Справа № 2-407/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2011 Баглійський районний суд  м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

                        головуючого судді                                      Погребняк Т.Ю.

  при секретарі                                              Шостак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,

                                                                В С Т А Н О В И В:

                    У вересні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду с позовною заявою до ОСОБА_2  про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, при чому просила виділити їй 2/3 частини вказаної квартири, оскільки з нею проживає та знаходиться на її утриманні неповнолітня дитина, а відповідачу виділити 1/3 частину.

          В обґрунтування пред'явлених вимог позивачка зазначила, що з відповідачем вона з 07 жовтня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дитину, доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб з відповідачем розірвано за рішенням суду від 22 вересня 2010 року. Також стверджує, що до офіційної реєстрації шлюбу з відповідачем з лютого 2006 року підтримувала з ним фактично шлюбні відносини, вели спільне господарство, проживали разом у найманій квартирі. Під час перебування у шлюбі за спільні кошти придбали за договором купівлі-продажу від 13 вересня 2006 року на ім`я відповідача спірну квартиру, яка складається з трьох кімнат і має загальну площу 51, 3 кв.м. Квартиру придбали за 55045 грн., з яких 31045 грн. дали батьки відповідача, а 20000 грн. дала мати позивачки. Решту суми в розмірі 24000 грн. взяли в кредит, позичальником за договором кредиту від 13.09.2006 року в КБ "Приватбанк" був відповідач, а позивачка була поручителем, придбану квартиру було надано в заставу. Зазначений кредит погашали спільно коштами з сімейного бюджету, також надавали допомогу її батьки, при цьому сплатили кредит повністю. У звязку з тим, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, просить виділити їй більшу частку у праві спільної сумісної власності на квартиру та визнати за нею право власності на 2/3 частини, а відповідачу виділити 1/3 частину.

                 Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що кредитні кошти за придбану квартиру сплатив повністю і квартира вже два роки не знаходиться під забороною відчуження; подав зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення до спірної квартири, визначення порядку користування нею; при цьому пояснив, що заявлений позивачкою позов готовий визнати, за умов, що позивачка погодиться на поділ квартир  порівну;      під час судового розгляду  не заперечував, що позивачка та її батьки теж вкладали кошти у придбання квартири, але його батьки вклали більше коштів, при цьому визнає, що квартира є їх спільною з позивачкою сумісною власністю; пояснив також, що на утримання дитини добровільно  надає матеріальну допомогу, спілкується з дитиною та бере участь у її вихованні, коли позивачка не перешкоджає йому у цьому; при цьому під час провадження у справі в судовому засіданні 20.01.2011року відповідач подав письмову заяву з клопотанням про залишення його зустрічного позову без розгляду, пояснив, що вони з позивачкою примирились і він проживає у квартирі разом з позивачкою та дитиною; надалі підчас розгляду справи відповідач пояснив, що потреби у задоволенні його позовних вимог за зустрічним позовом немає, оскільки вони знову з позивачкою проживають окремо, але і знову вселятись до квартири він наміру не має, так як позивачка цього не хоче, виникають постійно конфлікти, сварки; проти виділення позивачці 2/3 спірної квартири заперечує, оскільки позивачка мотивує збільшення своє частки тим, що з нею проживає дитина, але місце проживання дитини не визначалось в судовому порядку, він теж є батьком дитини і має право жити у спірній квартирі, хоча зараз і мешкає окремо, так як подружні стосунки з позивачкою не складаються, але він все ж хотів би зберегти сім`ю і якщо позивачка не буде проти, він може будь-коли повернутись до квартири; вважає, що виділення позивачці більшої частки при поділі квартири необгрунтовано порушить його права; не заперечує проти поділу квартири порівну.

                     Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача, зауважив, що спірну квартиру придбано поза шлюбом, факт сіпльного проживання сторін на той час і спільного придбання квартири не доведений позивачкою, тому її позовні вимоги безпідставні.

                      В судовому засіданні позивачка заявлений нею позов підтримала повністю, пояснила, що  дитина на даний час  живе з нею, відповідач дійсно щомісяця добровільно сплачує аліменти на дитину, є і  відповідне рішення суду; визнала, що на деякий період відповідач проживав з нею та дитиною у спірній квартирі, але тепер знову живе окремо; вважає, що їй повинно бути виділено більшу частку квартири, так як вона мати і виховує дитину; у судових дебатах просила поділити квартиру на три частки, визнавши право власності за нею, відповідачем і дитиною, за кожним на 1/3 частку.

