Головуючий у I-й інстанції: Марач В.В. Справа № 22-а-3523/08
Господарський суд Рівненської області ряд. стат. звіту № 48
№ 14/194
Суддя-доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного
суду в складі :
головуючого - судді Олендера І.Я.,
суддів - Кушнерика М.П.,Шавеля Р.М.
при секретарі - Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дубнорайагрохім” на постанову Господарського суду Рівненської області від 14 листопада 2007 року у справі № 14/194 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАРРІС” до Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство ”Дубнорайагрохім”, про скасування рішення № 563 від 23 березня 2007 року в частині включення земельної ділянки площею 2,9442 га в перелік земель, що підлягають продажу в 2007 році, -
в с т а н о в и л а :
14 листопада 2007 року Господарським судом Рівненської області було прийнято постанову у справі № 14/194 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАРРІС” до Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство “Дубнорайагрохім”, про скасування рішення № 563 від 23 березня 2007 року в частині включення земельної ділянки площею 2,9442 га в перелік земель, що підлягають продажу в 2007 році, якою позов задоволено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що при прийняті оскаржуваного рішення в частині, що оскаржується, а саме в частині включення земельної ділянки площею 2,9442 га в перелік земель, що підлягають продажу в 2007 році, відповідач діяв всупереч вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного Кодексу України, без повного, об'єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішення.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржила третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВАТ „Дубнорайагрохім”, представник якої покликається, на те що така прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом не повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник апелянта покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено підстав, передбачених ч.3 ст.2 КАС України для скасування оскаржуваного рішення, крім того судом вирішено спір щодо права на земельну ділянку між суб'єктами господарювання, що підлягає розгляду в порядку ГПК України.
Представник апелянта - ВАТ „Дубнорайагрохім” в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги апелянта заперечили, оскільки вважають їх необґрунтованим, а оскаржувану постанову суду першої інстанції законною.
Представник відповідача - Дубенської міської ради Рівненської області в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта - 3-ї особи на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представників позивача на заперечення проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з добросовісно та ін.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Норма аналогічного змісту закріплена також і у ч.3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюване рішення, в частині включення земельної ділянки площею 2,9442 га в перелік земель, що підлягають продажу в 2007 році, суперечить вимогам Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного Кодексу України, та прийняте без повного, об'єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку вказаному рішенню суб'єкту владних повноважень з точки зору його правомірності, обгрунтованності, об'єктивності, а також інших визначених ч.3 ст. 2 КАС України обов'язкових критеріїв і зроблено відповідні висновки.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 березня 2007 року Дубенською міською радою було прийнято рішення №563 “Про внесення доповнень до рішення міської ради від 05.01.2007 року №396”, яким було вирішено доповнити додаток до рішення міської ради від 05.01.2007 року №396 “Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2007 році” пунктами “13”, “14”. Пунктом 14, яким доповнено додаток до рішення міської ради від 05.01.2007 року № 396, зокрема, вирішено включити до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2007 році земельну ділянку по вул.Семидубська,61 в м. Дубно площею 2.9442 га.(а.с.31,51)
Як на підставу прийняття такого рішення відповідач вказав заяву ВАТ “Дубнорайагрохім” та при цьому Дубенська міська рада послалась на ст.12 ЗК України, пункт 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та рішення міської Ради від 31.01.2002 року №204 “Про затвердження положення про продаж земельних ділянок в межах м. Дубно”.
