Головуючий по 1-й інстанції: Слупко В.Л. Справа № 22-а-2855/07 Господарський суд Волинської області ряд.ст.зв. № 38
№ 6/60-64А
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Пліша М.А., Шавеля Р.М.
при секретарі Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Ковельський хлібокомбінат” на постанову Господарського суду Волинської області від 12 червня 2007 року в справі № 5/60-64А за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Ковельський хлібокомбінат” до Камінь-Каширського районного центру зайнятості про стягнення понесених витрат на заробітну плату в сумі 5518 грн. 60 коп.,
в с т а н о в и л а :
12 червня 2007 року господарським судом Волинської області прийнято постанову по справі № 5/60-64А за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Ковельський хлібокомбінат” до Камінь-Каширського районного центру зайнятості про стягнення понесених витрат на заробітну плату в сумі 5518 грн. 60 коп., якою в задоволенні позову відмовлено.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив позивач - відкрите акціонерне товариство „Ковельський хлібокомбінат”, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням, як процесуального так і матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою позов задовольнити.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник позивача покликається на те, що посилання представника відповідача на те, що вони не могли знати про те, що Камінь-Каширський хлібозавод був структурним підрозділом є надуманим. Адже в договорах у вступній частині, де перераховуються сторони договору роботодавцем зазначено позивача в особі директора Шадури І.С., а сам договір розроблявся Центром зайнятості і під час підписання договору Шадурою І.С. було представлено довіреність та Положення про структурний підрозділ, також на печатці чітко зазначено Камінь-Каширський хлібозавод ВАТ "Ковельський хлібокомбінат". Таким чином, в основу винесеного рішення судом покладено пояснення представників відповідача про факти, які не відповідають дійсності і не підтверджуються документами, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити оскільки постанова суду прийнята з дотриманням норм як процесуального так і матеріального права
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача на заперечення проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про відмову в задоволені позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 року №1, та на підставі досліджених доказів прийшов до вірного висновку про безпідставність вимог позивача.
При цьому судом першої інстанції правильно на підставі наявних в справі письмових доказів, що були подані сторонами згідно ст.71 КАС України, встановлено, що згідно заяви від 21.08.1997р. №68 Камінь-Каширський хлібозавод був взятий на облік в Камінь - Каширському районному центрі зайнятості як платник внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та сплачував страхові внески (а.с.55).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі пояснення представників відповідача хлібозавод не подавав після реєстрації жодних документів щодо зміни організаційно-правової форми підприємства та включення його в склад ВАТ „Ковельський хлібокомбінат” в якості структурного підрозділу і до 01.07.2006р. знаходився на обліку в Камінь-Каширському районному центрі зайнятості.
Також встановлено, що 17.08.2005р. та 22.11.2005р. між відповідачем та Камінь-Каширським хлібозаводом були укладені договори про працевлаштування на постійну роботу безробітних ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до яких Камінь-Каширський хлібозавод зобов'язався працевлаштувати вказаних осіб, а відповідач - надати хлібозаводу дотацію для покриття витрат на заробітну плату протягом одного року з дня працевлаштування (а.с.4-9).
Листом від 29.06.2006р. № 47 Камінь-Каширський хлібозавод просив Камінь-Каширський районний центр зайнятості з 01.07.2006р. скасувати реєстрацію його як платника внесків, зняти з обліку та видати довідку про закриття справи та зняття обліку. В обґрунтування своєї заяви, хлібозавод посилався на реорганізацію заводу та звільнення всіх працівників до 01.07.2006р.(а.с.56).
При цьому судом правильно встановлено, що на підставі пояснення представників сторін зобов'язання по вказаних договорах сторонами були виконані, виплата дотації хлібозаводу була проведена по 01.07.2006р. (а.с.24-33).
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що 30.06.2006р. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися із письмовими заявами до генерального директора ВАТ „Ковельський хлібокомбінат” про переведення їх на роботу із Камінь-Каширського хлібозаводу на ВАТ „Ковельський хлібокомбінат” і згідно наказу №26 від 30.06.2006р. вказані працівники з 01.07.2006 року були переведені (а.с.16-20), однак договір між позивачем та відповідачем про працевлаштування на постійну роботу безробітних не укладався.
З огляду на зазначене вище на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що зобов'язання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття перед ВАТ “Ковельський хлібокомбінат” по виплаті дотації не виникли, і фактично припинилися перед Камінь - Каширським хлібозаводом з моменту зняття його з обліку в центрі зайнятості та переведенні працівників за їх власним бажанням на ВАТ “Ковельський хлібокомбінат”.
Правильний є висновок суду, з огляду на вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також ст. 527 цього кодексу передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою.
Судом першої інстанції правильно встановлено і ту обставину, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ВАТ „Ковельський хлібокомбінат”, оскільки посилання позивача як на підставу своїх вимог на роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб” та те, що в наказі ВАТ „Ковельський хлібокомбінат” №26 від 30.06.2006р. зазначено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. переведені на робоче місце в рахунок дотації Камінь - Каширського районного центру зайнятості не заслуговує на увагу суду, оскільки, по-перше, відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а наказ по ВАТ „Ковельський хлібокомбінат” являється внутрішнім актом товариства і не може поширювати свою індивідуальну дію на інших юридичних осіб.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Ковельський хлібокомбінат” залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 12 червня 2007 року в справі № 5/60-64А за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Ковельський хлібокомбінат” до Камінь - Каширського районного центру зайнятості про стягнення понесених витрат на заробітну плату в сумі 5518 грн. 60 коп. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.А.Пліш
Р.М.Шавель