Справа № 2-а-562/11   

  П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді  Ганька І.І.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 04 лютого 2011 року по 04 серпня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просить зобов'язати нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за період з 04 лютого 2011 року по 04 серпня 2011 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV вона належить до соціальної категорії «Дитина війни». Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. За вказаний період така допомога їй не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала їй виплачуватися.

Відповідачем не було подано заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років.  

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №  2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачка є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV.

Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України зазначає, що у разі відсутності Закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує Закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі Закарпатської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень, покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).          

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі слід стягнути на користь позивачки недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 04 лютого 2011 року по 04 серпня 2011 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись  Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9,  11, 17,  122, 160- 163, 183-2 КАС  України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 04 лютого 2011 року по 04 серпня 2011 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:І. І. Ганько