2007 року визнане недійсним.

Згідно до ч.3  ст.  61 ЦПК України,  обставини,  встановлені судовим рішенням у господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

 Таким чином,  суд приходить до висновку,  що продаж спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2003 року здійснений з порушенням встановленого Статутом ВАТ «ХАТП» порядку,  що тягне за собою,  на підставі  ст.  48 ЦК УРСР,  визнання такої угоди недійсною.

Згідно ч. 1  ст.  145 ЦК УРСР,  який діяв на час укладення угоди,  якщо майно за плату придбане у особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач) , то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі,  коли майно загублене власником або особою,  якій майно було передане власником у володіння,  або викрадено у того чи іншого,  або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Суд вважає доведеною ту обставину,  що спірне майно вибуло з володіння ВАТ «ХАТП» поза їх волею,  оскільки майно було відчужене з порушенням встановленого Статутом підприємства порядку і тому позивач вправі вимагати повернення належного йому майна.

Відповідно до  ст.  59 ЦК УРСР,  угода,  визнана недійсною,  вважається недійсною з моменту її укладення.

Оскільки недійсна угода не створює юридичних наслідків,  крім тих,  що пов'язані з її недійсністю,  у ОСОБА_1 не виникло права власності на спірне майно,  а як наслідок і право ним розпоряджатися.

Статтею 658 ЦК України закріплено,  якщо продавець товару не є його власником,  покупець набуває право власності лише у випадку,  якщо власник не має права вимагати його повернення,  а як встановлено судом,  у -позивача ВАТ «ХАТП» таке право є.

Тому суд визнає недійсними і наступні договори купівлі-продажу спірного майна,  а саме договір від 5 жовтня 2005 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Автотранспортна колона №1",  договір купівлі-продажу від 06 червня 2006 року укладений між ТОВ "Автотранспортна колона №1" і ОСОБА_2 та договір іпотеки НОМЕР_1 року від 06 червня 2006 року укладений між АКБ «Райффайзенбанк Украина» та ОСОБА_2

Відповідно до положень  ст.  48 ЦК УРСР,  який діяв на час укладення договору купівлі-продажу спірного майна від 11 квітня 2003 року та  ст.  216 ЦК України,  під час дії якого були укладені інші договори,  предметом яких було спірне майно,  по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою,  а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах,  тому сторони по справі підлягають поверненню в первісне становище.

Доводи ОСОБА_1 та представників відповідачів відносно того,  що голова Правління вправі був розпоряджатися нерухомим майном підприємства,  суперечать Статуту ВАТ «ХАТП» та рішенню загальних зборів акціонерів від 30.03.2001 року,  оскільки правом розпоряджатися належним товариству майном було наділене лише Правління ВАТ «ХАТП».

Посилання відповідачів на пропуск позивачем строку позовної давності є необгрунтованими,  оскільки як вбачається з договору купівлі-продажу від 11 квітня 2003 року,  кінцевим строком виконання зобов'язання по оплаті придбаного майна встановлено 15.01.2004 року,  а відповідно до ч. 5  ст.  261 ЦК України,  за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання,  тому останнім днем подачі позову було 15.01.2007 року,  а позов був поданий позивачем 14.11.2006 року. Крім того,  як встановлено судом та не оспорювалося сторонами,  початком роботи нового Правління ВАТ «ХАТП» є 01.12.2003 року,  тобто з цієї дати позивач міг довідатися про порушення свого права.

Інші доводи,  на які позивач посилається в обґрунтування позову,  судом не приймаються до уваги,  оскільки право розпорядження майном належить власнику,  який за своїм розсудом реалізує свої права щодо користування,  володіння та розпорядження цим майном,  а якщо власник майна є суб'єктом підприємницької діяльності,  то і визначає на власний ризик порядок ведення господарської діяльності.

На підставі  ст.  88 ЦПК України,  стороні на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати.

Таким чином,  суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені останнім та підтверджені  платіжними дорученнями  судові  витрати,   а саме:   30  грн.  витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1700 грн. витрат на оплату державного мита.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  10,  15,  60,  61,  88,  209,  212 ЦПК України,   ст.  ст.  48,  59, 145 ЦК УРСР,   ст.  ст.  216, 658 ЦК України,  суд,  -

вирішив:

Позов Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" до ОСОБА_1,  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна колона №1",  ОСОБА_2 та ОТП Банку,  треті особи: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3,  приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4,  приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5,  про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки задовольнити.

Визнати договір купівлігпродажу від 11 квітня 2003 року нежитлових приміщень: виробничого корпусу літ.А-2,  загальною площею 1492, 9кв.м; будівлі трансформаторної підстанції літ.3-1,  загальною площею 99, 6 кв.м. ; контрольно-пропускного пункту літ.Б-1,  загальною площею 25, 7 кв.м. ; механічної майстерні літ.Е-1,  загальною площею 505, 9 кв.м. ; складу запасних частин літ.Г-2,  загальною площею 168, 4 кв.м. ; складу для продуктів літ.И-1,  загальною площею 32, 0 кв.м. ; будівлі ТО-2 літ.Д-1,  загальною площею 429, 8 кв.м. ; механічної мийки літ.Ж-1,  загальною площею 121, 5 кв.м. ; паливно-заправного пункту літ.В-1,  загальною площею 39, 5 кв.м. ,  які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (два г) укладений між ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" та ОСОБА_1 недійсним.

