Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-а-352/11

                                                            П О С Т А Н О В А

30.06.2011м. Полтава

30 червня 2011 року          Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді:   Тимчук Р.І.,

при секретарі:                      Кійченко М.Ю.,

розглянувши в залі суду м.Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м.Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення допомоги по народженню дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради. Просила суд визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною, поновити строк звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування їй допомоги по народженню дитини відповідно до ст.41 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої ст.43 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» за період з 7 серпня 2007 року до 2 червня 2010 року протиправною, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату їй допомоги по народженню дитини відповідно до ст.41 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої ст.43 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» за період з 7 серпня 2007 року до 2 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат, стягнути державне мито. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 6 серпня 2007 року до досягнення дитиною трирічного віку вона перебувала на обліку у відповідача та отримувала допомогу по народженню дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте виплачений розмір допомоги не відповідає вимогам закону.

Представник позивача надав суду заяву проводити розгляд справи без його участі та участі позивача.  

В запереченнях наданих відповідачем УПСЗН виконавчого комітету Ленінської районної в м.Полтаві ради, просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки ОСОБА_1 є застрахованою особою у системі  загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  та відповідно до п.п.7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини, затвердженого Постановою КМУ від 11 січня 2007 року №13, їй була призначена допомога по догляду за дитиною. Розмір допомоги призначений відповідно до вимог закону, а тому підстав для задоволення позову не має. Крім того, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради просило застосувати строк позовної давності на підставі ст.100 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після одруження з громадянином ОСОБА_4, в серпні 2008 року, позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.   

Позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно мала право на призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Позивачу розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету  Ленінської районної у м. Полтаві ради в червні 2007 року призначено одноразову допомогу при народженні дитини за період з 01.06.2007 року по 30.06.2007 року в сумі 3400грн. та з 1 липня 2007 року по 30 червня.2008 року по 425грн. щомісячно, а також допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 липня 2008 року по     31 травня 2010 року в розмірі 144грн. 10коп. на місяць.   

Відповідально до ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», в редакції станом на 04.07.2007 року допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.   

Статтею  71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ч.1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу  сім’ям з дітьми» та статті 41 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», зупинено.   

Як встановлено в ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», допомога при народженні дитини  виплачується  у  розмірі  8500  гривень. Виплата  допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень,  решта - протягом наступних 12 місяців  рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 71 вказаного Закону зупинено дію положень ст.12, ч.1 ст.15 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми».   

Згідно довідки Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області на підставі розпоряджень Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради позивачу виплачено одноразову допомогу при народженні дитини - в червні 2007 року - 3400грн., в період з липня 2007 року по червень 2008 року включно - по 425грн. на місяць.   

Одноразова допомога при народженні дитини фактично виплачена позивачці, що підтверджується довідкою, та не заперечується сторонами по справі.   

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії в 2007 році положень ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».   

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 не було визнано неконституційними положення абзацу 2 частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким встановлено виплату одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 8500грн.   

Таким чином, з 9 липня 2007 року правовідносини щодо визначення розміру допомоги при народженні дитини врегульовувалися окремими положеннями нормативних правових актів однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному, а саме статтею 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” та абзацом 2 частини 2 статті 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”.   

Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні питання.   

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.   

У частині 2 статті 38 Бюджетного кодексу України визначено вичерпний перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України.   

Рішенням Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року дане офіційне тлумачення положення частини 2 статті 95 Конституції України , а саме зі змісту ч.2 ст.95 Конституції України, якою визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошені у ст.46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.   

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даних спірних правовідносинах Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” є спеціальним по відношенню до Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”.   

Таким чином у питаннях щодо нарахування та виплати допомоги при народженні дитини суд застосовує положення ст.41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, відповідно до якої допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта – протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.   

Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з січня – 434грн., з квітня – 463грн., з жовтня – 470грн.   

Отже розмір недоотриманої позивачем допомоги при народженні дитини, з урахуванням проведених виплат, становить: 463грн. (прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років) х 22,6 = 10463грн. 80коп. – розмір допомоги при народженні дитини, яка повинна бути виплачена позивачу. 10463грн. 80коп. – 8500грн. (допомога при народженні дитини, яка фактично виплачена позивачу) = 1963 грн. 80коп.   

Таким чином позивачу підлягає донарахуванню та виплаті допомога при народженні дитини в розмірі 1963грн. 80коп.   

Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо стягнення допомоги по догляду за дитиною до трьох років суд приходить до наступних висновків:   

      Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Крім того статтею 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.   

Статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Разом з тим, дія статі 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” на 2007 рік  зупинена Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”      № 489-У від 19 грудня 2006 року, відповідно до ст.56 якого така допомога виплачувалась позивачу в 2007 році органами праці та соціального захисту населення в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму для застрахованих осіб.  

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року зупинення дії статті 43 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, також визнано неконституційним положення ст.56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, відповідно до якої позивачу виплачувалась допомога в 2007 році.   

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при нарахуванні допомоги з 9 липня 2007 року органи соціального захисту населення повинні керуватися ст.43 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.   

Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць з 1 січня - 492грн. з       1 квітня - 525грн., з 1 жовтня - 532грн.   

Допомога по догляду за дитиною виплачувалась позивачу в розмірі, встановленому відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 "Деякі питання призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування", а не відповідно до ст.43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, у зв’язку з чим позивачем недоотримано допомогу за період з 7 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року.   

Таким чином, допомогу по догляду за дитиною у 2007 році позивачу призначено у розмірі, меншому, ніж встановлено Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.   

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.   

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава на можу посилатися  на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.   

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо отримання допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, з 7 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року.   

                Вирішуючи позовні вимоги в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 – 2010 роки, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.   

                Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", виключено.   

      Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 виключення статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", передбачене пунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Оскільки, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при нарахуванні допомоги з 22 травня 2008 року органи соціального захисту населення повинні керуватися ст.43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", в редакції станом на 2007 рік.   

                Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць з 1 січня - 592грн.. з 1 квітня - 605грн.,  з 1 липня – 607грн., з 1 жовтня - 626грн.   

      Відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", позивачу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягала виплаті допомога в травні 605грн., липень – вересень 607грн. щомісячно, жовтень – грудень 626грн. щомісячно, а не 144грн. 10коп. які виплачувалися відповідачем.

                Таким чином недоплачена допомога за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає донарахуванню.

Згідно ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", в 2009 році з січня по листопад прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, затверджено прожитковий мінімум на 2008 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць у розмірі з 1 жовтня - 626грн. В листопаді 2009 року  прожитковий мінімум підвищено до 701грн.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" позивачу з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року підлягала виплаті допомога, з урахуванням проведених виплат, на дитину в сумі по 481грн. 90коп. на місяць (626грн. – 144грн. 10коп.), а з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року по 556грн. 90коп. на місяць.

Всього за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року позивачу недоплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 5932грн. 80коп., яка підлягає донарахуванню позивачу.   

Відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" позивачу з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року підлягала виплаті допомога, з урахуванням проведених виплат, на дитину в сумі по 780грн. 90коп. на місяць (825грн. – 144грн. 10коп.), а з 1 квітня 2010 року по 2 червня 2010 року по 794грн. 90коп. на місяць, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого з 1 січня 2010 року в сумі 825грн. та прожиткового мінімуму встановленого з 1 квітня 2010 року в сумі 839грн.  

Всього за період з 1 січня 2010 року по 23 липня 2010 року позивачу недоплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 3932грн. 50коп., яка підлягає донарахуванню позивачу.   

Натомість допомога по догляду за дитиною виплачувалась позивачу в розмірі, встановленому відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 "Деякі питання призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування", у зв’язку з чим позивачем  недоотримана допомога за період з 7 серпня  2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 по 2 червня 2010 року.   

Нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється органами праці та соціального захисту населення в порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування допомоги, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу допомогу у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку допомоги з урахуванням вимог законодавства.   

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 6 грудня 2006 року        № 453, функції призначення та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень, передано органам праці та соціального захисту населення, які з 1 квітня 2007 року продовжили здійснення виплат допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.   

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів до виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів щодо, зокрема, допомоги сім'ям з дітьми, відповідно до якого, головні розпорядники коштів (керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких віднесено питання праці та соціального захисту населення): щомісячно готують інформацію про фактично нараховані суми і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (до 3 числа щодо допомоги сім'ям з дітьми), зазначені фінансові органи на підставі актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх управлінням Державного казначейства в областях (до 5 числа поточного місяця щодо допомоги сім'ям з дітьми), органи Державного казначейства направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, які в свою чергу перераховують їх на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.   

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, а саме про необхідність зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м.Полтаві ради, здійснити перерахунок, нарахувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст.43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, в розмірі встановленим законом прожиткового мінімуму за період з 7 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по        31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 2 червня 2010 року та провести відповідні виплати. При цьому, застосуванню підлягають саме вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а не норми Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, щодо визначення розміру належної допомоги, як того просить позивач.   

Посилання відповідача на пропущення строку звернення до суду позивачем, суд вважає необґрунтованими з таких підстав:     

Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

Оскільки порушення прав позивача носить триваючий характер, виплата допомоги по догляду за дитиною проводилася відповідачем Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м.Полтаві ради, кожного місяця, що свідчить про визнання відповідачем існування зобов'язань перед позивачем зі сплати вказаних сум, нарахування та виплата яких в 2007-2010 роках проводилася не в повному обсязі. Позивач, враховуючи те, що виплата допомоги проводилася кожного місця, не могла дізнатися, що вона проводиться в меншому розмірі, ніж визначено законом. Вона про порушення свого права дізналася лише після закінчення її виплати та звернення з відповідною заявою до відповідача про поновлення її порушеного права, тому суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду та не знаходить підстав для застосування при вирішенні спору положень ст.99-100 КАС України.   

Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної в м. Полтаві ради, здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену допомогу, необхідно задовольнити й вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, щодо недонарахування їй одноразової допомоги та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.41, 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням", в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму за період з 7 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 1 січня 2009 року по 2 червня 2010 року.   

На підставі викладеного, керуючись ст.64, ч.5 ст.152 Конституції України,  ст.ст.1, 3, 5 "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст.ст.41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, ст.ст.7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

    П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.   

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, щодо не нарахування ОСОБА_1  допомоги по народженню дитини відповідно до ст.41 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої ст.43 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» за період з 7 серпня 2007 року до 2 червня 2010 року протиправною.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Полтаві ради, здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1, допомоги по народженню дитини відповідно до ст.41 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої ст.43 ЗУ «Про загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» за період з            7 серпня 2007 року до 2 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Полтаві ради, на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 3грн. 40коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.   

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави    Р. І. Тимчук