ЛЬВІВСЬКИЙ     АПЕЛЯЦІЙНИЙ     АДМІНІСТРАТИВНИЙ     СУД

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 лютого 2008 року                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого                                                                           

суддів:                                                                                  

за участю секретаря - Фацієвича М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 19 червня 2007 року по адміністративній справі № 2а-71/07 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного військового комісаріату та головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перерахунок розміру пенсії та її виплату,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1. звернувся до місцевого суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Рівненського обласного військового комісаріату щодо перерахунку та виплати недоплаченої суми пенсії за минулий час, зобов'язати відповідачів провести перерахунок і виплату недоплаченої пенсії з урахуванням: 40 % надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України №847/99 від 14 липня 1999 року, 100 % надбавки грошового забезпечення, введеної Указом Президента України №173 від 23 лютого 2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», 50 % надбавки за безперервну службу, введеної Указом Президента України №389/2003 від 05 травня 2003 року, премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, передбаченої п. 2 Указу Президента України №615/95 від 14 липня 1995 року «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України», п.3 Указу Президента України №923/96 від 04 жовтня 1996 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», п.3 постанови КМ України №829 від 22 травня 2000 року, п. 34 наказу Міністра оборони України №75 від 05 березня 2001 року «Про преміювання військовослужбовців», зареєстрованого Міністерством юстиції України за №251/5442 від 20.03.2001 року.

Постановою Рівненського міського суду від 19 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що законодавством яке діяло до 01.01.2005 року не передбачалось можливості перерахунку раніше призначених пенсій та премій, а з вище означеної дати у відповідності до Закону України від 15.06.2004 року «Про внесення змін до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», позивачеві неодноразово проводився перерахунок пенсії з врахуванням всіх передбачених ним надбавок, доплат та премій.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити його позовні вимоги. Покликання маються на подібні обставини викладені в позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторони не заперечують, що ОСОБА_1 в 1997 році була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (в новій редакції - Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Всі надбавки, які були предметом розгляду місцевого суду, введені в дію вже після виходу на пенсію позивача, а саме 40 % надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України №847/99 від 14 липня 1999 року, 100 % надбавки грошового забезпечення, введеної Указом Президента України №173 від 23 лютого 2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», 50 % надбавки за безперервну службу, введеної Указом Президента України №389/2003 від 05 травня 2003 року.

Оскільки премія розміром 33,3%, що передбачена п. 2 Указу Президента України №615/95 від 14 липня 1995 року «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України», п.3 Указу Президента України №923/96 від 04 жовтня 1996 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», п.3 постанови КМ України №829 від 22 травня 2000 року, п. 34 наказу Міністра оборони України №75 від 05 березня 2001 року «Про преміювання військовослужбовців», зареєстрованого Міністерством юстиції України за №251/5442 від 20.03.2001 року, та яку отримував ОСОБА_1. під час проходження служби, не відносилась до додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій військовослужбовцям і також не враховується при нарахуванні пенсії чи проведенні перерахунку її розміру.

З огляду на викладене, місцевим судом вірно проаналізовано ст. 43 названого вище Закону, позаяк пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення. При цьому для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року за № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам  начальницького і рядового складу органів  внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», оскільки в редакції що діяла до 01.01.2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій та вказаний закон не має зворотної сили. Аналогічна позиція викладена також у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 15 квітня 2005 року «Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

З викладеного випливає, що ОСОБА_1 пенсія призначена у відповідності вимог чинного законодавства, а з 01 січня 2005 року останньому було здійснено відповідний перерахунок пенсій згідно Закону України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15.06.2004 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду від 19 червня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий:

 судді: