Головуючий по 1-й інстанції: Мартинюк В.Я. Справа № 22-а-248/08 Господарський суд Львівської області ряд.ст.зв. № 39
№ 5/1068-18/146 А
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Кушнерика М.П., Шавеля Р.М.,
при секретарі Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову Господарського суду Львівської області від 14 червня 2007 року по справі № 5/1068-18/146 А за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Електрон Банк” до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкового повідомлення - рішення № 22095/17-0 від 25.12.2006 року, -
в с т а н о в и л а :
14 червня 2007 року господарським судом Львівської області було прийнято постанову в справі № 5/1068-18/146 А за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Електрон Банк” до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкового повідомлення - рішення № 22095/17-0 від 25.12.2006 року, яким позов задоволено в повному обсязі.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що додаткове благо у вигляді спонсорської допомоги надане позивачем фізичній особі, повинно оподатковуватись за правилами оподаткування подарунків, які в свою чергу оподатковуються за правилами оподаткування спадщини, тобто сама фізична особа, яка отримала таке благо повинна відобразити його у річній декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація), а тому позивач не є в даному випадку податковим агентом. Звідси прийняте податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у м.Львові, представник якої в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що така прийнята судом з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні позову.
Як на доводи в свої апеляційній скарзі представник апелянта, покликається на те, що в даному випадку відповідно до вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” саме позивач при наданні спонсорської допомоги в розмірі 2000 грн., як додаткового блага, є податковим агентом, тому всупереч вимог п.п.4.2.9, п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2, п.8.1 ст.8, п.п.”а” п.17.2 ст.17, п.п.”а” п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 вказаного вище Закону не оподаткувало податком з доходів фізичних осіб вказану суму та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 260 грн. Однак, судом першої інстанції дані вимоги матеріального права не враховано.
Представник апелянта - відповідача ДПІ у м.Львові в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає прийняту постанову суду першої інстанції законною, прийняту з дотриманням
норм матеріального права, висновки суду є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справ, тому підстав для скасування постанови не має.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника позивача на заперечення проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачем ДПІ у м.Львові проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем ВАТ „Електрон Банк”, вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 року за результатами якої було складено довідку, яка увійшла у зведений акт перевірки від 15.12.2006 року № 178/22-0/19358632, в якому було відображено, що позивач надав спонсорську допомогу громадянці ОСОБА_1, для завершення роботи над відео-кліпом, у розмірі 2000 грн. і така сума була перерахована позивачем 11.05.2005 р. на вказаний громадянкою розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_2. (а.с.39-42)
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем ДПІ у м.Львові було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 22095/17-0 від 25.12.2006 року, яким позивачу ВАТ „Електрон Банк” було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 780 грн., в тому числі основний платіж 260 грн., штрафні санкції 520 грн. (а.с.9), яке в процесі апеляційного узгодження було залишено без змін та позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення № 22095/17-0/1/0000051701/3071 від 21.02.2007 року (а.с.10)
Судом правильно встановлено, що дійсно на підставі листа від 05.10.2005 року та протоколу № 108 від 06.10.2005 року фізичній особі Горовій Л. було надано спонсорську допомогу для завершення роботи над відео-кліпом у розмірі 2000 грн. та така була перерахована фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3. згідно платіжного доручення за № 2261 від 11.10.2005 року (а.с.43,62,63)
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що в даному випадку надане додаткове благо у вигляді спонсорської допомоги надане не працедавцем громадянки ОСОБА_1 (а.с.64), та повинно оподатковуватись за правилами оподаткування подарунків, які в свою чергу оподатковуються за правилами оподаткування спадщини, та що саме фізична особа яка отримала таке благо повинна відобразити його у річній декларації про майновий стан і доходи, і в даному випадку позивач не може бути податковим агентом.
При цьому суд першої інстанції підставно виходив з вимог п.п.1.1 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.13.4 ст.13, п.14.1 ст.14, п.п.”а” п.17.2 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, які зокрема встановлюють, що додаткове благо надає як правило працедавець, а у разі надання такого не працедавцем чи особою яка діє від його імені чи за його дорученням, то таке благо прирівнюється з метою оподаткування до подарунків з їх відповідними оподаткуванням, які в свою чергу оподатковуються за правилами, встановленими вказаним Законом для оподаткування спадщини, які встановлюють, що відповідальними за сплату податку до бюджету є спадкоємці, які отримали спадщину і такий дохід у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається таким у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки правомірність нарахування основного платежу не знайшла свого підтвердження, то і необґрунтованим є нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
При прийняті постанови суд першої інстанції правильно виходив з вимог ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, про що правильно вказано судом першої інстанції.
Таким чином враховуючи вище наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 14 червня 2007 року по справі № 5/1068-18/146 А за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Електрон Банк” до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкового повідомлення - рішення № 22095/17-0 від 25.12.2006 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.П.Кушнерик