Привести сторони в первісне положення: стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" на користь ОСОБА_1 153 606 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот шість) грн.

Визнати договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2005 року нежитлових приміщень: виробничого корпусу літ.А-2,  загальною площею 1492, 9кв.м; будівлі трансформаторної підстанції літ.3-1,  загальною площею 99, 6 кв.м. ; контрольно-пропускного пункту літ.Б-1,  загальною площею 25, 7 кв.м. ; механічної майстерні літ.Е-1,  загальною площею 505, 9 кв.м. ; складу запасних частин літ.Г-2,  загальною площею 168, 4 кв.м. ; складу для продуктів літ.И-1,  загальною площею 32, 0 кв.м. ; будівлі ТО-2 літ.Д-1,  загальною площею 429, 8 кв.м. ; механічної мийки літ.Ж-1,  загальною площею 121, 5 кв.м. ; паливно-заправного пункту літ.В-1,  загальною площею 39, 5 кв.м. ,  які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (два г) укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортна колона № 1» недійсним.

Привести сторони в первісне положення: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортна колона № 1» 14 72200 ( один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі) грн.

Визнати договір купівлі-продажу від 06 червня 2006 року нежитлових приміщень: виробничого корпусу літ.А-2,  загальною площею 1492, 9кв.м; будівлі трансформаторної підстанції літ.3-1,  загальною площею 99, 6 кв.м. ; контрольно-пропускного пункту літ.Б-1,  загальною площею 25, 7 кв.м. ; механічної майстерні літ.Е-1,  загальною площею 505, 9 кв.м. ; складу запасних частин літ.Г-2,  загальною площею 168, 4 кв.м. ; складу для продуктів літ.И-1,  загальною,  площею 32, 0 кв.м. ; будівлі ТО-2 літ.Д-1,  загальною площею 429, 8 кв.м. ; механічної мийки літ.Ж-1,  загальною площею 121, 5 кв.м. ; паливно-заправного пункту літ.В-1,  загальною площею 39, 5 кв.м. ,  які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (два г) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортна колона № 1» та ОСОБА_2 недійсним.

Привести сторони в первісне положення: стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортна колона № 1» на користь ОСОБА_2 3 257 200 (три мільйони двісті п'ятдесят сім тисяч двісті) грн.

Визнати договір іпотеки від 06 червня 2006 року нежитлових приміщень: виробничого корпусу літ.А-2,  загальною площею 1492, 9кв.м; будівлі трансформаторної

підстанції літ.3-1,  загальною площею 99, 6 кв.м. ; контрольно-пропускного пункту літ.Б-1,  загальною площею 25, 7 кв.м. ; механічної майстерні літ.Е-1,  загальною площею 505, 9 кв.м. ; складу запасних частин літ.Г-2,  загальною площею 168, 4 кв.м. ; складу для продуктів літ.И-1,  загальною площею 32, 0 кв.м. ; будівлі ТО-2 літ.Д-1,  загальною площею 429, 8 кв.м. ; механічної мийки літ.Ж-1,  загальною площею 121, 5 кв.м. ; паливно-заправного пункту літ.В-1,  загальною площею 39, 5 кв.м. ,  які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (два г) укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» недійсним.

Привести сторони в первісне положення: стягнути з ОСОБА_2 на корить ОТП Банку 1818 000 (один мільйон вісімсот вісімнадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1,  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна колона №1",  ОСОБА_2 та ОТП Банку на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" судові витрати: ЗО (тридцять) грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу,  по 7 (сім) грн. 50 коп.3 кожного і 1700 (одну тисячу сімсот) грн. державного мита,  по 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. з кожного.

Витребувати у ОСОБА_2 нежитлові приміщення: виробничий корпус літ.А-2,  загальною площею 1492, 9кв.м; будівлю трансформаторної підстанції літ.З-1,  загальною площею 99, 6 кв.м. ; контрольно-пропускний пункт літ.Б-1,  загальною площею 25, 7 кв.м. ; механічну майстерню літ.Е-1,  загальною площею 505, 9 кв.м. ; склад запасних частин літ.Г-2,  загальною площею 168, 4 кв.м. ; склад для продуктів літ.И-1,  загальною площею 32, 0 кв.м. ; будівлі ТО-2 літ.Д-1,  загальною площею 429, 8 кв.м. ; механічну мийку літ.Ж-1,  загальною площею 121, 5 кв.м. ; паливно-заправний пункт літ.В-1,  загальною площею 39, 5 кв.м. ,  які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (два г).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.