При цьому судом першої інстанції було правильно встановлено, що ТзОВ “ПАРРІС” у вересні 2006 року на публічних торгах придбало об'єкти нерухомого майна, які були арештовані за борги в “Дубнорайагрохім”, а саме: приміщення ремонтної майстерні 807 кв. м. та приміщення боксу 373,5 кв.м. за адресою: м. Дубно, вул. Семидубська, 61, що доводиться Свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів серія ВЕ №144005 від 27 жовтня 2006 року, видане приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та витяг Про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12345762 від 31 жовтня 2006 року (а.с.13-14) і таке товариство на даний час є власником такого нерухомого майна.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач в січні 2007 року звертався до Дубенської міської ради з клопотанням вих. № 124 від 9 січня 2007 року, щодо викупу необхідної земельної ділянки орієнтовною площею 1,9187 га. та направив на адресу відповідача загальну інформацію по створенню заводу по виробництву пластикового віконного профілю (вих. № 140 від 5 лютого 2007 року) (а.с.15-24)
Однак, у відповідь відповідач направив листа з зауваженням, де зазначив, що для подальшого розгляду даного питання необхідно додати згоду ВАТ “Дубнорайагрохім” про припинення ним права користування земельною ділянкою на користь позивача та одночасно, в цьому ж листі від 13 березня 2007 року вих. № 2/18-748 відповідач стверджує, що після отримання погодження від ВАТ питання надання земельної ділянки буде винесено на розгляд постійної депутатської комісії з питань будівництва, транспорту та земельних питань міської ради в комплексі зі зверненням ВАТ “Дубнорайагрохім” (а.с.25).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку тому факту, що ні відповідач, ні третя особа не довели, що ВАТ “Дубнорайагрохім” є належним користувачем земельної ділянки по вул.Семидубська, 61 в м. Дубно, на якій розміщені об'єкти нерухомості, власником яких є ТзОВ “ПАРРІС”, оскільки ні відповідач, ні третя особа не надали суду доказів встановлення меж земельної ділянки по вул.Семидубська, 61 в м.Дубно в натурі (на місцевості) та документа, який би посвідчував право на неї ВАТ “Дубнорайагрохім”, зокрема Державного акту на право постійного користування землею.
Вказане прямо свідчить про те, що приймаючи рішення № 563 від 23.03.2007 року в частині включення земельної ділянки, що по вул.Семидубська, 61 в м.Дубно, площею 2.9442 га в перелік що підлягає продажу в 2007 році відповідач знав, що ТзОВ “ПАРРІС” володіє об'єктами нерухомості, які розміщені на вказаній земельній ділянці і що останнє має право на викуп земельної ділянки.
Наведене випливає з вимог п.2 ст.127 ЗК України, згідно якого продаж земельних ділянок державної та комунальна власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
Також вказане доводиться і матеріалами будівельно-технічної експертизи №0373 від 15.10.2007 року, здійсненої експертом Волинського відділення Львівського НДІСЕ, де у висновку по другому питанню зазначено, що земельна ділянка площею 1,92 га, розмір якої визначено ПП “Дубнопроект” при розробці генерального плану будівництва виробничої бази по виготовленню пластикових вікон входить до земельної ділянки по вул. Семидубській 61 площею 2,9442 га, яку на підставі рішення Дубенської міської ради №563 від 23.03.2007 року вирішено включити в перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2007 році (а.с. 124-135).
Колегія суддів апеляційної інстанції з врахуванням наведеного вважає правильними висновки суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваного рішення № 563 від 23.03.2007 року в частині включення земельної ділянки, що по вул.Семидубська, 61 в м. Дубно, площею 2.9442 га в перелік земельних ділянок що підлягають продажу в 2007 році були порушені права та інтереси ТзОВ “ПАРРІС”.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що саме рішення, яке прямо стосується прав та інтересів позивача, приймалось без його участі, без повідомлення про час, місце та дату розгляду даного питання, що сторонами не заперечується.
Вказане свідчить, що висновок суду першої інстанції про протиправність частини прийнятого рішення є правильним, оскільки таке прийняте всупереч вимог Земельного кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та не добросовісно, без урахування права юридичної особи на участь у прийняті рішення.
Відповідач, як в суді першої інстанції так в апеляційній інстанції не довів правомірності своїх дій, щодо прийняття частини оскаржуваного рішення, хоча в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія вважає також, що безпідставними є покликання апелянта на те, що даний спір непідвідомчий адміністративним судам виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Даний спір виник між юридичною особою ТзОВ “ПАРРІС” з однієї сторони та органом місцевого самоврядування - Дубенською міською радою з іншої, з приводу здійснення владних управлінський функцій в процесі реалізації своїх повноважень, щодо вирішення земельних відносин, відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного кодексу України, та прийняття з цього приводу рішення індивідуальної дії, яким порушуються охоронювані законом права та інтереси позивача.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що компетенція Господарського суду Рівненської області, як адміністративного суду поширюється на даний спір, що виник з публічно-правових відносин, який є публічно-правовим, а тому він правильно взяв його до свого провадження та вирішив по суті.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.10,11,71,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство „Дубнорайагрохім” залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 14 листопада 2007 року по справі № 14/194 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАРРІС” до Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство „Дубнорайагрохім”, про скасування рішення № 563 від 23 березня 2007 року в частині включення земельної ділянки площею 2,9442 га в перелік, що підлягає продажу в 2007 році, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.П.Кушнерик
Р.М.Шавель