ЛЬВІВСЬКИЙ     АПЕЛЯЦІЙНИЙ     АДМІНІСТРАТИВНИЙ     СУД

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 лютого 2008 року                                                                                                    м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого                                                                           

суддів:                                                                                  

за участю секретаря - Фацієвича М.Р.

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2. їх адвоката ОСОБА_3,

третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 31 травня 2007 року по адміністративній справі №2а-62/07 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації міста Львова, Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та в цілому розпорядження ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1. 18.10.2006 року звернулась в місцевий суд з позовом про визнання протиправним розпорядження Шевченківської райадміністрації за № 1374 від 09.12.2004 року про погодження проведеного ОСОБА_5. самовільного будівництва цегляної веранди по АДРЕСА_1 та скасувати його. В подальшому вимоги були уточнені та поряд з наведеним ставилось питання визнати частково недійсним свідоцтво від 21.12.1993 року за № 11221 про право власності на квартиру № 1 за вище означеною адресою, вилучивши з нього слова і цифри «веранда(тамбур) пл. 5,9 кв.м.».

Вимоги мотивовані тим, що будинок АДРЕСА_1 у м. Львові складається з двох квартир. Власниками кв. НОМЕР_1 вказаного будинку є ОСОБА_5. та ОСОБА_4. Власниками кв. НОМЕР_2 є вона та її син. До будинку належить земельна ділянка пл. 226,9 кв.м. В період 1976-1993 років мешканцями кв.1 вказаного будинку було проведено самовільне будівництво, яке згодом було погоджене оспорюваним розпорядженням. В подальшому було проведено добудову дерев'яної веранди, яку з невідомих причин БТІ включило в техпаспорт, на підставі якого незаконно була проведена приватизація квартири. У травні 2004 року сім'я ОСОБА_4 в черговий раз провела самовільне переобладнання, збільшивши площу свого житла за рахунок реконструкції самовільно добудованої веранди. На даний час узаконенням останньої порушено право позивачки на користування подвір'ям, позбавлена виходу з своєї квартири на вул. X. Алчевської.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 31 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що оспорюване розпорядження жодним чином не зачіпає права та інтереси позивачів, оскільки площа квартири не змінилась, а лише проведено в межах периметру квартири переобладнання шляхом заміни стін дерев'яного тамбура на цегляні. Також, розпорядження прийняте в межах компетенції Шевченківської райадміністрації, відповідно до вимог діючого законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та задоволити позов.

Покликання окрім на обставини викладені в позовній заяві маються на те, що дійсно раніше частина самовільно збудованих приміщень третьою особою була узаконена, але окрім тамбура. Не можна погодитись із тим, що спорудження тамбуру не порушує права позивачів, а тому самовільне будівництво не може бути погоджено за таких обставин.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторони не заперечують, що будинок АДРЕСА_1 у м. Львові складається з двох квартир. Власниками кв. НОМЕР_1 являються ОСОБА_5. та ОСОБА_4.. Власниками кв. НОМЕР_2 є ОСОБА_1. та її син ОСОБА_2. До будинку належить земельна ділянка пл. 226,9 кв.м., яка не передана його мешканцям у власність чи користування.

У вище означену квартиру сторона позивача вселилась у 1986 році та вже на той час користувалася лише входом до будинку з вул. В. Мови, поскільки спірний тамбур, але дерев'яний, був добудований на той час. Тамбур до квартири НОМЕР_1. за вказаною вище адресою зазначений в оціночних актах будинку, починаючи з 1960 року. Відтак, останнього правомірно було включено працівниками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» в експлікацію внутрішніх площ при підготовці документів на приватизацію житла.

З огляду на наведене та провівши аналіз правових норм передбачених ст.ст. 1, 2, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. п. 2, 5, 7, 8, 13, 14, 18, 22, 28 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», місцевий суд прийшов до правильного висновку, що передача квартириАДРЕСА_1 у місті Львові у власність громадян здійснена правомірно, що виключає підстави для визнання частково недійсним Свідоцтва про право власності на означену квартиру.

Не є аргументована вимога позивача і в частині визнання недійсним розпорядження Шевченківської райадміністрації, позаяк його виданню передувало виготовлення технічної документації та висновок міжвідомчої комісії. Разом з тим, воно жодним чином не зачіпає прав та інтересів позивачів, оскільки площа квартири не змінилась, а переобладнання проведено в межах периметру квартири.

Разом з тим, якщо вникати глибше в предмет спірних правовідносин та аналізуючи ст.376 КАС України, знесення самочинного будівництва як санкція за його здійснення може бути застосоване за умови, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила таке будівництво на його земельній ділянці. В такому випадку самочинно збудована споруда підлягає знесенню, а також якщо остання порушує права інших осіб. Причому, факт порушення чужих інтересів має бути доведений цими особами і встановлений судом.

Зазначеного як в місцевому суді так і в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 31 травня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий:

 судді: