Справа № 11-а 506   2007 р.                              Головуючий у 1-й інстанції Тіміргазін Е.Р.

Категорія ст.296 ч.1                                           Доповідач  Ковальова Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«15» травня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: судді Годуна В.А. Суддів : Жили I. E.,  Ковальової Н.М.,  З участю прокурора Литвиненка О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача на вирок Каховського міськрайонного суду від 27.02. 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1,  1971 р.н. раніше судимий 11.04.2001 р. за ст.229-6 КК України на один рік позбавлення волі,  звільнений 02.03.2002 p.; 08.04.2003 р. за 395 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.; 20.05.2005 р. за ч. 3 ст.185,  ч.2 ст.263 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком в два роки,

засуджений за ч.1 ст.162 КК України до обмеження волі строком на один рік; за ч.1 ст.296 КК України до обмеження волі строком на один рік.

За сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України,  шляхом повного складання покарань,  призначено два роки обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за правилами ст.72 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком суду від 20.05.2005 р. і остаточно призначено п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи чи навчання.

За ч.1 ст.152 КК України виправданий за недоведеністю його вини.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

ОСОБА_1 визнаний   винними      і засуджений судом за те,  що в ніч на 31.10.2004 р. у стані алкогольного сп'яніння,  грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян,  з особливою зухвалістю,  незаконно проник через балкон до квартири АДРЕСА_1,  де проживала потерпіла ОСОБА_2.

В апеляції державний обвинувач,  посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості та через суттєві порушення норм кримінально-

процесуального законодавства,  а саме: що безпідставно виправдано за ч.1 ст.152 КК України та перекваліфіковані дії з ч.2 ст.162,  ч.4 ст.296 КК України на ч.1 ст.162 та ч.1 ст.296 КК України,  просив вирок скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши  суддю-доповідача, прокурора,  підтримавшого апеляцію,  засудженого,  просившого вирок залишити без змін,  та його останнє слово,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  судова колегія вважає,  що апеляція підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України,  вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим,  постановленим на підставі всебічного,  повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та ґрунтуватися лише на тих доказах,  які були розглянуті в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.334 КПК України,  мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення,  визнаного судом доведеним,  з зазначенням місця,  часу,  способу вчинення та наслідків злочину,  форми вини і мотивів злочину.

Указані вимоги закону судом не виконані.

Так,  формулюючи обвинувачення,  визнане судом доведеним,  суд не вказав час вчинення злочинів,  не сформулював способу вчинення хуліганських дій: в чому ж полягала особлива зухвалість,  та які наслідки злочину.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.152 КК України та перекваліфіковуючи його дії з ч.4 на ч.1 ст.296 КК України та з ч.2 на ч.1 ст.162 КК України,  суд фактично послався лише на покази самого ОСОБА_1 та на суперечливі покази потерпілої ОСОБА_2.,  які вона давала в судовому засіданні.

Разом з тим,  суд не перевірив її покази дані на досудовому слідстві,  де потерпіла конкретно вказувала які саме дії вчиняв ОСОБА_1,  наголошувала про його погрозу розправою,  детально описувала ніж,  який демонстрував останній.

Таким чином,  суд не усунув протиріччя у показах потерпілої,  даних на досудовому слідстві та в судовому засіданні,  де вона їх двічі змінювала. При цьому як на досудовому слідстві так і у судовому засіданні попереджувалась про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень.

Крім того,  її покази на досудовому слідстві узгоджувались з показами свідка ОСОБА_3,  якому саме вона,  після скоєння злочинів щодо неї,  31.10.2004 р. розповідала про вчинені злочини та про погрози; з показами неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4,  з показами свідка ОСОБА_5.

Цим та іншим доказам зібраним на досудовому слідстві,  суд не дав аналізу й оцінки,  а обмежився висновком,  що кваліфікація дій підсудного за ч.2 ст.162,  ч.4 ст. 296 КК України не вірна,  оскільки не знайшла свого підтвердження.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.152 КК України,  в порушення вимог ст.334 КПК України,  суд у вироку не навів мотивів,  чому відкинув докази обвинувачення про скоєння зґвалтування,  а протиріччя у показах засудженого та потерпілої в цій частині не усунув.

При таких обставинах вирок підлягає скасуванню,  а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду належить більш ретельно перевірити зібрані по справі докази,  дати цим доказам належну правову оцінку,  та прийняти по справі рішення відповідно до діючого закону.

Якщо при новому розгляді справи суд першої інстанції дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів,  призначене покарання із застосуванням ст.75 слід вважати м'яким.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію державного обвинувача задовольнити.

Вирок Каховського міськрайонного суду від 27.02.2007 року,   щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Спрагу направити для розгляду в той же суд іншим складом суду зі стаді судового розгляду.