Справа № 22-1650/07р. Головуючий у 1-й інстанції - Гирич СВ.
Категорія справи - 5 Доповідач в апеляційній інстанції - Богонюк М. Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Кота І.Н.,
суддів Курій Н.М. і Богонюка М. Я.,
при секретарі Дунчюс С. В.
та за участю відповідача ОСОБА_1. і представника
позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4і ОСОБА_5, треті особи - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради і Львівська міська рада, та зобов'язано згаданих відповідачів, як власників квартири АДРЕСА_1, не чинити перешкод власнику квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2. в користуванні: 1) приміщенням горища будинку АДРЕСА_2, надавши на вимогу позивачки доступ до цього горища; 2) прибудинковою територією, закріпленою для обслуговування будинку АДРЕСА_2, та в місячний строк після вступу рішення в законну силу знести самовільно встановлений металевий гараж та самовільно збудований гараж на цій прибудинковій території.
Цим же рішенням частково задоволено зустрічний позов власників квартири № АДРЕСА_1ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_2та зобов'язано останню надати згаданим власникам квартири № АДРЕСА_1на їх вимогу доступ до крану загального водопостачання будинку, який знаходиться у підвальному приміщенні будинку під літ. 1-14 пл. 14, 6 кв.м. В частині позовних вимог про визнання за згаданими власниками квартири № АДРЕСА_1права власності на горище у цьому будинку - відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1
Апелянт просить „долучити зміни та уточнення до (її) зустрічної позовної заяви від З1 січня 2007 року, визнавши причини їх неподання поважними", рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці ОСОБА_2. у задоволенні її позовних вимог, а її зустрічний позов (зі „змінами та уточненнями") задовольнити в повному обсязі, покликаючись на: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що 31.01.2007 року під час попереднього судового засідання вона (апелянт) заявила усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви з метою реалізації нею „свого права на зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмову від позову, пред'явлення уточнення вимог в частині заявления (нею) зустрічного позову", однак суд дане клопотання залишив без задоволення, чим позбавив її права, передбаченого „ ст. 121 ч.1" ЦПК України, а тому просить ці „зміни та уточнення до зустрічної позовної заяви" долучити до справи в якості „нових доказів" та визнати судом „їх неподання з поважних причин".
Вважає, що лише Львівська міська рада, як власник земельної ділянки, може порушувати питання про знесення самовільно збудованих гаражів, а питання „земельних відносин" за заявою апелянта на даний час знаходиться на розгляді у земельному відділі Львівської міської ради
Постановою адміністративної комісії від 09.04.2002 року № 66 по справі про адміністративне правопорушення апелянта „було оштрафовано та ним було сплачено штраф", однак у цій постанові про знесення самовільно збудованих гаражів не йдеться.
Вважає, що суд при ухваленні рішення не врахував норм „Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, якими встановлено, що вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки виконавцям послуг безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, а також, що використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається.
Крім цього, судом не враховано того, що порядок користування горищем лише відповідачами склався ще з 1964 року; з таким порядком погоджувались всі інші мешканці будинку - власники квартир, які мешкали у ньому до позивачки ОСОБА_2. , які також не заперечували проти порядку користування земельною ділянкою, який склався, і у самої ОСОБА_2на момент придбання нею частини будинку не виникало претензій щодо існування цегляного та металевого гаражів.
План водопостачання і каналізації всього будинку після його реконструкції, проведеної ОСОБА_2. , апелянтом не узгоджувався, так само, як апелянт не погоджувала ОСОБА_2реконструкції та об'єднання в одну квартиру квартир № 1 і № 1-а.
Вважає, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 підвальне приміщення під літ. 1-14 в будинку АДРЕСА_2 не може бути власністю ОСОБА_2. , оскільки у ньому знаходяться спільні комунікації і з апелянтом ніколи не погоджувалось питання приватизації згаданого приміщення попередньою власницею квартири № 1 чи ОСОБА_2.
В металевому гаражі, який згідно рішення суду підлягає знесенню, знаходяться будівельні матеріали необхідні для ремонту фасаду 2-го поверху будинку.
Вважає, що Личаківська районна адміністрація безпідставно не дає дозволів на узаконення самовільно збудованих апелянтом цегляного та металевого гаражів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання апеляційної скарги та заперечення її доводів представником позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 31 ЦПК України встановлено, що протягом усього часу розгляду справи відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.
Як свідчать Заперечення на позовну заяву ..., щонайпізніше 05.10.2006 року апелянт була ознайомлена з позовними вимогами до неї (а.с. 24-25), але зустрічну позовну заяву до суду подала лише в попередньому судовому засіданні 25.01.2007 року (а.с. 42-44, 50).
Як вбачається з протоколу попереднього судового засідання від 31.01.2007 року, апелянт свій зустрічний позов підтримала, жодних клопотань про оголошення в судовому засіданні перерви з метою реалізації нею „свого права на ... пред'явлення уточнення вимог в частині заявления зустрічного позову'" до суду не подавала (а.с. 63), так само, як не подавала будь-яких зауважень на згаданий протокол судового засідання.
Крім цього, „Зміни та уточнення зустрічної позовної заяви", подані апелянтом, не містять „нових доказів" по справі (в контексті ст. 57 ЦПК України), а фактично є новими позовними вимогами за зустрічним позовом, які можуть бути розглянутими в іншому позовному провадженні. Це також стосується таких доводів апеляційної скарги, як покликання на те, що Личаківська районна адміністрація безпідставно не дає дозволів на узаконення самовільно збудованих апелянтом цегляного та металевого гаражів; на те, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 підвальне приміщення під літ. 1-14 не може бути власністю ОСОБА_2. , оскільки у ньому знаходяться спільні комунікації; на непогодження ОСОБА_2з апелянтом реконструкції та об'єднання в одну квартиру квартир № 1 і № 1-а та плану водопостачання і каналізації всього будинку після його реконструкції; здійснення самочинного будівництва самою ОСОБА_2.
Статтею 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За вище наведених обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання згаданих „змін та уточнень" неподаними „з поважних причин", а тому вони не можуть бути, ні „новими доказами" по справі, ні предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Як стверджує сама апелянт, металевий гараж нею самовільно було встановлено ще у 1976 році, а цегляний гараж нею самовільно було збудовано ще у 2000 році і у 2001 році органи влади відмовили їй у його „узаконенні" (а.с. 123).
Представник Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (територіального структурного підрозділу Львівської міської ради) в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_2.
За таких обставин не може прийматись до уваги покликання апелянта на те, що на даний час питання „земельних відносин" за її заявою знаходиться на розгляді у земельному відділі Львівської міської ради.
Притягнення адмінправопорушника до адміністративної відповідальності у виді штрафу не може бути перешкодою для розгляду справи стосовно самочинного будівництва в порядку цивільного судочинства, а також правовою підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про знесення цього самочинного будівництва, а тому покликання апелянта на те, що у постанові адміністративної комісії (якою апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за здійснене нею самочинне будівництво) не йдеться про знесення гаражів, до уваги прийматись не може. Наведене стосується також і таких доводів апеляційної скарги, як покликання на те, що мешканці будинку, які мешкали у ньому до ОСОБА_2. , не заперечували проти порядку користування прибудинковою земельною ділянкою, який склався, і у самої ОСОБА_2. на момент придбання нею частини будинку не виникало претензій щодо існування самочинно збудованих цегляного та металевого гаражів.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Апелянт сама визнає, що „горище є приміщенням спільного користування і належить власникам будинку на праві спільної сумісної власності" (п. 33 апеляційної скарги -а.с. 222).
За таких обставин суд правомірно зобов'язав відповідачів за первісним позовом не чинити перешкод позивачу, як власниці квартири АДРЕСА_1, в користуванні приміщенням горища згаданого будинку шляхом надання на вимогу останньої доступу до цього горища, що не суперечить „Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76 (на які покликається апелянт), від виконання норм яких позивачку ОСОБА_2ніхто не звільняв.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам по справі і матеріалам справи в цілому та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити і залишити рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.