ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"04" березня 2011 р.                                                    Справа № 2а-14/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                          Капустинського М.М.         

суддів:                                                                              Хаюка С.М.

                                                                                          Поліщука М.Г.,

 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від "24" січня 2011 р. у справі № 2а-14/11 за позовом ОСОБА_2 < Текст >  до управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  ,-

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області (надалі по тексту – УПФУ) про стягнення державної соціальної допомоги, як дитині війни,  за 2006 –2008 роки в розмірі                               4081,00 грн..

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 24 січня 2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними та зобов’язано УПФУ нарахувати ОСОБА_2, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується ксерокопією посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 6).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п. п. 4 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань  призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

В той же час у 2006 - 2007 роках позивач такі виплати не отримувала а у 2008 році  отримувала у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач відмову у зазначеному підвищенні пенсії обґрунтовував тим, що підвищення, відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, виплачувалось в розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн.. Вважають його відповідним чинному законодавству.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов’язаний здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни за 2008 рік відповідно до Закону а не постанові, як підзаконному акту і виходячи із розміру встановленому ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду погоджується із зазначеним висновком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на               30 відсотків мінімальної пенсії за віком, пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачу належить здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни саме  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Судова колегія вважає безпідставним довід апеляційної скарги, щодо неврахування судом першої інстанції строку  позовної давності так як суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в межах заявленого періоду, врахував зазначений строк.

Так, виходячи з матеріалів справи, позивач звернулась з зазначеним позовом до суду 04.03.2009 року. Таким чином, правовідносини між сторонами та звернення до судового захисту відбулися в період їх регулювання КАС України №2747-У1 від 06 липня 2005 року (з послідуючими змінами та доповненнями згідно закону України від 18.02.2010 року) тому суд вважає вірним застосування судом першої інстанції до спірних відносин саме положення попередньої редакції КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України №2747-У1 від 06 липня 2005 року (з послідуючими змінами та доповненнями згідно закону України від 18.02.2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися за порушення своїх прав, свобод або законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи вищевикладене, річний строк звернення та фактичну дату звернення позивача до суду, до розгляду підлягають позовні вимоги за період з 04.03.2008 року. Таким чином задоволений судом 1- ї інстанції період вимог з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, входить в річний строк звернення до суду.

На думку колегії суддів, також безпідставним є  посилання  в апеляційній скарзі на те, що  при вирішенні даного спору суд першої інстанції не застосував вимоги ч.5 ст.99 КАС України, оскільки  дана норма Закону не регулює спірні правовідносини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду 1-ї інстанції в застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Народицький районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Народицького районного суду Житомирської області від 24 січня  2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

< Текст > 

< Текст >  

Головуючий   суддя                                                              М.М. Капустинський

судді:                                                                                      С.М.Хаюк   

                                                                                                М.Г. Поліщук   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_2  с. Мотійки,Народицький район, Житомирська область,11414

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області  вул.Леніна, 177,смт.Народичі,Народицький район, Житомирська область,11401

< Текст >