                 Представник позивачки адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлений нею позов та просив його задовольнити.

             Суд, вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

 Згідно  ст. 60 Сімейного кодексу України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у справі.

Шлюб між сторонами  зареєстрований 07 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 41 (л.с.7). Сторони мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (л.с.8). Шлюб з відповідачем розірвано за рішенням суду від 22 вересня 2010 року. З Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (л.с.17) вбачається, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2006 року. З вказаного договору видно, що він укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (л.с.30). Спірна квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, що видно з технічного паспорту (л.с.14-15). Оскільки відповідачем визнано обставини придбання квартири за спільні з позивачкою кошти і для спільного проживання у ній однією родиною, хоча і до офіційної реєстрації шлюбу, право власності на квартиру відповідачем зареєстровано 25.10.2006 року, тобто коли він вже перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою,  разом з позивачкою сплачували кредит за квартиру вже під час перебування у шлюбі, тому  суд вважає спірну квартиру майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між подружжям.

Згідно ч. 2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно  ст. 63, ч.1 ст.64 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ст.ст. 68, ч.1 69, ч.1, 2, 3 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.  За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умов, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України  мати,  батько  мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками,  проживання їх  окремо  від  дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Під час розгляду справи позивачка визнала, що  відповідач регулярно надає матеріальну допомогу на сина, не заперечувала, що він з дитиною  спілкується,  певний час, коли справа вже розглядалась судом, сторони проживали разом у спірній квартирі і дитина проживала разом з обома батьками.

З наданих позивачкою доказів  в обгрунтування позовних вимог щодо виділення їй більшої частки не вбачається підстав для виділення їй більшої, ніж відповідачу, частки у справі власності на квартиру при її поділі між подружжям.

Визнання за дитиною права власності на частку квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, закон  не передбачає, оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю цього подружжя, а при наявності дітей у подружжя, як мати, так і батько згідно ст. ст. 173,174 Сімейного кодексу України зобов'язані передати у користування  дитини  майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток, в тому числі, забезпечити дотримання її житлових прав.

Також суд враховує, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним з батьків не приймалось, та обставина, що з відповідача стягнуто аліменти на дитину на користь позивачки, за умов своєчасної і у встановленому розмірі їх сплати відповідачем,  не надає підстав вважати, що дитина постійно до досягнення повноліття проживатиме саме з позивачкою і лише тому її частка при поділі квартири повинна збільшуватись.

Виходячи з викладеного суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, виділити їй 1/2 частину спірної квартири, яка належить позивачці та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею та за відповідачем право спільної  часткової власності на 1/2 частини квартири  АДРЕСА_1, за кожним, без виділу часток в натурі, оскільки відповідні вимоги  не заявлені, та визнати право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири за кожним із подружжя.

У звязку з визнанням права власності за кожним з подружжя на 1/2 частини спірної квартири, згідно ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею при зверненні до суду судові витрати: судовий збір у розмірі 275 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 грн., визначивши судовий збір у відповідності з розміром, встановленим Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 - у розмірі 1% від розміру задоволених позовних вимог, виходячи з  вартості  спірної квартири,  на частку якої визнається право власності (вартість квартири становить згідно договору купівлі-продажу 55045 грн.).

                           Керуючись ст.ст. 3, 60, ст. 63, ч.1 ст.64, 68, ч.1 69, ч.1, 2, 3 ст.70, 173, 174 Сімейного кодексу України, 10, 11, 60, 212 –215,  ЦПК України, суд

                                                            В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, задовольнити частково.

           Виділити ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя,  та визнати за нею  право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаної квартири, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29, 6 кв.м, без виділу частки в натурі.

               Виділити ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя,  та визнати за ним  право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаної квартири, загальною площею 51,3 кв.м, житловою площею 29, 6 кв.м, без виділу частки в натурі.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору 275 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів після проголошення рішення.

                        Головуючий у справі                                                               Погребняк Т.Ю.

             Згідно з оригіналом.  Рішення не набрало чинності.

              Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі № 2- 407/11  Баглійського районного

              суду г. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

                 Суддя Баглійського районного                             Погребняк Т.Ю.

                 суду м. Дніпродзержинськ