ЛЬВІВСЬКИЙ     АПЕЛЯЦІЙНИЙ     АДМІНІСТРАТИВНИЙ     СУД

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 лютого 2008 року                                                                                                  м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого                                                                           

суддів:                                                                                  

за участю секретаря - Фацієвича М.Р.

представника позивачів -Поварової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2007 року по адміністративній справі №2а-13/07 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та акту індивідуальної дії ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2, ОСОБА_1. звернулись у вересні 2006 року в місцевий суд з позовом до Здолбунівської міської ради про визнання протиправним рішення за №1343 від 19.10.2005 року та зобов'язання передати у власність земельну ділянку розміром 575 кв.м. для обслуговування будиковолодіння по АДРЕСА_1 в місті Здолбунів. Вимоги мотивовані тим, що їм на праві спільної сумісної власності належить означене будинковолодіння та згідно технічної документації на будинок, за ним закріплено земельну ділянку розміром 575 кв.м. Натомість оспорюваним рішенням Здолбунівської міської ради їм надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки орієнтовною площею 0.02 га. Вбачають протиправність останнього, позаяк відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що позивачі помилково рахують набуття права власності на земельну ділянку розміром 575 кв.м. у зв'язку з придбанням будинку, а також ними не надано жодного рішення, яким би визначався розмір земельної ділянки, що використовувалася для обслуговування даного будинку.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити її позовні вимоги. Покликання маються на подібні обставини викладені в позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає її залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 приватизували одноквартирний будинок за адресою АДРЕСА_1 в м.Здолбунів, Рівненської області в 1993 році. В подальшому ОСОБА_1. успадкувала 1/3 частину означеного будинковолодіння, яке належало її чоловікові ОСОБА_3.

Місцевим судом вірно встановлено, що земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку знаходилася у Рівненській дистанції цивільних споруд Рівненського об'єднання Львівської залізниці в користуванні. У відповідності до ст.30 ЗК України від 1992 року, який діяв на час приватизації означеного будинку, до позивачів земельна ділянка перейшла на праві користування.

За чинним з 01.01.2002 року Земельним кодексом України, земельні ділянки перебувають у постійному користуванні лише у підприємств, установ, організацій, що належить до комунальної або державної власності, а громадяни та юридичні особи, які набули до зазначеної дати право постійного користування земельними ділянками, мали б переоформити до 01 січня 2005 року право власності на них або їх оренди у встановленому п.6 розд. Х «Прикінцевих положень» ЗК України порядку. Подібним сторона позивача не скористалась.

Що стосується вимоги позивачів про передачу їм у приватну власність земельної ділянки розміром 575 кв.м., то ними не надано жодного підтверджуючого документу, яким би визначався означений розмір, у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України.

З огляду на наведене, як місцевим судом так і апеляційним не встановлено порушення відповідачем чинного законодавства при прийнятті ним оспорюваного рішення №1343 від 19.10.2005 року, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий:

 судді: