Судове рішення #1740668
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

РІШЕННЯ

 іменем     України

 

09 липня 2007 року                                                                                             м.  Суми

Колегія суддів апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого - Маслова В.О.,  суддів - Білецького О.М. ,

Дубровної В. В.,

Лузан Л.В.,

Шевченка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод",  приватного підприємства "Віктор і сини",  треті особи: Відкрите акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація "Автокапітал",  Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк",  про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля,  стягнення майнових збитків та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою представника Закритого акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" - ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м.  Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2006 року,

додаткове рішення цього ж суду від 26 червня 2006 року

та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 серпня 2006 року,

 

встановила:

 

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" про захист прав споживача.

Зазначав,  що за договором купівлі-продажу від 16 січня 2004 року він придбав у відповідача автомобіль "Мерседес-Бенц,  НОМЕР_1,  який після повної сплати його вартості було передано йому по акту приймання-передачі 31 січня 2004 року.

У процесі експлуатації автомобіль внаслідок виробничих дефектів неодноразово виходив з ладу,  у зв'язку з чим постійно здійснювалися гарантійні ремонти,  що призвело до неможливості користування ним.

Посилаючись на вказані обставини,  позивач просив розірвати договір купівлі-продажу,  стягнути з відповідача 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  439858 грн. 91 коп. сплаченої ним вартості автомобіля,  42451 грн. збитків,  яких він зазнав унаслідок

 

 

Справа №33-ц-695                       Категорія 26

Головуючий у 1-й інстанції Середа А.В. Суддя-доповідач в апеляційній інстанції Буленко О.О. Суддя-доповідач Шевченко В.А.

 

сплати відповідних зборів та обов'язкових платежів при реєстрації автомобіля,  відсотків по банківському кредиту та здійснення витрат по договору страхування.

У доповненні до позову,  пред'явленому в червні 2005 року до ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" та приватного підприємства "Віктор і сини",  яке від імені заводу виступало при укладенні договору купівлі-продажу,  представник позивача ОСОБА_2 просив розірвати договір,  стягнути з ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" 439858 грн. 91 коп.,  сплачених по цій угоді,  42713 грн. 66 коп. на відшкодування інших збитків,  13026 грн.,  сплачених до Пенсійного фонду України,  та 80000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  а всього 575598 грн. 57 коп.,  і додатково з ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" та приватного підприємства "Віктор і сини" 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди в солідарному порядку,  мотивуючи свої вимоги поряд з викладеним вище тим,  що вже після порушення в суді даної справи,  у січні 2005 року,  приблизно в 100 км від м.  Пена Російської Федерації теж внаслідок конструктивних недоліків автомобіля відмовила гальмівна система. Цього ж дня в м.  Москві гальма відмовили вдруге,  і третя відмова цієї системи мала місце наступного дня на території України.

Рішенням Автозаводського районного суду м.  Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2006 року,  виправленим ухвалою від 26 червня 2006 року,  та додатковим рішенням цього ж суду від 26 червня 2006 року постановлено розірвати договір купівлі-продажу автомобіля "Мерседес-Бенц,  НОМЕР_1,  за №03-05092 від 16 січня 2004 року,  укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"; стягнути з продавця на користь ОСОБА_1 439858 грн. 91 коп. грошових коштів,  сплачених за автомобіль,  42451 грн. 52 коп.3битків,  які складаються зі сплачених ним процентів за банківський кредит і понесених витрат по договору страхування автомобіля та 13206 грн.,  внесених до Пенсійного фонду України; стягнути в солідарному порядку з ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" та ПП "Вікор і сини" на користь ОСОБА_1 25000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 серпня 2006 року вказані рішення залишено без змін. Крім того,  зобов'язано позивача повернути автомобіль "Мерседес-Бенц,  НОМЕР_1,  2003 року випуску,  кузов НОМЕР_2 після повернення йому коштів за автомобіль.

У касаційній скарзі представника ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" -Станкової Г.Ф. ставиться питання про скасування постановлених у справі рішень у зв'язку з порушенням судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає,  що скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір,  суди як першої,  так і апеляційної інстанції визнали встановленим те,  що за договором купівлі-продажу від 16 січня 2004 року №03-05092 ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод",  від імені якого виступало приватне підприємство "Віктор і сини",  продало ОСОБА_1 автомобіль "Мерседес-Бенц,  НОМЕР_1,  який був переданий йому по акту приймання-передачі 31 січня 2004 року.

У процесі експлуатації автомобіль неодноразово виходив з ладу через несправності ходової системи та електроустаткування,  а в січні 2005 року мала місце відмова гальмівної системи. Внаслідок цього проводилися численні гарантійні ремонти автомобіля,  що значно ускладнило користування ним.

За таких обставин місцевий суд,  частково задовольняючи позов,  виходив з доведеності порушення прав позивача і необхідності судового захисту цих прав.

 

 Втім такі висновки є помилковими,  оскільки вони грунтуються на неправильному застосуванні судом норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається,  що 31 січня 2004 року позивач отримав автомобіль у справному стані (а. с.  13). На час пред'явлення позову,  тобто станом на жовтень 2004 року,  сам позивач у своїй заяві не вказував на конкретну наявну несправність автомобіля,  яка б перешкоджала його експлуатації.

Неодноразове проведення гарантійних ремонтів автомобіля само по собі в даному випадку не може бути підставою для розірвання договору купівлі-продажу і відшкодування збитків та моральної шкоди,  оскільки після кожного ремонту того чи іншого вузла автомобіль визнавався справним і придатним до експлуатації. Претензій щодо якості позивач не пред'являв (а. с.  14,  15, 16, 17, 18, 19, 20,  61, 62,  64,  65,  68,  70).

Таким чином,  відповідно до пункту "а" частини 1  ст.  14 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції,  що діяла на час виникнення спірних правовідносин,  права позивача за його ж вибором у повному обсязі захищалися відповідачем у добровільному порядку шляхом безоплатного усунення виявлених недоліків.

Поряд з цим,  застосовуючи до спірних відносин норми п. 1 ч. 2  ст.  678 ЦК України і розриваючи договір,  місцевий суд не врахував,  що положення цієї статті в силу її частини четвертої застосовуються,  якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Частиною ж першою  ст.  14 вказаного вище Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено,  що при виявленні недоліків товару протягом гарантійного терміну споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника вчинення перелічених у пунктах "а" - "д" дій,  у тому числі й розірвання договору та відшкодування збитків,  у порядку і строки,  встановлені законодавством,  і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору.

З огляду на це позивач при виявленні у січні 2005 року недоліку в гальмівній системі повинен був діяти не лише відповідно до обов'язкових для обох сторін умов договору купівлі-продажу і гарантійних умов,  а й правил,  встановлених Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів,  затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року №721.

Згідно з п. п. 1,  29,  30 вказаного Порядку споживач має право за власним вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору купівлі-продажу дорожнього транспортного засобу (ДТЗ) лише тоді,  коли заявлений недолік буде визнано істотним,  тобто таким,  що робить неможливим або недопустимим використання ДТЗ відповідно до його призначення,  або таким,  що може представляти загрозу для життя споживача чи інших людей,  або таким,  для усунення якого необхідні великі витрати праці й часу та який проявляється неодноразово після усунення.

Для прийняття рішення щодо визнання недоліку істотним виконавець (продавець) для розгляду претензії,  яка в силу п. 28 Порядку повинна подаватися споживачем у письмовій формі та з дотриманням встановлених правил,  залучає фахівців виробника.

Якщо споживач і виконавець (продавець,  виробник) не дійшли згоди щодо причин виникнення недоліків у ДТЗ споживач має право вимагати направлення ДТЗ на експертизу до випробувальних центрів та лабораторій,  що акредитовані згідно із законодавством України.

Як споживач,  так і продавець (виробник) мають право оскаржити висновки експертизи в судовому порядку.

Відповідачами в даній справі факт наявності в автомобілі позивача саме суттєвих недоліків у викладеному вище розумінні не визнавався,  а останній всупереч з вимогами

 

статей 59,  60 ЦПК не надав допустимих стосовно до норм діючого законодавства засобів доказування на доведення обставин,  на які він посилався як на підставу своїх вимог.

З акту перевірки технічного стану автомобіля від 8 листопада 2005 року,  складеного з участю представника позивача слідує,  що спірний автомобіль,  який мав пробіг 122715 км,  є технічно справним і придатним до експлуатації (а. с.  197).

За таких умов у суду при вирішенні справи не було законних підстав вважати право позивача порушеним і задовольняти його вимоги.

Суд апеляційної інстанції порушень закону,  допущених судом першої інстанції не усунув.

Враховуючи,  що для правильного вирішення спору в межах заявленого позову з'ясування нових обставин не вимагається,  всі ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з цим на підставі ч. 2  ст.  348 ЦПК України підлягає скасуванню і ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2006 року,  постановлена за результатами розгляду касаційної скарги третьої особи в даній справі - ВАТ "Українська автомобільна корпорація "Автокапітал".

Керуючись п. 5 ч. 1  ст.  336,   ст.   ст.  341, 346,  ч. 2  ст.  348 ЦПК України,  колегія

 

вирішила :

 

Касаційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м.  Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2006 року,  додаткове рішення цього ж суду від 26 червня 2006 року,  ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 серпня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод",  приватного підприємства "Віктор і сини",  треті особи: Відкрите акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація "Автокапітал",  Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк",  про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля,  стягнення майнових збитків та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація