Головуючий по 1-й інстанції: Карпинець В.І. Справа № 22-а-783/07 Господарський суд Закарпатської області ряд.ст.зв. № 41
Справа № 14/156
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Пліша М.А., Шавеля Р.М.,
при секретарі Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Закарпатської області від 06 серпня 2007 року в справі № 14/156 за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення Ужгородської МДПІ № 209/7249 від 29.05.2007 р. про застосування штрафних санкцій ,-
в с т а н о в и л а :
06 серпня 2007 року Господарським судом Закарпатської області прийнято постанову по справі № 14/156 за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення Ужгородської МДПІ № 209/7249 від 29.05.2007 р. про застосування штрафних санкцій, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Прийняту постанову суд мотивував тим, що застосування податковим органом до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансової санкції у сумі 1700грн. на підставі рішення від 29.05.2007р. №209/7249 є правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його нечинним, у зв'язку з чим у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_1 покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено на який орган влади та на підставі якого нормативного документу покладено обов'язок надавати статус закладу громадського харчування, чи спеціалізованого відділу зі статусом закладу громадського харчування, чи статус підприємства з універсальним асортиментом товарів. Крім того не взято до уваги і те, що жоден орган державної влади, ні районна державна адміністрація, ні санепідемстанція, ні власне податкова інспекція не вправі, і не зобов'язані надавати документи про присвоєння статусу закладу громадського харчування.
Позивач в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та дату апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст. 196 КАС України, такий проведено у його відсутності.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та вважає, що постанова суду прийнята на підставі норм чинного законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», і на підставі досліджених доказів прийшов до вірного висновку про те, що застосування податковим органом до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 1700 грн. на підставі рішення від 29.05.2007 року № 209/7249 є правомірним.
При цьому суд першої інстанції правильно на підставі наявних доказів, встановив, що за результатами розгляду матеріалів акту перевірки від 22.05.2007р. № 016141, Ужгородською міжрайонною податковою інспекцією було прийнято рішення від 29.05.2007р. №209/7249 про застосування до приватного підприємця Кус О.Ю. фінансової санкції у сумі 1700грн. на підставі абз.8 ч.2 ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (а.с.7).
Згідно ст. 15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зокрема ч.4 ст.15-3 даного Закону передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
А звідси правильним є висновок суду про те, що позивач - приватний підприємець ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності, при здійсненні торгівельної діяльності, зокрема продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці повинен був керуватися вищезазначеними нормами Закону та мати статус об'єкта торгівлі, як підприємства громадського харчування, а при наявності у об'єкті торгівлі (в даному випадку - в перевіреному магазині) спеціалізованого відділу, який також повинен мати статус підприємства громадського харчування.
Також на думку колегії суддів, з огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для реалізації такого права і для забезпечення реалізації такого виду діяльності, як здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці у спеціалізованому відділі перевіреного об'єкту торгівлі - магазині, необхідно мати статус підприємства громадського харчування, для чого позивачу необхідно було вжити певних організаційно-правових заходів передбачених законодавством.
Так, згідно підпункту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності, абз. 10 ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
За таких обставин, не дозволяється здійснення, в даному випадку, як роздрібної торгівлі, так і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, відповідно без наявності торгового патенту на такий вид діяльності, так і ліцензії, а наявність вищезазначених документів не дає право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці у спеціалізованому відділі перевіреного об'єкту торгівлі(магазині), без надання йому (такому спеціалізованому відділу) статусу підприємства громадського харчування.
Крім того правильний є висновок суду, з огляду на те, що продаж приватним підприємцем ОСОБА_1 алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, здійснювався у спеціалізованому відділі магазину по реалізації продовольчих товарів, який належить позивачу і який (спеціалізований відділ магазину) не має організаційно-правової ознаки підприємства громадського харчування, що також підтверджується наданою до матеріалів справи позивачем випискою з рішення виконавчого комітету Кам'яницької сільської ради від 29.11.2006р. №156 про надання дозволу на торгівлю тютюновими виробами, алкогольними напоями та продуктами харчування в продовольчому магазині АДРЕСА_1 (а.с.20).
Судом першої інстанції встановлено також те, що сам факт затвердження Головним державним санітарним лікарем Ужгородського району 29.08.2005р. асортименту реалізовуваних продуктів харчування в магазині з бар-стойкою (а.с.22), не може засвідчувати обставину наявності у спеціалізованому відділі перевіреного об'єкту торгівлі -магазині, в якому здійснювався продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, статусу підприємства громадського харчування та наданий позивачем до матеріалів справи лист Ужгородської РДА від 30.08.2007р. № 03-4/К-417(а.с.37) також не засвідчує обставину наявності у спеціалізованому відділі перевіреного об'єкту торгівлі ( магазині) - статусу підприємства громадського харчування.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 1700 грн. є правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його нечинним.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 06 серпня 2007 року в справі № 14/156 за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення Ужгородської МДПІ № 209/7249 від 29.05.2007 р. про застосування штрафних санкцій, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.А.Пліш
Р.М.Шавель